Рішення

від 14.09.2009 по справі 38/186пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

38/186пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.09.09 р.                                                                                     Справа № 38/186пн                               

Господарський суд Донецької області у складі  головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Відділу освіти Мар”їнської районної Державної адміністрації м. Мар”їнка, Донецької області

до відповідача: Дочірнього підприємства „Вуглесбит” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк  

про зобов'язання виконати договірні зобов'язання за договором зберігання від 03.05.2007р. та передати залишок товару, який залишився на зберіганні  в кількості 21,02тонни на загальну суму 9 648,18грн; за договором зберігання від 19.12.2006р. та передати залишок товару, який залишився на зберіганні в кількості 48,54тонни на загальну суму 13 591,00грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Линник С.О. – за дов. Від 13.07.2009р.

від відповідача: не з”явився

Суть спору:

          Позивач, Відділ освіти Мар”їнської районної Державної адміністрації м. Мар”їнка, Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до  Дочірнього підприємства „Вуглесбит” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс” м. Донецьк про зобов'язання виконати договірні зобов'язання  по договору зберігання від 03.05.2007р. та передати залишок товару (вугілля марки Г 0-100), який залишився на зберіганні в кількості 21,02тони на загальну суму 9 648,18грн. та виконати договірні зобов'язання по договору зберігання від 19.12.2006р.  і передати залишок товару (вугілля марки ГР 0-200), який залишився на зберіганні в кількості 48,54тони на загальну суму 13 591,00грн.

           В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договорами зберігання № 1 від 19.12.2006р., додаткову угоду №1 від 01.04.2007р.; № 2 від 03.05.2007р., накладну №2 від 28.12.2006р., правовстановлюючі документи тощо.

       17.07.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 07.07.2009р. № 14/4-20/3113, відповідно до якого Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглесбит”  „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 34267543) як юридична особа та знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, Калінінський  район, вул.Антипова,7А, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

          Ухвалою господарського суду від 25.08.2009р. суд залучив до участі у справі у якості належного відповідача - Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглесбит”  „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк.

25.08.2009р. позивач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок ціни позову, копію накладної №2 від 28.12.2006р., копію видаткової накладної від 28.09.2007р., які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

 Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час, дату і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджує відміткою канцелярії суду та поштовими повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції наявними в матеріалах справи, позов не оспорив, відзив на позовну заяву не представив, про причину неявки суд не повідомив та не надав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Стаття 75  Господарського  процесуального  кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані  господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

         Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

19.12.2006р. між Дочірнім підприємством „Вуглесбит” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк  (зберігач, далі - відповідач)  та  Відділом освіти Мар”їнської районної Державної адміністрації (поклажодавець, далі - позивач) був укладений договір зберігання №1, згідно з умовами якого, зберігач зобов'язується зберегти та повернути у збереженості майно, яке передано поклажодавцю.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору найменування: тверде пальне (вугілля ГР-0-200).

Загальна кількість майна: 770тонн (п.2.2.2). Загальна вартість 215 600грн. (п.2.2.3).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок передачі та строк зберігання. Так, поклажодавець передає майно відповідно з накладною не пізніше дати, зазначеної у п.3.3.1 договору (п.3.1).

Зберігач видає в підтвердження прийняття майна складську квитанцію (просте або подвійне складське свідоцтво) (п.3.2.)

Строк зберігання:  початок зберігання: 19 грудня 2006р. (п.3.3.1)

Закінчення зберігання: 01 квітня 2007р. (п.3.3.2).

Додатковою угодою №1 від 01.04.2007р. до договору зберігання  від 19.12.2006р. сторони внесли зміни до п.3.3.2 щодо строку зберігання, а саме закінчення зберігання  у новій редакції - до 01.10.2007р. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Права та обов'язки сторони визначили розділом 4 договору. Так, пунктом 4.1.7 зазначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю майно, яке було передано на зберігання, а також на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо термін зберігання зазначений у п.3.3 договору не скінчився.

03.05.2007р. між Дочірнім підприємством „Вуглесбит” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк  (зберігач, далі - відповідач)  та  Відділом освіти Мар”їнської районної Державної адміністрації (поклажодавець, далі - позивач) був укладений договір зберігання №2, згідно з умовами якого, зберігач зобов'язується зберегти та повернути у збереженості майно, яке передано поклажодавцю.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору найменування: тверде пальне (вугілля ГО-100).

Загальна кількість майна: 158,3тонн (п.2.2.2). Загальна вартість 72 659,70грн. (п.2.2.3).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок передачі та строк зберігання. Так, поклажодавець передає майно відповідно з накладною не пізніше дати, зазначеної у п.3.3.1 договору (п.3.1).

Зберігач видає в підтвердження прийняття майна складську квитанцію (просте або подвійне складське свідоцтво) (п.3.2.)

Строк зберігання:  початок зберігання: 03 травня 2007р. (п.3.3.1)

Закінчення зберігання: 01 листопада 2007р. (п.3.3.2).

Права та обов'язки сторони визначили розділом 4 договору. Так, пунктом 4.1.7 зазначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю майно, яке було передано на зберігання, а також на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо термін зберігання зазначений у п.3.3 договору не скінчився.

Станом на 01.10.2008р. зберігачем було повернуто 137,28тон, та залишок вугілля, яке залишилося на зберіганні склало 21,02тон на загальну суму 9 648,18грн.

