Рішення

від 27.08.2009 по справі 9/188-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/188-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.09           Справа № 9/188-09.

За позовом:  Приватного підприємства «Велс», м. Суми

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Словяни -94», м. Суми

Про стягнення 35 177  грн. 82 коп.

за участю  представників сторін:

Від позивача –         не з'явився.

Від   відповідача –    не з'явився.

Суддя Лиховид Б.І.

При секретарі с/з Ейсмонт М.О.

Суть спору: позивач згідно позовної заяви просить суд  стягнути з відповідача 33 881  грн. 64 коп. заборгованості за  отриманий товар, 934 грн. 95 коп. – пені, 191 грн. 82 коп. – 3 % річних, 169 грн. 41 коп. інфляційних збитків, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи та 2500 грн. 00 коп. – витрат на послуги адвоката.

11.08.2009 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно  якої  просить суд стягнути з відповідача 33 685 грн. 63 коп. заборгованості  за отримай товар, 1592 грн. 58 коп. пені, 327 грн. 25 коп. 3% річних, 370 грн. 54 коп. інфляційних збитків та судові витрати пов'язані з розглядом справи та 2500 грн. 00 коп. – витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав.

Згідно ст. 75 господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

На підставі договору поставки від 01.07.2007р. № 057 позивач зобов'язався передати у власність відповідача товари, а останній зобов'язався в порядку та строки встановлені даним договором прийняти дані товари та сплатити їх вартість.

Пунктом 2 розділу XI договору встановлений строк його дії до 31.12.2007р. Також в пункті 3 зазначеного розділу договору встановлено, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається продовженим ще на один рік.

На підставі вказаного договору відповідачем від позивача в період 2007 -2008 років отримувались продовольчі товари.

У відповідності до підписаного між сторонами акту звірки розрахунків з 01.01.2009р. по 24.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за отримані товари станом на 01.01.2009р. складала 44841,75 грн.

22.01.2009р. між сторонами було укладено договір поставки № 09/049 на підставі якого відповідач в лютому 2009 року отримав від позивача продовольчі товари, що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно пункту 1 розділу VIII цього договору відповідач зобов'язаний проводити оплату за поставлені товари після спливу 45 календарних днів з дня передачі товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, за отримані товари відповідач частково розрахувався і у відповідності до підписаного між сторонами акту звірки розрахунків з 01.01.2009р. по 24.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.03.2009р. склала 33881,64 грн. Тому при зверненні до суду позивачем було заявлено до стягнення 33881,64 грн.

Про те, за час розгляду справи в господарському суді, відповідачем було повернуто позивачеві частину товару  на суму 196,01 коп. по накладній від 26.05.2009 грн. № ВоС8-22/05. Тому сума основного боргу відповідача перед відповідачем  на час розгляду справи становить  33 685 грн. 63 коп.

Оскільки тривалий час вказана заборгованість залишилась несплаченою   позивачем   відповідачу   09.04.2009р.   рекомендованим   листом   з повідомленням про вручення була надіслана вимога про сплату даної заборгованості. У відповідності до поштового повідомлення зазначену вимогу відповідач отримав 13.04.2009р., але до цього часу її не задовольнив та відповіді на неї не надав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідна норма щодо виконання зобов'язань також міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України. Крім того, статтею 525 цього Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а у відповідності до ст. 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1 розділу X договору поставки від 22.01.2009р. № 09/049 передбачено, що за порушення строків оплати отриманих товарів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу. У зв'язку з цим, позивачем нараховано відповідачу 1 592,58 грн. пені.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У зв'язку з цим, позивачем нараховано відповідачу  327 грн.  25 коп. - три відсотка річних та 370 грн. 54 коп.  інфляційних збитків.

Відповідач  не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв'язку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання є присудження до виконання обов'язку в натурі. Відповідний спосіб захисту цивільних праві та інтересів також міститься в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не розрахувався за отримані товари, позивач був вимушений звернутись до господарського суду із позовом за захистом своїх порушених прав про стягнення заборгованості в примусовому порядку. У зв'язку з цим позивачем з адвокатом був укладений відповідний договір про надання юридичних послуг по стягнення вказаної заборгованості в судовому порядку, сплачено 2500 грн. вартості послуг адвоката. Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються також із витрат на оплату послуг адвоката, які згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.

 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'яни - 94» (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код 21116758) на користь Приватного підприємства «Велс» (40034, м. Суми, вул. Черепіна, 78, код 23048417 ) 33 685 грн. 63 коп.  основного боргу, 1 592 грн. 58 коп. – пені, 327 грн. 25 коп. – 3 % річних, 370 грн. 54 коп. – інфляційних збитків,  359 грн. 76  коп.  –   державного мита, 312 грн. 50 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 2 500 грн. витрат на послуг адвоката.

3.          Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                      Б.І. Лиховид