Постанова

від 06.08.2015 по справі 908/2936/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2015 справа №908/2936/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю № 37 від 01.01.2015 р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«КерампромсервісВ» , с. Дорожнє Добропільського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2015р. (повний текст рішення підписано 17.06.2015р.) у справі№ 905/2936/15 (суддя Матюхін В.І,) за позовом доДержавного підприємства В«ОСОБА_5 залізницяВ» , м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю В«КерампромсервісВ» , с. Дорожнє Добропільського району Донецької області про стягнення 17 460,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство В«ОСОБА_5 залізницяВ» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КерампромсервісВ» (далі - Відповідач) про стягнення 17 460,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 53529947 масу вантажу, відправленого зі станції Марцелове Донецької залізниці на станцію призначення Бердянськ ОСОБА_5 залізниці, у вагоні № 68621614, вантаж - глина вогнетривка.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2015р. у справі № 908/2936/15 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо зазначення вірних відомостей у залізничній накладній № 53529947 у вагоні № 68621614 відносно маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу, що підлягає стягненню, позивачем визначений вірно.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2015р. у справі № 908/2936/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не в повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015р. Відповідачу було відновлено пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги та порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.08.2015 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача не скористався наданими йому правами та у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами .

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 06.11.2014 р. Відповідач (вантажовідправник) на адресу ДП В«Бердянський морський торговельний портВ» (вантажоодержувач) у вагоні № 68621614 за залізничною накладною № 53529947 зі станції Мерцалове Донецької залізниці на станцію Бердянськ ОСОБА_5 залізниці відвантажив глину вогнетривку. За накладною вага нетто у вагоні - 69 000 к, брутто - не зазначено, тари - 20 200 кг.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем станції Запоріжжя - ОСОБА_5 залізниці було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

Актом загальної форми № 8298 від 07.11.2014 р. встановлено, що при візуальному огляді виявлено : погрузка нижче бортів 40-60 см, нерівномірна, повідомлення станції Синельникове - 1 про перевантаження +2000 кг. Вагон зупинений для контрольного зважування.

В акті загальної форми № 15520 від 08.11.2014 р. вказано, що на підставі акту загальної форми № 8298 від 07.11.2014 р. проведено контрольне зважування на вагах ст. Запоріжжя - Ліве № 87, держповірка 29.01.2014 р. Згідно документу вага нетто 69 000 кг, тара 20 200 кг, а фактично виявилось брутто 91 100 кг, тара з документа 20 200 кг, нетто 70 900 кг, що більше, ніж вказано в документі і більше вантажопідйомності вагону на 1900 кг. Загроза безпеці руху. Вагон затриманий для вирішення питання відвантаження вантажу и подальшого прямування.

На підставі вищевказаних актів загальної форми було складено комерційний акт РА № 004533 від 08.11.2014 р., в якому зазначено, що завантаження нижче бортів на 40-60 см., не розрівняно, не марковано, маркування в документі не зазначено, виїмок та заглиблень немає. В технічному відношенні вагон справний, течі вантажу немає.

Контрольне переважування спірного вагону проводилось на 150 - тонних вагонних вагах (повірених 29.01.2014 р.), тобто таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправника.

Після зважування надлишок вантажу на станції Запоріжжя - Вантажне був перевантажений у вагон № 60932126 та направлений за досилочною накладною № 46394953. Вагон № 68621614 після перевантаження надлишку відправлений за призначенням за накладною № 46027306.

По прибутті на станцію призначення спірного вагону і вагону, в який відвантажений надлишок, працівниками залізниці здійснена перевірка маси вантажу в обох вагонах і в комерційному акті зроблена відмітка про те, що різниці проти даних комерційного акту виявлено не було.

Позивачем було здійснено розрахунок суми штрафу виходячи з наступного: 3 492,00 грн. (провізна плата) х 5 =17 460,00 грн.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 В«Правил оформлення перевізних документівВ» , затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі - Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи В«Маса вантажу, визначена відправником, кгВ» та В«Спосіб визначення масиВ» заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 В«Правила приймання вантажів до перевезенняВ» , затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що В«маса вантажу визначена відправникомВ» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 В«Правил оформлення перевізних документівВ» , затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до накладної № 53529947 підтвердив представник Відповідача ОСОБА_6

Відповідно до п. 11 В«Правил приймання вантажів до перевезенняВ» , затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобов'язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає п'ятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Твердження Відповідача про те, що маса вантажу була встановлена, в тому числі, і залізницею, посилаючись на відсутність приміток у графі 26 накладної відомостей про одностороннє визначення вантажовідправником маси вантажу колегією суддів не приймаються із зазначених вище підстав.

Одночасно, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховані заперечення Відповідача, викладені у відзиві від 05.06.2015 р. на позовну заяву також не приймаються колегією суддів, оскільки, відповідно до рішення місцевого господарського суду вбачається, що судом заперечення Відповідача розглянуті та до уваги не взяті, оскільки залізниця не брала участі у зважуванні вагону з вантажем перед його відправкою, а також твердження відповідача про те, що зважування перед відправкою було здійснене на справних повірених вагах товариства, не впливає на розгляд справи по суті, оскільки як на попутній станції Запоріжжя-Ліве так і на станції призначення факт перевантаження спірного вагону був підтверджений.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України як підстави для скасування рішення, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«КерампромсервісВ» , - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2015р. у справі № 908/2936/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 06.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 10.08.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3