Постанова

від 10.08.2015 по справі 904/1962/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015 р. Справа №904/1962/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. - доповідача

суддів: Кузнецова В.О., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №708-О від 21.02.14р.;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-будівельна компанія В«Мастер КінВ» , м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/1962/15

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку В«ПриватБанкВ» , м.Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-будівельна компанія В«Мастер КінВ» , м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/1962/15 (суддя Мартинюк С.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-будівельна компанія В«Мастер КінВ» на користь банку 48 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 21 432,52 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 5 165,92 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 024,00 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення господарським судом першої інстанції покладено відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем спірної заборгованості за кредитом.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, скаржник /ТОВ В«Торгово-будівельна компанія В«Мастер КінВ» / звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить дане рішення скасувати, як необґрунтоване, прийняте за умов неповного з'ясування важливих для вирішення спору обставин справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що письмовий кредитний договір у формі єдиного документу з печатками та підписами сторін між позивачем та відповідачем не укладався. Так само, на думку відповідача, матеріалами справи не підтверджено факт підписання ним окремо умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку, що разом із заявою і мають складати договір банківського обслуговування. З огляду на наведене, договір, саме невиконання умов якого стало приводом для звернення банку до суду, є неукладеним.

В той же час, заперечуючи сам факт укладення кредитного договору, в другому пункті апеляційної скарги апелянт наполягає на недотриманні банком п.п.3.2.1.2.3.1 п.3.2.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо письмового повідомлення відповідача про застосування до нього підвищеної процентної ставки за кредитним договором. Окрім того, стверджує про помилковість наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, а також, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до підписаної між Публічним ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» та ТОВ «ТБК «Мастер Кін» заяви про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 22.05.2013р., відповідачу на рахунок №26002050233000 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) було встановлено кредитний ліміт в розмірі 48 000,00 грн., яким відповідач безперешкодно користувався.

При цьому, слід зазначити, що факт отримання та використання кредитного ліміту не заперечується самим відповідачем та підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку №26002050233000 за період з 01.05.2014р. по 13.02.2015р. (а.с.49).

Згідно з ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, з огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з приводу того, що саме підписанням Заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом з даною Заявою і складають договір банківського обслуговування №б/н від 22.05.2013р.

(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.04.2015рю. у справі №918/1587/14).

На думку апеляційної інстанції, наведені факти повністю спростовують твердження скаржника з приводу того, що договір банківського обслуговування №б/н від 22.05.2013р. є неукладеним, як наслідок, правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача спірної заборгованості - відсутні.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, наявні у справі докази свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування виконав належним чином, кредитний ліміт в розмірі 48 000,00 грн. позивачеві встановив.

Натомість, відповідачем прийняті на себе зобов'язання за договором дотримані не були, зобов'язання по поверненню кредиту та інших платежів у встановлений договором строк не виконані, у зв'язку з чим Банком було направлено на адресу позичальника (відповідача) претензію про негайне погашення відповідачем простроченої заборгованості відповідно до п.3.2.1.1.3, 3.2.1.2.3.4 Умов.

Факт направлення банком в адресу відповідача претензії з обґрунтуванням наявності правових підстав для нарахування збільшеної процентної ставки та в подальшому примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку підтверджено долученими до матеріалів справи описом вкладення до цінного листа та списком згрупованих поштових відправлень (а.с.51-53). Наведене, доречи, спростовує викладені в апеляційній скарзі твердження відповідача про недотримання банком п.п.3.2.1.2.3.1 п.3.2.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо письмового повідомлення відповідача про порушення ним кредитних зобов'язань та, як наслідок, застосування до нього підвищеної процентної ставки за кредитним договором.

Отже, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді (докази зворотного - відсутні), що стало приводом для звернення позивачем за захистом порушеного права до суду та нарахування відповідачеві окрім суми основного боргу в розмірі 48 000,00 грн. також передбачених п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2., 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.5.4, 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, 3.2.1.6.1 Умов, п.6 ст.232 Господарського кодексу України та ст.ст.252, 526, 530, 546, 625 Цивільного кодексу України 21 432,52 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 5 165,92 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 024,00 грн. - заборгованості з комісії за користування кредитом.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що, стверджуючи в апеляційній скарзі про помилковість наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач, зі свого боку, іншого розрахунку заборгованості суду не надав, помилковість розрахунків банку належними доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України - не довів, що, на думку колегії суддів свідчить про небажання відповідача виконувати взяті на себе кредитні зобов'язання, а також, спробу уникнути передбаченої договором банківського обслуговування та чинним законодавством України відповідальності.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі заперечення в ході апеляційного провадження у справі виявились безпідставними та спростованими наявними у справі доказами. Натомість, висновок господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 77 622,44 грн., яка складається з наступних сум: 48 000,00 грн. - основна заборгованість за кредитом, 21 432,52 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 5 162,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3 024,00 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, колегія суддів вважає обґрунтованим, що виключає наявність передбачених ст.104 ГПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на результат вирішення спору, витрати на апеляційне оскарження покладаються на відповідача, згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2015р. у справі №904/1962/15 - залишити без змін .

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Торгово-будівельна компанія В«Мастер КінВ» - залишити без задоволення.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.08.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Кощеєв