Рішення

від 06.08.2009 по справі 4/257/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/257/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.09                                                                                        Справа №  4/257/09

Суддя   

За позовом Приватного підприємства  “Авангард плюс”, (юридична адреса: 69063,                       м. Запоріжжя, вул. Бурденко, 29/А; фактична адреса: 69039, м. Запоріжжя, вул. Українська, 92, кв. 3)

До відповідача Приватного підприємства “НДСК-Плюс”, (юридична адреса: 69118,                       м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 3, кв. 75; фактична адреса: 69600, м. Запоріжжя,                          вул. Доківська, 3)

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Приватне підприємство “БІК”, (69076, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, 22/2, кв. 53)

Про стягнення 25 232,00 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів               № 12/03-07 від 12.03.2007 р., 1 050,06 грн. пені, 11 222,30 грн. витрат від інфляції та                      1 683,98 грн. 3% річних  

           Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача –не з'явився    

Від відповідача –не з'явився

Від третьої особи –не з'явився       

          24.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство  “Авангард плюс”, м. Запоріжжя (ПП “Авангард плюс”) з позовною заявою до Приватного підприємства “НДСК-Плюс”, м. Запоріжжя (ПП “НДСК-Плюс”) про стягнення             25 232,00 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р., 1 050,06 грн. пені, 11 222,30 грн. витрат від інфляції та 1 683,98 грн. 3% річних.            

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/257/09, на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, злучено  Приватне підприємство “БІК”, м. Запоріжжя (ПП “БІК”), судове засідання призначено на 23.07.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідача і третьої особи розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 06.08.2009 р.  

В судовому засіданні 06.08.2009 р. справу розглянуто без участі представників сторін та третьої особи і прийнято на підставі ст. 85 ГПК України рішення.

За клопотанням представника позивача від 23.07.2009 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд жодного разу не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.              

В матеріалах справи № 4/257/09 міститься Витяг серії АГ № 638580 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого юридичною адресою ПП “НДСК-Плюс” (код ЄДРПОУ 30165472) є: 69118, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 3, кв. 75, яка співпадає з адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві № 03/06-01 від 03.06.2009 р.

Ухвали суду від 24.06.2009 р. про відкриття провадження у справі № 4/257/09 та від 23.07.2009 р. про відкладення розгляду справи направлялися на юридичну (69118,                             м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 3, кв. 75) та фактичну (69600, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3) адреси відповідача, але повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку: “За зазначеною адресою адресат не значиться”.  

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.  

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

            Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Третя особа в жодне судове засідання також не з'явилася, письмові пояснення по суті спору та витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надала, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не повідомляла. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

06.08.2009 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшло клопотання № 06/08-01 про перенесення розгляду справи № 4/257/09 на інший часу зв'язку із тим, що позивач із затримкою отримав відомості про юридичну адресу реєстрації відповідача у справі. До клопотання доданий належним чином посвідчений Витяг серії АГ № 638580 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у підтвердження юридичної адреси відповідача.

Крім того, позивачем на адресу суду надано клопотання № 06/08-02 про направлення запитів до Комунарської податкової інспекції м. Запоріжжя та Управління статистики в Комунарському районі м. Запоріжжя для з'ясування чи знаходиться на обліку ПП “НДСК-Плюс” та з якого часу, оскільки за юридичною адресою відповідач не отримує кореспонденцію.

