Рішення

від 21.08.2009 по справі 63/42-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

63/42-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2009 р.                                                            Справа № 63/42-09

вх. № 5041/5-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився 3-ї особи

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Приватне підприємство "Електрокомплект", м. Київ  

до  ТОВ "ТД "Промтехенерго", м. Харків  

про стягнення 1964,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 1 860,00 грн., інфляційні збитки в сумі 16,74 грн., пеню в сумі 78,27 грн., штраф в сумі 9,78 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач всупереч положенням договору №365-09/6 від 11.03.2008 р. не розрахувався за поставлений товар.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача.

В судовому засіданні 12.08.2009 р. було відмовлено у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову, оскільки суду не було подано доказів, які  підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.

Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву та витребуваних господарським судом документів не представив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву та витребуваних господарським судом документів не представив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані документи, судом встановлено, що 11.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 365-09/6 (далі – Договір), відповідно умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач отримати та оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, загальна кількість товару та вартість товару зазначаються  в рахунках-фактурах або специфікаціях, видаткових накладних, які є невід"ємними Додатками  до цього Договору.

Відповідно до  п.2.1 Договору, ціна на товар та його загальна вартість зазначені  в додатках до Договору (рахунках-фактурах) та/або специфікаціях (накладних) та є кінцево узгодженими сторонами в накладних на відвантаження.

Відповідно до п.2.3 Договору, загальна сума Договору складається з суми всіх накладних на відвантаження, оформлених в період дії цього договору. Вартість товару отриманого, але не оплаченого, згідно Договору, складає 70000,00 грн. Постачальник має право зупинити відвантаження товару, якщо покупець перевищив цей ліміт товарного кредиту.

Згідно п.2.4 Договору, повний розрахунок  за поставлений поставщиком товар, здійснюється покупцем на протязі 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п.3.3 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена в накладній на відвантаження, яка відповідає даті передачі товару від постачальника покупцю.

Як свідчать матеріали справи, відповідач надіслав на адресу позивача гарантованого листа від 11.03.2009 р., в якому просить його відвантажити кабель КГ 3х95 + 1х35 на загальну суму 1860,00 грн.

Позивач покладене на нього зобов"язання за Договором виконав, поставив  відповідачу товар, а останній отримав вказану в листі партію товару, що підтверджується накладною на відвантаження № ХА-0000217 від 12.03.2009 р. та довіреністю на отримання товару №1 від 12.03.2009 р., однак оплату вказаної партії товару не здійснив.

14.04.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу № 25/3, в якій просив відповідача оплатити вартість отриманої партії товару. Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувти господарські зобов"язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1860,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до п. 5.3 Договору, сторонами встановлено відповідальність за невиконання відповідачем фінансових зобов"язань за Договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання  за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України  зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення  пені в сумі 78,27 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16,74 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Щодо позовної вимоги про стягнення штрафу, то суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання  зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що Договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов"язання, як штраф, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 9,78 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення необхідно покласти на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 193, 526, 547, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-   

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промтехенерго" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92-А, офіс 701, код 34953837, р/р 26005001300401 в АКБ "Європейський", МФО 380184) на користь Приватного підприємства "Електрокомплект" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 30783141, р/р 26009010559441 у КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012) основний борг в сумі 1 860,00 грн., інфляційні збитки в сумі 16,74 грн., пеню в сумі 78,27 грн., 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафу в сумі 9,78 грн. відмовити.

Суддя                                                                                            

Рішення підписане 21.08.09 року.