Рішення

від 14.08.2009 по справі 3361-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3361-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

14.08.2009Справа №2-18/3361-2009

За позовом – Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (юридична адреса: 08125, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі, вул. Леніна, 16, кв. 82; поштова адреса: а/с 50, м.Київ-191, 03191)

До відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (вул. Титова, 1-а, с. Руч'ї, Роздольненський р-н,  96220).

Про стягнення 520 036,42 грн.

                                                                                                      Суддя І.К. Осоченко

                                                        ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Брусинцева Ю.А. – представник, довіреність від 10.07.2009р.

Від відповідача – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Мале приватне підприємство Фірма "Ерідон" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (далі – відповідач), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 520 036,42 грн., з яких 472 489,71 грн. – сума основного боргу, 6 614,86 грн. – сума інфляції, 28 893,07 грн. – сума пені, 12 038,78 грн. – сума річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 258, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 28.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 214/08/18. Згідно з умовами Договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2 731 062,28 грн., що підтверджується накладними. У визначений строк, тобто до 24.12.2008р., відповідач за товар повністю не розрахувався. Таким чином, станом на 11.06.2009р. залишок заборгованості складав 472 489,71 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав, що суму боргу у розмірі 35000,00 грн. він сплатив. Пояснює, що станом на 10.08.2009 року сума боргу складає 122489,71 грн.

Слухання справи відкладалося, у справі оголошувалася перерва з 10.08.2009 року по 14.08.2009 року у порядку, передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

14.08.2009 року представник позивача у судове засідання не з'явився, причини нез'явлення суду не відомі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, суд –

                                                           ВСТАНОВИВ:

28.01.2008р. між Малим приватним підприємством Фірма "Ерідон" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ніва» було укладено Договір поставки № 214/08/18.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення на умовах, визначених цім договором.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що загальна сума договору визначається накладними та/або рахунками-фактурами, складених відповідно до дійсного договору.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України,  за   договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач відповідно до умов договору своєчасно поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2731062,28 грн., що підтверджується наступними накладними: №23020 від 28.01.2008р., №23021 від 01.02.2008р., №23041 від 14.03.2008р., №23072 від 24.03.2008р., №23089 від 27.03.2008р., №23092 від 01.04.2008р., №23093 від 01.04.2008р., №23131 від 08.04.2008р., №23149 від 15.04.2008р., №23190 від 18.04.2008р., №23196 від 21.04.2008р., №23199 від 22.04.2008р., №23209 від 25.04.2008р., №23256 від 14.05.2008р., №23262 від 15.05.2008р., №23285 від 20.05.2008р., №23287 від 20.05.2008р., №23301 від 23.05.2008р., №23302 від 26.05.2008р., №23312 від 28.05.2008р., №23373 від 11.06.2008р., №23378 від 13.06.2008р., №23385 від 17.06.2008р., №23394 від 20.06.2008р., №23431 від 02.07.2008р., №23455 від 10.07.2008р., №23485 від 21.07.2008р., №23488 від 22.07.2008р., №23500 від 25.07.2008р., №23513 від 04.08.2008р., №23520 від 08.08.2008р., №23538 від 18.08.2008р., №23550 від 27.08.2008р., №23559 від 29.08.2008р., №23581 від 09.09.2008р., №23604 від 24.09.2008р., №23615 від 29.09.2008р., №23624 від 01.10.2008р., №23654 від 09.10.2008р., №23676 від 29.10.2008р.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписом його представника у видаткових накладних у графі «отримав» та довіреністю на отримання товару.

Відповідно до листа, надісланого на адресу Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» за допомогою факсу, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ніва» зобов'язалося оплатити отриманий товар в строк до 24.12.2008р. (а.с 135 т. 1).

Проте у встановлений строк відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку із чим станом на 11.03.2009р. залишок заборгованості складав 472 489,71 грн. 25.05.2009р. на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю було направлено вимогу про сплату боргу, проте вона залишилася без відповіді.

На момент звернення позивача до суду залишок боргу не зменшився та складав 472 489,71 грн.

Проте у ході вирішення спору відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 350000,00 грн., що підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи (а.с. 36-38 т. 2), у зв'язку із чим сума заборгованості складає 122489,71 грн.

Крім того, між сторонами підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.08.2009 року на суму 122489,71 грн. (а.с. 39 т. 2)

Враховуючи те, що у процесі вирішення спору відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 350000,00 грн., то провадження у справі у цій частині підлягає припиненню по пункту 1-1 статті 80ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість за договором № 214/08/18 від 28.01.2008 року у сумі 122489,71 грн., доказів погашення якої відповідач суду не надав, у зв'язку із чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

За вказаних обставин, інфляційна сума у розмірі 6614,86 грн. за період з 11.03.2009 року по 11.06.2009 року підлягає стягненню з відповідача.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 10% річних у сумі 12038,78 грн. посилаючись на пункт 7.1.1 договору.

Судом досліджений договір поставки № 214/08/18 від 28.01.2008 року і встановлено, що річні у розмірі 10% не передбачені ані пунктом 7.1.1, ані іншими положеннями договору.

У зв'язку із чим, приймаючи загальні положення статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягає стягненню 3% річних, які за розрахунками суду складають 3611,63 грн.

Позивач також просить стягнути на його користь пеню у сумі 28893,07 грн.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день прострочення виконання.

Згідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543.96 ВР, винна сторона сплачує пеню в розмірі не більш ніж  2-а облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції, покупець сплачує пеню у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 28893,07 грн. за період з 11.03.2009 року по 11.06.2009 року є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України,  відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

14.08.2009р. у судовому засіданні за згодою позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.08.2009 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 – 85, п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд –

                                                                   ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ніва» (вул. Титова, 1-а, с. Руч'ї, Роздольненський р-н,  96220; код ЄДПРОУ 32989086) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (юридична адреса: 08125, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Музичі, вул. Леніна, 16, кв. 82; код ЄДПРОУ 19420704) заборгованість у сумі 122489,71 грн.; інфляційну суму у розмірі 6614,86 грн.; 3% річних у сумі 3611,63 грн.; пеню у сумі 28893,07 грн.; 5116,09 грн. державного мита та 307,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 350000,00 грн. провадження у справі припинити по пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

4.          У частині стягнення річних у сумі 8427,15 грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.