Рішення

від 20.07.2009 по справі 3300-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3300-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2009Справа №2-22/3300-2009

За позовом –  ТОВ «Кримська продуктова компанія», м. Сімферополь, вул. Нижня, 31

до відповідачів – 1. ТОВ «Торговий дом «Татарстан», м. Сімферополь, вул. Бархатовой, 92

2. Сімферопольського районного бюро технічної інвентаризації, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 34; Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Білова, 1

про визнання дійсним договору, визнання права власності  та спонукання до виконання певних дій

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився    

від відповідача -  Островський В.В., представник. дов від 06.06.2009 року; 2. Клюєва  О.Л., представник, дов від 10.02.2009 року

Обставини справи:

Позивач – ТОВ «Кримська продуктова компанія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Торговий дом «Татарстан», просить суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Торговий   дом   «Татарстан»   та ТОВ «Кримська продуктова компанія» від 01  червня 2009 року - дійсним; визнати за ТОВ «Кримська продуктова компанія» право власності на нерухоме майно, розташоване в Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул. Ялтинська, №19, що складається зі: штабу (літ. «А» за планом) загальною площею 230,46 кв.м; гаражу (літ. «Б» за планом) загальною площею 207,7 кв.м; заправочного пункту (літ. «В» за планом) загальною площею 23,10 кв.м; складу (літ. «Г» за планом) з навісом (літ. «г» за планом) загальною площею 19,2 кв.м; віварію (літ. «Д» за планом) з прибудовою (літ. «д» за планом) та прибудовою (літ. «д1» за планом) загальною площею 95,8 кв.м; складу (літ.  «Ж» за планом) загальною площею 48,0 кв.м; гаражу (літ. «З» за планом) загальною площею 74,8 кв.м; уборної (літ. «У» за планом) загальною площею 1,9 кв.м. та інших споруд (воріт, заборів, калиток та мощень); зобов'язати Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації здійснити державну  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  за  ТОВ «Кримська продуктова компанія».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - ТОВ «Торговий дом «Татарстан», у порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі – продажу від 01.06.2009 року, ухиляється від нотаріального посвідчення даного договору, чим, в свою чергу, порушує право власності позивача на придбане майно.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.06.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації.

Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації заперечує проти позовних вимог з огляду на приписи п. 3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що відчуження  нерухомого майна відбулося без тримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився, при укладені договорів   між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано право встановлювальний документ попереднього власника.

ТОВ «Торговий дом «Татарстан» заперечує проти позовних вимог з мотивів того, що на даний час нотаріальне посвідчення укладеного договору неможливе з огляду на те, що ТОВ «Торговий дом «Татарстан» здійснюється оформлення  права користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомого майна, що є предметом спірного договору, що унеможливлює нотаріальне посвідчення спірного договору за умови відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що розташована під спірним об'єктом нерухомості.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.07.2009 року  виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації; залучено  Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації до участі у справі в якості другого відповідача.

В судовому засіданні 17.07.2009 року було оголошено перерву до 20.07.2009 року до 09 години 30 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

20.07.2009 року розгляд справи продовжено за участю представників відповідачів.

Позивач в  судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив.

Розгляд справи відкладався в  порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд –

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Татарстан» є власником нерухомого майна, розташованого в Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул. Ялтинська, №19, та складається з: штабу (літ. «А» за планом) загальною площею 230,46 кв.м; гаражу (літ. «Б» за планом) загальною площею 207,7 кв.м; заправочного пункту (літ. «В» за планом) загальною площею 23,10 кв.м; складу (літ. «Г» за планом) з навісом (літ. «г» за планом) загальною площею 19,2 кв.м; віварію (літ. «Д» за планом) з прибудовою (літ. «д» за планом) та прибудовою (літ. «д1» за планом) загальною площею 95,8 кв.м; складу (літ.  «Ж» за планом) загальною площею 48,0 кв.м; гаражу (літ. «З» за планом) загальною площею 74,8 кв.м; уборної (літ. «У» за планом) загальною площею 1,9 кв.м. та інших споруд (воріт, заборів, калиток та мощень), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15716544 від 28.08.2007 року.

01 червня 2009 року між ТОВ «Торговий дом «Татарстан» та ТОВ «Кримська продуктова компанія» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. вказаного договору відповідач передав у власність позивача, а позивач прийняв у власність від відповідача нерухоме майно, розташоване в Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул. Ялтинська, №19, що складається з: штабу (літ. «А» за планом) загальною площею 230,46 кв.м; гаражу (літ. «Б» за планом) загальною площею 207,7 кв.м; заправочного пункту (літ. «В» за планом) загальною площею 23,10 кв.м; складу (літ. «Г» за планом) з навісом (літ. «г» за планом) загальною площею 19,2 кв.м; віварію (літ. «Д» за планом) з прибудовою (літ. «д» за планом) та прибудовою (літ. «д1» за планом) загальною площею 95,8 кв.м; складу (літ.  «Ж» за планом) загальною площею 48,0 кв.м; гаражу (літ. «З» за планом) загальною площею 74,8 кв.м; уборної (літ. «У» за планом) загальною площею 1,9 кв.м. та інших споруд (воріт, заборів, калиток та мощень).

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Фат виконання сторонами договору купівлі-продажу від 01 червня 2009 року підтверджується самим фактом передачі майна від відповідача на користь позивача.