Розглянувши зазначені клопотання та матеріали справи № 4/257/09, суд відхиляє подані клопотання, оскільки вважає, що наявні в матеріалах справи документи є достатніми для вирішення спору по суті і витребування додаткової інформації від Комунарської податкової інспекції м. Запоріжжя та Управління статистики в Комунарському районі м. Запоріжжя не вплине на результати розгляду даної справи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін і третьої особи.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 252, 512, 514, 516, 526, 625, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 256 ГК України і полягають в тому, що 12.03.2007 р. між ПП “БІК” та відповідачем був укладений договір поставки нафтопродуктів № 12/03-07, за умовами якого ПП “БІК” зобов'язалося поставити відповідачу нафтопродукти (товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору. На виконання умов Договору № 12/03-07 від 12.03.2007 р. на підставі видаткової накладної № Б-00001691 від 13.03.2007 р. відповідачу було поставлено дизельне паливо на загальну суму  25 232,00 грн. з ПДВ. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на вказаній видатковій накладній. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що відповідач оплачує отриманий товар шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на банківський рахунок ПП “БІК” на підставі рахунків останнього. Згідно з п. 4.2 Договору строк оплати товару сторонами визначений протягом одного банківського дня з моменту отримання товару. 13.03.2007 р. ПП “БІК” відповідачу був виставлений рахунок-фактура № Б-00000117 на суму 25 232,00 грн. з ПДВ.  Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар оплачений не був. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 12/03-07 від 12.03.2007 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед ПП “БІК” за поставлений товар за Договором № 12/03-07 від 12.03.2007 р. склала 25 232,00 грн. Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що за неоплату або несвоєчасну оплату отриманого товару у строк, зазначений в п. 4.2 Договору, відповідач сплачує крім суми заборгованості пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 01.06.2009 р. між ПП “БІК” та позивачем був укладений Договір про відступлення права вимоги № 01/06-02, за умовами якого ПП “БІК” як первісний кредитор передало належне йому право вимоги згідно з Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. з ПП “НДСК-Плюс”, а позивач –новий кредитор –прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору. Відповідно до  п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги № 01/06-02 первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за поставлений товар, в тому числі вимоги оплати за поставлений товар, передбачених договором штрафних санкцій, а також інших платежів, відповідно до ст. 625 ЦК України, а також іншими нормами чинного законодавства України. 10.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист-вимога                     № 10/07-01 щодо погашення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. в сумі 25 232,00 грн. Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПП “НДСК-Плюс” 25 232,00 грн. основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р., 1 050,06 грн. пені за період з              15.03.2007 р. по 15.09.2007 р., 11 222,30 грн. витрат від інфляції та 1 683,98 грн. 3% річних.            

          Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.03.2007 р. між ПП “БІК” (третя особа у справі) та ПП “НДСК-Плюс” (відповідачем у справі) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 12/03-07 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору третя особа (постачальник) зобов'язалася поставити відповідачу (покупцю) нафтопродукти, а саме: дизельне пальне, бензин А-80(76), А-92, А-95 (далі – товар), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка конкретної парті товару визначається сторонами згідно заявок відповідача, які узгоджуються постачальником.

У відповідності до п. 2.5 Договору кількість переданого та прийнятого товару вказується у товарних накладних та довіреностях встановленого зразка на отриманий товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач оплачує отриманий від постачальника товар шляхом перерахування коштів платіжним дорученням на банківський рахунок постачальника на підставі рахунків останнього.

Строк оплати товару – один банківський день з моменту отримання товару, що передбачено п. 4.2 Договору. Відповідач зобов'язаний сплатити повну ціну отриманого товару.   

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. третьою особою на підставі видаткової накладної № Б-00001691 від 13.03.2007 р. відповідачу було поставлено дизельне пальне в загальній кількості 7885,0 л на загальну суму 25 232,00 грн. з ПДВ.  

Отже, факт поставки ПП “БІК” відповідачу нафтопродуктів підтверджується зазначеною видатковою накладною на поставку товару, яка узгоджена між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на видатковій накладній             № Б-00001691 від 13.03.2007 р.

Таким чином, ПП “БІК” взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. виконало у повному обсязі та належним чином.

13.03.2007 р. третьою особою відповідачу був виставлений рахунок-фактура                     № Б-00000117 на оплату поставленого дизельного палива в загальній кількості 7885,0 л на суму 25 232,00 грн. з ПДВ.  

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату отриманого товару в строк до  14.03.2007 р. включно.  

Відповідачем в порушення умов Договору поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. отриманий товар оплачений не був.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 12/03-07 від 12.03.2007 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 25 232,00 грн.

28.04.2009 р. ПП “БІК” на адресу відповідача направлялася претензія вих. № 28/04-01 з вимогою про погашення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р.

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 9.1 Договір № 12/03-07 від 12.03.2007 р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і дії в частині поставки товару до 31.12.2007 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

01.06.2009 р. між ПП “БІК” (первісний кредитор) та ПП “Авангард плюс” (новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги № 01/06-02, за умовами якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. з ПП “НДСК-Плюс”, а позивач –новий кредитор –прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору.

