Рішення

від 28.04.2010 по справі 12/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2010 р. Справа № 12/19

За позовом першого заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії В«УкрагролізингВ» м.Київ, від імені якого виступає Чернівецька філія НАК В«УкрагролізингВ» до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Заставнівське об'єднання В«АгротехсервісВ» с.Вікно, Заставнівського району, Чернівецької області про стягнення 179002,06 грн. Суддя Бутирський А.А. Представники: Від позивача -ОСОБА_2 -провідний юрисконсульт (довіреність №14- 20-27-10 від 11.01.2010 року) Від відповідача -ОСОБА_3 -представник (довіреність від 27.04.2010 року) В засіданні приймали участь: прокурор Ягодінова І.М. СУТЬ СПОРУ: Перший заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії В«УкрагролізингВ» м.Київ, від імені якого виступає Чернівецька філія НАК В«УкрагролізингВ» , звернувся з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Заставнівське об'єднання В«АгротехсервісВ» с.Вікно, Заставнівського району, Чернівецької області про стягнення 179002,06 грн. заборгованості, у тому числі: 176392,43 грн. боргу по лізингових платежах та 2609,63 грн. 3% річних, що виникли у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу від 19.02.1998 року.

Відповідач проти наявності боргу не заперечує, однак вказує на те, що з 01.06.2007 року він знаходиться у процедурі ліквідації, претензії кредиторів приймалися до 01.07.2007 року, підприємницька діяльність припинена, а тому задовольнити вимоги позивача немає можливості.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.02.1998 року між Сокирянським РТП та відповідачем укладено договір фінансового лізингу (далі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався передати відповідачу у лізинг строком на 5 років трактори виробництва ХТО марки Т-150 у кількості 2 шт.

П. 2.4 Договору передбачено, що заводську вартість тракторів і проценти за лізинговий кредит відповідач сплачує Сокирянському РТП грошима рівними частинами щорічно до 1 грудня протягом 5-ти років.

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили графік сплати відповідачем платежів, а саме: липень 1999 року - 17422,21 грн., січень 2000 року - 16196,58 грн., липень 2000 року - 28582,54 грн., січень 2001 року - 27502,57 грн., липень 2001 року - 19221,54 грн., січень 2002 року - 18501,62 грн., липень 2002 року - 14182,09 грн., січень 2003 року - 13642,15 грн., липень 2003 року - 9502,59 грн., січень 2004 року - 26451,67 грн.

Згідно акту №37 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 14.03.1998 року відповідач отримав 2 трактори Т-150.

Таким чином, Сокирянське РТП взяті на себе зобов'язання виконало у повній мірі, передбачену Договором сільськогосподарську техніку відповідачеві надало, проте останній, в порушення умов Договору, лізингові платежі сплачував не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача станом на 01.01.2002 року у сумі 108925,44 грн., що підтверджується актом звірки.

17.01.2002 року між Сокирянським РТП та позивачем укладено договір №1, згідно якого останній отримав право вимоги боргових зобов'язань за договорами В«Про умови лізингу сільськогосподарської техніки та здійснення інших платежівВ» , укладених Сокирянським РТП та лізингоодержувачами.

Актом приймання-передачі майна та права вимоги боргових зобов'язань від 17.01.2002 року та відповідного додатку №1 позивачеві передано право вимоги за Договором до відповідача.

Судовим слуханням встановлено, що відповідач лізингові платежі позивачеві не сплачував, у зв'язку з чим у нього утворився борг у сумі у сумі 172263,16 грн. за період з січня 2000 року по січень 2004 року.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню частково.

Так, з відповідача стягується 129004,23 грн. основного боргу по лізингових платежах за період січень 2001 року -січень 2004 року з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплачував.

При цьому слід зазначити, що по стягнутій сумі закінчилась позовна давність, проте згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Однак, відповідач із подібною заявою не звертався.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому з відповідача стягується також 1689,40 грн. 3% річних за аналогічний період.

У решті вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

П. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачає, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, а тому до вимог позивача про стягнення 43258,93 грн. (за січень 2000 року -липень 2000 року) застосовуються положення Цивільного кодексу УРСР. Зокрема, ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР визначала, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. З таких ж підстав слід відмовити у стягненні 920,23 грн. 3% річних.

Також слід зазначити, що прокурором при поданні позову допущено арифметичну помилку, а саме: заявлено до стягнення 176392,43 грн., тоді як борг становив 172263,16 грн.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом, з підстав, що наведені вище. Крім того, сам факт прийняття засновниками рішення про ліквідацію товариства не звільняє його від виконання зобов'язань.

Згідно ж ч. 3 ст. 61 Господарського кодексу України, претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Доказів невизнання ліквідаційною комісією або відмови у задоволенні вимог за рішенням суду відповідачем не надано.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства В«Заставнівське об'єднання В«АгротехсервісВ» , ідентифікаційний код 03760140, с.Вікно, Заставнівського району, Чернівецької області:

- на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства „Національної акціонерної компанії „УкрагролізингВ» , в особі Чернівецької філії м. Чернівці вул. Головна, 44 код 25957779 - 129004,23 грн. основного боргу та 1689,40 грн. 3% річних;

- у дохід державного бюджету 1306,94 грн. державного мита та 172,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя ОСОБА_4

Рішення підписано і оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 30.04.2010 року.