Ухвала

від 26.08.2009 по справі 17/1691

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/1691

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

    У Х В А Л А

"26" серпня 2009 р.                                              м. Черкаси                              Справа № 17/1691

   Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача –Плесюк О.С. - по довіреності,          відповідача –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/1691

за позовом дочірнього підприємства «СЕСА–ТРЕЙД «Черкаси»

додочірнього підприємства «Звенигородського районного споживчого товариства»Звенигородське торгівельне підприємство «Кооператор»

простягнення 5 750,00 грн.,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «СЕСА–ТРЕЙД «Черкаси»(далі-позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Звенигородського районного споживчого товариства»Звенигородське торгівельне підприємство «Кооператор»(далі-відповідач) 5 750,00 грн. заборгованості за отримані останнім продовольчі товари (далі-товар).

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару згідно договору № б/н від 01.03.2007 року та видаткових накладних: № 0-00079029 від 30.12.2008 року, № 0-00078256 від 23.12.2008 року, № 0-00077496 від 16.12.2008 року, № 0-00076855 від 09.12.2008 року, № 0-00076047 від 02.12.2008 року, № 0-00075507 від 26.11.2008 року, № 0-00074668 від 18.11.2008 року.

В судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача позов з підстав викладених в позовній заяві підтримав, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить з урахуванням сплати відповідачем заборгованості в сумі 1 075,33 грн. стягнути з нього 4 700 грн., на вимогу суду надав Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 13.07.2009 року місцезнаходження відповідача: (Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Енгельса, буд. 135).

Враховуючи вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якими якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, справа підлягає розгляду по суті з прийняттям відповідного рішення.

На зазначену адресу відповідача двічі направлялись ухвали суду від 26.06.2009 року про порушення провадження у справі, від 14.07.2009 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте він без поважних причин в судові засідання 14.07.2009 року та 26.08.2009 року не з'явився, проти позову не заперечував, відзив на позов та витребувані документи до дня судового засідання не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.08.2009 року представник позивача подав заяву № 234 від 25.08.2009 року про припинення провадження у справі № 17/1691 у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в сумі 4 700 грн., про що надав банківські виписки.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд, з урахуванням поданої позивачем заяви від 25.08.2009 року, припиняє провадження у справі № 17/1691 з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № б/н від 01 березня 2007 року (а.с.7-8), предметом якого є визначення умов передачі продавцем (позивачем) належного йому товару у власність покупця (відповідача) на умовах прийому та оплати цього товару покупцем (пункту 1.1).

Строк дії даного договору по 31.12.2007 року. Відповідно до пункту 6.2. договору він вважається продовженим на (1) один рік, якщо жодна із Сторін у письмовій формі за місяць до закінчення строку дії даного договору не повідомила іншу сторону про зворотне. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами продовжились по 31.12.2008 року, та після закінчення строку дії цього договору сторони продовжували здійснювати поставки на основі усної домовленості.

Сторони домовились, що відповідно до умов пунктів 2.1., 2.2., 2.4. договору поставка партії товару покупцю здійснюється на основі замовлення погодженого з продавцем; строк поставки партії товару –протягом 3-х днів з дня погодження замовлення; покупець оплачує продавцю вартість кожної партії товару протягом 14-ти днів з моменту поставки або перед наступною поставкою, в залежності від першочерговості дій. Датою поставки партії товару по даному договору вважається підписання уповноваженою особою покупця накладної про отримання товару на основі оформленої для цього довіреності, яка передається продавцю, або підписання накладної без довіреності особою, уповноваженою на це представником покупця із завіренням печаткою. З моменту підписання накладної права власності на товар переходять від продавця до покупця; датою поставки товару вважається дата вказана в накладній (пункт 2.5. договору).