Згідно з п. 1.2 Договір про відступлення права вимоги № 01/06-02 новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Договору поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. з ПП “НДСК-Плюс” в обсязі та на умовах, що існують на умовах укладення Договору.

Відповідно до  п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги № 01/06-02 первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за поставлений товар, в тому числі вимоги оплати за поставлений товар, передбачених договором штрафних санкцій, а також інших платежів відповідно до ст. 625 ЦК України, а також іншими нормами чинного законодавства України.

Як вбачається з п. 3.1.2 Договору про відступлення права вимоги № 01/06-02 ПП “БІК” зобов'язалося передати позивачу у справі оригінал договору поставки нафтопродуктів                     № 12/03-07 від 12.03.2007 р., оригінал податкової накладної від 13.03.2007 р., оригінал видаткової накладної № Б-00001691 від 13.03.2007 р., оригінал рахунку-фактури № Б-00000117 від 13.03.2007 р., оригінал претензії від 28.04.2009 р. № 28/04-01.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання для нього несприятливих наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що встановлено ст. 517 ЦК України.

З урахуванням викладеного, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно Договору про відступлення права вимоги № 01/06-02 від 01.06.2009 р. до позивача у справі перейшло право вимагати від відповідача виконання основного зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р., а також сплати штрафних санкцій і інших платежів, передбачених ст. 625 ЦК України та іншими нормами чинного законодавства України.

10.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист-вимога № 10/07-01 щодо погашення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р. в сумі 25 232,00 грн.

Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед ПП “Авангард плюс” у розмірі 25 232,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.  

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 25 232,00 грн. основного боргу за отриманий товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, оскільки часом користування чужими коштами фактично є час прострочення оплати, то період за який береться облікова ставка НБУ становить весь час прострочки платежу, який у відповідності до ст. 232 ГК України обмежується шестимісячним терміном.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2 Договору, який передбачає, що за неоплату або несвоєчасну оплату отриманого товару у строк, зазначений в п. 4.2 Договору, відповідач сплачує крім суми заборгованості пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару.

За порушення відповідачем термінів оплати отриманого товару позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 1 050,06 грн. за період з 15.03.2007 р. по 15.09.2007 р. Розрахунок судом перевірений та визнаний вірним.

У відповідності до ст. 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.

Статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, оскільки заяв про застосування судом строку позовної давності до вимоги про стягнення пені від сторін у спорі не надходило, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1 050,06 грн. суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та втрати від інфляції.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Сума річних відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, складає 1 683,98 грн., а сума втрат від інфляції грошових коштів дорівнює 11 222,30 грн. Розрахунок позивачем виконано вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача річних відсотків в розмірі                           1 683,98 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 11 222,30 грн. заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ПП “НДСК-Плюс”, м. Запоріжжя 25 232,00 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № 12/03-07 від 12.03.2007 р., 1 050,06 грн. пені, 11 222,30 грн. витрат від інфляції та 1 683,98 грн. річних відсотків документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 258, 267, 512, 514, 516, 517, 525, 526, 549, 599, 611, 655, 625, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “НДСК-Плюс”, (юридична адреса: 69118,                       м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 3, кв. 75; фактична адреса: 69600, м. Запоріжжя,                          вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 30165472, п/р № 26006020240980 в ФБ “Фінанси та кредит”, МФО 313731) на користь Приватного підприємства  “Авангард плюс”, (юридична адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Бурденко, 29/А; фактична адреса: 69039, м. Запоріжжя,                         вул. Українська, 92, кв. 3, код ЄДРПОУ 32261120, на п/р № 26002001000390 у ВАТ “Мотор-Банк” м. Запоріжжя, МФО 313009) 25 232 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн.           00 коп. основного боргу, 1 050 (одну тисячу п'ятдесят) грн. 06 коп. пені, 11 222 (одинадцять тисяч двісті двадцять дві) грн. 30 коп. втрат від інфляції, 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн. 98 коп. річних відсотків та 712 (сімсот дванадцять) грн. 50 коп. судових витрат.

Видати наказ.

                       Суддя                                                                                         Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України                           “31”  серпня 2009  р.