Відповідно до прибуткового касового ордеру товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська продуктова компанія» здійснила на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Татарстан» оплату за придбане нерухоме майно у сумі 40000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що, у розумінні ст. 180 Господарського кодексу України, сторонами були виконані всі істотні умови спірного договору щодо передачі об'єкту купівлі – продажу та сплати його вартості.  

За приписом пункту 3.1.4. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 червня 2009 року сторони домовилися щодо його нотаріального посвідчення у строк 10-ти робочих днів з моменту його укладання.

Тобто, кінцевою датою нотаріального посвідчення спірного договору є 15 червня 2009 року.

У зв'язку з цим позивач листом від 05 червня 2009 року (вих. №05/06-9) звернувся на адресу відповідача з проханням забезпечити виконання зобов'язань, передбачених пунктом 3.1.4. договору купівлі-продажу від 01 червня 2009 року.

У відповідь ТОВ «Торговий дом «Татарстан» надіслало на адресу ТОВ «Кримська продуктова компанія» повідомлення (вих. №10/6/09р. від 10 червня 2009 року) про відмову від нотаріального посвідчення спірного правочину.

Відповідно до пункту 3.4.1. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01 червня 2009 року позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язків за вказаним правочином в частині його нотаріального посвідчення.

За приписом пункту 4.10. спірного правочину між сторонами встановлена домовленість щодо вирішення спорів та суперечок у судовому порядку.

Так, в  процесі розгляду справи суду був наданий Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 24110034 від 17.07.2009 року, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 24110103 від 17.07.2009 року, відповідно до яких судом встановлено, що обтяжень стосовно спірного майна, не зареєстровано, що підтверджує правомірність відчуження спірного майна відповідачем на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, виходячи зі змісту  ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем, під час розгляду даної справи, не було надано суду належних доказів вжиття заходів або вчинення дій, спрямованих на виконання зобов'язання щодо нотаріального посвідчення укладеного  договору купівлі – продажу від 01 червня 2009 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач ухиляється від нотаріального  посвідчення укладеного з позивачем договору купівлі – продажу від 01 червня 2009 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин,  який  вчинений  у  письмовій  формі,   підлягає нотаріальному  посвідченню  лише у випадках,  встановлених законом або  домовленістю  сторін.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640  Цивільного кодексу України договір, який  підлягає  нотаріальному  посвідченню  або державній реєстрації,  є укладеним з  моменту  його  нотаріального посвідчення або  державної  реєстрації,  а  в  разі необхідності і нотаріального посвідчення,  і державної  реєстрації  -  з  моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України,  якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що  підтверджується  письмовими  доказами,  але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення  договору порушує права позивача на  належне користування придбаним майном.

Частиною 1 статті 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Відповідно до  ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,   розпоряджається   своїм майном на власний розсуд.

Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Відповідно  до пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припиненню речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 вищезазначеного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, юридичних осіб, а саме: право власності на нерухоме майно.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 року № 01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» відповідно  до  статті  1  Закону  України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.  

Крім того, відповідно до п.п. 1, 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового                                      положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07 лютого 2002 року № 7/5, до переліку  правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна входять, зокрема, договори,   за   якими   відповідно   до   законодавства передбачається  перехід права власності,  зокрема купівлі-продажу, міни,  дарування,  довічного утримання,  лізингу, предметом яких є нерухоме  майно,  про  припинення  права  на аліменти для дитини у зв'язку  з  передачею  права власності на нерухоме майно, договори про  задоволення  вимог  іпотекодержателя,  договори  про  виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній  частковій  чи  спільній  сумісній  власності; рішення  судів,  третейських  судів  про  визнання права власності  на  об'єкти  нерухомого  майна,  про встановлення факту права   власності   на  об'єкти  нерухомого  майна,  про  передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведеного, враховуючи те, що відповідачем порушується право власності позивача на придбаний об'єкт нерухомого майна, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  22 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити у повному обсязі.

2.          Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ «Торговий   дом   «Татарстан» (м. Сімферополь, вул. Бархатовой, 92, ЄДРПОУ 32752859)  та ТОВ «Кримська продуктова компанія» (м. Сімферополь, вул. Нижня, 31, ЄДРПОУ 35983857) від 01  червня 2009 року – дійсним.

3.          Визнати за ТОВ «Кримська продуктова компанія» (м. Сімферополь, вул. Нижня, 31, ЄДРПОУ 35983857) право власності на нерухоме майно, розташоване в Автономній Республіці Крим, Сімферопольський район, с. Лозове, вул. Ялтинська, №19, що складається зі: штабу (літ. «А» за планом) загальною площею 230,46 кв.м; гаражу (літ. «Б» за планом) загальною площею 207,7 кв.м; заправочного пункту (літ. «В» за планом) загальною площею 23,10 кв.м; складу (літ. «Г» за планом) з навісом (літ. «г» за планом) загальною площею 19,2 кв.м; віварію (літ. «Д» за планом) з прибудовою (літ. «д» за планом) та прибудовою (літ. «д1» за планом) загальною площею 95,8 кв.м; складу (літ.  «Ж» за планом) загальною площею 48,0 кв.м; гаражу (літ. «З» за планом) загальною площею 74,8 кв.м; уборної (літ. «У» за планом) загальною площею 1,9 кв.м. та інших споруд (воріт, заборів, калиток та мощень).

4.          Зобов'язати Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації (м. Сімферополь, вул. Ракетна, 34; Сімферопольський район, с. Мирне, вул. Білова, 1) здійснити державну  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме  майно  за  ТОВ «Кримська продуктова компанія» (м. Сімферополь, вул. Нижня, 31, ЄДРПОУ 35983857).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.