За правовою природою даний договір є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 3 265,33 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.14-21): № 0-00079029 від 30.12.2008 року, № 0-00078256 від 23.12.2008 року, № 0-00077496 від 16.12.2008 року, № 0-00076855 від 09.12.2008 року, № 0-00076047 від 02.12.2008 року, № 0-00075507 від 26.11.2008 року, № 0-00074668 від 18.11.2008 року.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено судом, відповідач станом на момент подання позову свої зобов'язання по оплаті вартості товару у строки встановлені договором виконав частково (позивач зарахував 25,33 грн. сплачених платіжним дорученням № 459 від 19.06.2009 року в рахунок погашення заборгованості по накладній № 0-00074668 від 18.11.2008 року), і на момент звернення позивача до суду з позовом заборгованість в сумі 3 240 грн. не сплатив.

Після порушення провадження у справі відповідач платіжними дорученнями № 489 від 30.06.2009 року на суму 500 грн. та № 492 від 02.07.2009 року на суму 550 грн. оплатив повністю заборгованість по видатковим накладним № 0-00074668 від 18.11.2008 року та № 0-00075507 від 26.11.2008 року, і частково по видатковій накладній № 0-00076047 від 02.12.2008 року. Заборгованість по наведеним вище накладним залишилась в сумі 2 190 грн.

Після закінчення строку договору № б/н від 01.03.2007 року сторони продовжили правовідносини на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 510 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 0-00002832 від 03.02.2009 року, № 0-00002831 від 03.02.2009 року, № 0-00000755 від 13.01.2009 року, № 0-00000194 від 06.01.2009 року (а.с.9-13).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Оскільки ДП «СЕСА–ТРЕЙД «Черкаси»поставляло продовольчі товари, а ДП «Звенигородського районного споживчого товариства»Звенигородське торгівельне підприємство «Кооператор»приймало його і сплачувало за нього, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).    

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу продовольчі товари на загальну суму 2 510 грн. Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар згідно накладних № 0-00002832 від 03.02.2009 року, № 0-00002831 від 03.02.2009 року, № 0-00000755 від 13.01.2009 року, № 0-00000194 від 06.01.2009 року не виконав, заборгованість відповідача по цим накладним складає 2 510 грн.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку по оплаті за отриманий товар, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 310 від 30.03.2009 року (а.с.26), що підтверджується описом вкладення цінного листа та фіскальним чеком від 31.03.2009 року (а.с.27) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 7 742,54 грн., після якої відповідач частково розрахувався за отриманий товар.

В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті позивачу за поставлений товар згідно вищевказаних видаткових накладних настав з моменту направлення цієї вимоги, тобто з 31.01.2009 року, і саме з цього моменту у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, який він повинен був оплатити на протязі 7 (семи) днів.

В судовому засіданні 26.08.2009 року представник позивача подав заяву № 234 від 25.08.2009 року про припинення провадження у справі № 17/1691 у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в сумі 4 700 грн., про що надав банківські виписки, тому суд припиняє провадження у справі № 17/1691 на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, на підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 102,00 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтею 49, пунктом 11 частини 1 статті 80  Господарського процесуального кодексу України, суд

                УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 17/1691 за позовом дочірнього підприємства «СЕСА–ТРЕЙД «Черкаси»до дочірнього підприємства «Звенигородського районного споживчого товариства»Звенигородське торгівельне підприємство «Кооператор»про стягнення 5 750 грн. –припинити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Звенигородського районного споживчого товариства»Звенигородське торгівельне підприємство «Кооператор»(Черкаська область, Звенигородський район, м. Звенигородка, вул. Енгельса, буд. 135, р/р 26005915964460 у Черкаській філії АКБ «Укрсоцбанк»м. Черкаси, МФО 322012, код ЄДРПОУ 33278250) на користь дочірнього підприємства «СЕСА–ТРЕЙД «Черкаси»(м. Черкаси, вул. Пацаєва, буд. 2/1, р/р 2600400013910 у філії АТ «Укрексімбанк»у м. Черкаси, МФО 354789, код ЄДРПОУ 34076947) –в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 102,00 грн. та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Ухвала може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                                        С.С.Боровик

Повний текст ухвали оформлений та підписаний 26.08.2009 року.