Рішення

від 12.08.2015 по справі 913/278/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2015 року                                                                                 Справа № 913/278/15

                                                                                          Провадження №18/913/278/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс», м. Рівне

до відповідача – приватного підприємства «Транслогістикплюс», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 23378 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача:                     не прибув;

від відповідача:           не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 18000 грн., по оплаті вартості послуг перевезення, виконаних на замовлення відповідача за договором від 28.08.2013 № 21/13, пені в сумі 1386 грн., втрат від інфляції в сумі 738 грн. та тридцяти процентів річних в сумі 3254,79 грн.

Відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув.

          Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 28.08.2013 № 21/13 та договору-заявки від 28.08.2013 № 1, які укладені між сторонами за позовом, позивач в період з 28.08.2013 по 02.09.2013 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу (цегли) з міста Калинове (Словаччина) у м. Дніпропетровськ (Україна), на суму 18000 грн., що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 009175 (її завірена копія залучена до матеріалів справи).

          Відповідно до договору-заявки від 28.08.2013 № 1, який є невід'ємною частиною договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автотранспортом від 28.08.2013 № 21/13 (п. 1.2. договору), відповідач зобов'язався оплатити послуги перевезення в сумі 18000 грн. протягом 2-3 днів після отримання оригіналів документів.

           13.09.2013 позивач направив відповідачу рекомендованим листом необхідні документи (CMR № 009175, рахунок та інше), що підтверджується списком рекомендованих відправлень та фіскальним чеком пошти від 13.09.2013 (їх завірені копії залучені до матеріалів справи).

Відповідач отримав вказані документи 19.09.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (його завірена копія залучена до матеріалів справи).

Однак, відповідач у порушення своїх договірних зобов'язань вартість перевезення позивачу не сплатив.

Борг відповідача по оплаті послуг перевезення складає 18000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не подав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 18000 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача на підставі п. 3.3.5. договору та ст. 625 Цивільного кодексу України несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

          Згідно обґрунтованому, перевіреному судом розрахунку позивача, втрати від інфляції за період: жовтень 2013 р. – квітень 2014 р. складають 738 грн., тридцять процентів річних – 3254 грн., та підлягають стягненню відповідача.

          Вимоги про стягнення пені в сумі 1386 грн. підлягають задоволенню частково на суму 1153,97 грн., так як позивачем необґрунтовано нарахована пеня більш ніж за 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          В решті вимог про стягнення пені слід відмовити за таких підстав:

          Згідно п. 3.3.5. договору за прострочення в оплаті рахунків відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Вищевказаним договором інше не встановлено. Таким чином, нарахування пені припиняється 22.03.2014 (нарахування пені було обґрунтовано розпочато позивачем з 23.09.2013).

          Разом з цим, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 23.09.2013 по 30.04.2014 (за 220 днів), тоді як слід було нарахувати за період з 23.09.2013 по 22.03.2014 (180 днів – 6 місяців).

          Обґрунтований розрахунок пені:          

18000 (борг) х 13 % (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (днів у році) : 100 х 180 (днів прострочення) = 1153,97 грн.

          Всього підлягає стягненню з відповідача 23145,97 грн. (18000 грн. (борг) + 1153,97 грн. (пеня) + 738 грн. (втрати від інфляції) + 3254 грн. (тридцять процентів річних)).

          Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1808,91 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог; позов задоволено на 99,01%) підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «Транслогістикплюс», м. Стаханов Луганської області, вул. Бабушкіна, 27, ідентифікаційний код 38696340, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетранссервіс», м. Рівне, вул. Мазепи, 29/20, ідентифікаційний код 33276798, борг в сумі 18000 грн. за послуги перевезення, пеню в сумі 1153,97 грн., втрати від інфляції в сумі 738 грн., тридцять процентів річних в сумі 3254 грн., витрати на судовий збір в сумі 1808,91 грн.; наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

12 серпня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17 серпня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                                 В.В. Корнієнко