На вимогу позивача повернути залишок вугілля відповідач не відреагував також відмовився повернути суму вартості вугілля.

01.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2, в якій вимагав повернути залишок твердого палива (вугілля ГО-100, ГР 0-200), який передавався за договорами зберігання №1 від 19.12.2007р. та №2 від 03.05.2007р. в кількості 48,54тонн  на суму 13 591грн. та 21,02 тонн на суму у розмірі 9 648,18грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань позивач звернувся  до суду з вимогою зобов'язати виконати договірні зобов'язання  по договору зберігання від 03.05.2007р. та передати залишок товару (вугілля Г 0-100), який залишився на зберіганні в кількості 21,02тони на загальну суму 9 648,18грн. та виконати договірні зобов'язання по договору зберігання від 19.12.2006р.  і передати залишок товару (вугілля марки ГР 0-200), який залишився на зберіганні в кількості 48,54тони на загальну суму 13 591,00грн., а всього 23 239грн.18коп.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно приписів чинного законодавства неподання додаткових матеріалів і доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень сторонами свідчить про те, що вони вважають наявні у справі докази достатніми, а суд відповідно до ст.ст. 43, 82 ГПК України надає їм належну оцінку та має право прийняти за наявними у матеріалах справи документами відповідне рішення.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

        Згідно до статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

  Відповідно до п.1 статті 937 цього кодексу договір збереження укладається у письмової формі у випадках встановлених статтею 208  даного кодексу.  Письмова форма договору вважається дотриманою, коли отримання речі на збереження засвідчується розпискою, квитанціями,  іншими документами, яки підписані хоронителем.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно  між сторонами були укладені договори на відповідальне зберігання №1 від 19.12.2006р. та №2 від 03.05.2007р.

Розділом №3 вказаних договорів сторони визначили порядок передачі та строк зберігання. Так, п. 3.1. вказаних договорів встановлено, що поклажодавець передає майно відповідно з накладною не пізніше дати, зазначеної у п.3.3.1 договору (п.3.1).

Зберігач видає в підтвердження прийняття майна складську квитанцію (просте або подвійне складське свідоцтво) (п.3.2.)

У підтвердження факту того, що саме відповідачу передавався товар (вугілля ГР-0-200) на зберігання згідно договору зберігання №1 від 19.12.2006р. позивач посилається на накладну №2 від 28.12.2006р., яка міститься у матеріалах справи.  

         Дослідивши вищезазначену накладну №2 від 28.12.2006р., суд дійшов висновку про те, що в ній з боку відповідача “у графі прийняв” стоїть підпис невстановленої особи та відсутній відтиск печатки підприємства відповідача.

         Також, у накладній немає посилання на договір зберігання №1 від 19.12.2006р., а у розділі підстава, зазначено лише, що вугілля здається на зберігання.

Крім того, згідно до п.3.1. договору зберігання №1 від 19.12.2006р. поклажодавець передає майно відповідно з накладною не пізніше дати, зазначеної у п.3.3.1 договору. Пунктом 3.3.1 передбачено, що початок зберігання починається 19 грудня 2006р. Таким чином, передавання майна за вказаним договором, відповідно з накладною повинно було відбутись не пізніше 19 грудня 2006р.

Надана позивачем в якості доказу накладна №2 датована 28 груднем 2006р.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вказана накладна взагалі не має відношення до договору зберігання №1 від 19.12.2006р.

Крім того, у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких, товар (вугілля ГР-100) передавався на зберігання відповідачу за договором зберігання №2 від 03.05.2007р.

Також, позивачем не надані суду належні докази, які підтверджують часткове повернення відповідачем вугілля прийнятого на зберігання від позивача за вищезазначеними договорами.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведені вимоги щодо зобов'язання виконати договірні зобов'язання по договору зберігання від 03.05.2007р. та передати залишок товару (вугілля Г 0-100), який залишився на зберіганні в кількості 21,02тонни на загальну суму 9 648,18грн. та виконати договірні зобов'язання по договору зберігання від 19.12.2006р. і передати залишок товару (вугілля марки ГР 0-200), який залишився на зберіганні в кількості 48,54тонни на загальну суму 13 591,00грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Судові витрати слід віднести на позивача згідно вимог ст. 49 ГПК України.

          Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст. ст.174, 193 Господарського кодексу України,  ст.ст. 11, 936, 937 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК  України, суд

                                                        ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні  позовних вимог Відділу освіти Мар”їнської районної Державної адміністрації м. Мар”їнка, Донецької області до Дочірнього підприємства „Вуглесбит” Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехноресурс ЛТД” м. Донецьк про зобов'язання виконати договірні зобов'язання  по договору зберігання від 03.05.2007р. та передати залишок товару (вугілля Г 0-100), який залишився на зберіганні в кількості 21,02тонни на загальну суму 9 648,18грн. та виконати договірні зобов'язання по договору зберігання від 19.12.2006р. і передати залишок товару (вугілля марки ГР 0-200), який залишився на зберіганні в кількості 48,54тонни на загальну суму 13 591,00грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 14.09.2009р.

          Рішення набирає законної сили у десятиденний строк з дня його прийняття.

Суддя                                                                                              

Надруковано 3 примірника:

1 – до справи

2 – сторонам у справі