Рішення

від 02.10.2009 по справі 3316-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3316-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

02.10.2009Справа №2-18/3316-2009

За позовом – Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою», м. Ялта (пров. Дарсанівський, 5, м. Ялта, 98600)

До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Незабудка», м. Ялта (вул. Підйомна, б. 9, кв. 1, м. Ялта, 98612)

Про стягнення 10697,79 грн.

                                                                                                         Суддя І.К. Осоченко

                                              ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Хамлак М.М. – ю/к., довіреність від 05.02.2009р.

Від відповідача – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою», м. Ялта (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незабудка», м. Ялта (далі - відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 10697,79 грн., з яких 9283,55 – сума основного боргу, 192,27 грн. – сума 3% річних, 1222,00 грн. – сума інфляційних витрат.

       Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що позивач, згідно з Рішенням Ялтинської міської Ради від 22 травня 2007р № 369 «Про організацію роботи по вивозу ТБО, санітарної очистки і контролю за санітарним станом м. Ялта», виступає замовником і виконавцем послуг по вивозу ТБО, санітарної очистки і контролю за станом в м. Ялта. Між позивачем та відповідачем було укладено Договір №08/03/26(03) від 26 квітня 2008 р., відповідно до якого, позивач виконував свої обов'язки вчасно і в обсягах передбачених умовами договору. Відповідно до Договору, відповідач зобов'язаний вчасно і в повному обсягу оплачувати надані послуги. Однак, оплата за отримані послуги, відповідачем не проводилася належним чином, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 9283,55 грн. і стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача у судове засідання чотири рази не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі. Про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи було продовжено головою господарського суду АР Крим на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

                                                           ВСТАНОВИВ:

26.03.2008 року між Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незабудка» (користувач) укладено договір № 08/03/26(03) про надання послуг.

Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом договору є відплатне надання виконавцем користувачу послуг по вивезенню твердих побутових відходів, санітарному прибиранню контейнерів, дезінфекції, мийці контейнерів і прибиранню прилеглої території.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати послугу,  яка споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави  можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не   суперечить суті зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач надавав відповідачу послуги у вигляді вивезенню твердих побутових відходів, санітарному прибиранню контейнерів, дезінфекції, мийці контейнерів і прибиранню прилеглої території.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором  передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за послуги здійснюється у сумі 4567,32 грн. У період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 507,48 грн. з ПДВ щомісяця, незалежно від фактичного використання сміттєвих контейнерів, але не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків.

Позивач, відповідно до умов договору, виставляв відповідачу рахунки на оплату у сумі 507,48 грн. щомісяця

Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що у випадку технічних та економічних змін, які призводять до здороження послуг, нові тарифи незалежно від бажання сторін є обов'язковими для них.

Судом встановлено, що рішеннями виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1776 від 14.08.2008 року, № 2116 від 09.10.2008 року, № 2379 від 23.10.2008 року була збільшена плата за послуги транспортування твердих побутових відходів для КП Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою».

У зв'язку із чим позивач здійснив перерахунок плати за договором про надання послуг № 08/03/26 (03) від 01.04.2008 року та виставив відповідачеві рахунок № 3440 від 01.07.2009 року на суму 1566,69 грн. та № 3664 від 01.07.2009 року на суму 3657,02 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Оскільки відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у сумі 9283,55 грн., то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 192,27 грн. та інфляційні витрати у сумі 1222,00 грн.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує зазначений припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову.

Суд ухвалами від 06.08.2009 року та від 21.08.2009 року зобов'язував позивача представити суду повний і обґрунтований розрахунок інфляційної суми і 3% річних.

Вказана вимога суду позивачем виконана не була.

Дослідивши матеріали дійсної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 192,27 грн. та інфляційної суми у розмірі 1222,00 грн. підлягають залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

02.10.2009р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 05.10.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                               ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Незабудка», м. Ялта (вул. Підйомна, б. 9, кв. 1, м. Ялта, 98612; код ЄДПРОУ 23431760) на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Комбінат благоустрою», м. Ялта (пров. Дарсанівський, 5, м. Ялта, 98600; код ЄДПРОУ 24406586) 9283,55 грн. заборгованості; 92,84 грн. державного мита та 271,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 192,27 грн. та інфляційної суми у розмірі 1222,00 грн. позов залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.