Рішення

від 06.08.2009 по справі 3474-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3474-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2009Справа №2-22/3474-2009

За позовом – ВАТ «Українська гірничо – металургійна компанія», 01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1

до відповідача – ТОВ «НТС Проект Плюс», м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 4-а

про стягнення 25505,30 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача –  Котелевець В.І., представник, дов від 17.12.2008 року     

від відповідача –  не з'явився    

Обставини справи:

Позивач - ВАТ «Українська гірничо – металургійна компанія» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «НТС Проект Плюс», просить суд стягнути з відповідача 25505,30 грн., у тому числі: сума основного боргу – 23634,82 грн., індекс інфляції – 331,95 грн., 3% річних – 170,95 грн., пеня – 1367,58 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору постави № 126/06-08 від 27.10.2008 року, не у повному обсязі оплатив вартість поставленого позивачем товару.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

встановив:

27 жовтня 2008 року між ВАТ «Українська гірничо - металургійна компанія» та ТОВ «НТС Проект Плюс» був укладений Договір поставки №126/06-08 псм.

Згідно до п.п.1.1, 7.2.1, 7.2.2 укладеного договору, позивач зобов'язався поставити металопрокат (далі - Продукція), а відповідач прийняти та оплатити продукцію у строк та на умовах, передбачених договором.

Порядок оплати, відповідно до п.6.3 Договору, 100% передплата у строки, що вказані у рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 6.4. договору, датою оплати всієї партії продукції є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Так, у жовтні – грудні 2008 року на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 31948,24 грн., що підтверджується  видатковими накладними та виставленими рахунками, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 35-48.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується копіями довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи, а.с. 28-34.

Як вказує позивач, відповідачем вартість поставленого товару була оплачена частково, на суму 8313,42 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, а.с. 49-50, та станом на 15.06.2009 року  сума боргу відповідача за поставлений позивачем товар склала 23634,82 грн.

02.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 70 про погашення суми боргу на загальну суму 27639,57 грн., у тому числі й основний борг у розмірі 23634,82 грн., а.с. 23.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів погашення заборгованості у розмірі 23634,82 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції – 331,95 грн., 3% річних – 170,95 грн., пеню – 1367,58 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею   3  Закону України  «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, слід підкреслити, що нарахування пені передбачено умовами договору, зокрема, п. 8.3.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи те, що відповідачем не виконуються належним чином умови укладеного між сторонами договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на  відповідача.  

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  12 серпня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

                                                          вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ТОВ «НТС Проект Плюс» (м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 4-а, рахунок № 260042207301 в філії КРУ Банку «Фінанси та кредит» м. Сімферополь, МФО 384889, ЄДРПОУ 33849202) на користь ВАТ «Українська гірничо – металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, рахунок № 26005001315843 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 25412086) 25505,30 грн., у тому числі: сума основного боргу – 23634,82 грн., індекс інфляції – 331,95 грн., 3% річних – 170,95 грн., пеня – 1367,58 грн.

3.          Стягнути з ТОВ «НТС Проект Плюс» (м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 4-а, рахунок № 260042207301 в філії КРУ Банку «Фінанси та кредит» м. Сімферополь, МФО 384889, ЄДРПОУ 33849202) на користь ВАТ «Українська гірничо – металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, рахунок № 26005001315843 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 25412086) 255,05 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «НТС Проект Плюс» (м. Сімферополь, вул. Об'їзна, 4-а, рахунок № 260042207301 в філії КРУ Банку «Фінанси та кредит» м. Сімферополь, МФО 384889, ЄДРПОУ 33849202) на користь ВАТ «Українська гірничо – металургійна компанія» (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, 1, рахунок № 26005001315843 в ЗАТ «ОТП Банк» м. Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 25412086) 312,50 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.