Рішення

від 25.08.2009 по справі 18/973

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/973

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "25" серпня 2009 р. Справа № 18/973

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Соловей Л.А.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача       не з'явився;

від відповідача  Шевчук Н.І. - завідуюча;

         розглянув справу за позовом ТОВ "Аптека Біокон" (м.Київ)  

до Комунального підприємства "Аптека №200" (м. Житомир)

про стягнення 7909,82грн.,

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 7909,82грн., з яких: 5711,59грн. - заборгованість за отриманий товар, 432,29грн. - пеня, 571,15грн. - штраф, 54,03грн. - три проценти річних, 249,60грн. - інфляційні, 216,16грн. - проценти за користування чужими коштами, 675,00грн. - витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в адресованому господарському суду клопотанні №2071 від 17.08.2009р. позивач, керуючись ст.22 ГПК України, просить зменшити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в порядку ст.22 ГПК України та стягнути кошти в сумі 6909,82грн., з яких: 4711,59грн. - заборгованість за отриманий товар, 432,29грн. - пеня, 571,15грн. - штраф, 54,03грн. - три проценти річних, 249,60грн. - інфляційні, 216,16грн. - проценти за користування чужими коштами, 675,00грн. - витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар,  господарський суд приймає вищезазначену заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та  вважає заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 6909,82грн., з яких: 4711,59грн. - заборгованість за отриманий товар, 432,29грн. - пеня, 571,15грн. - штраф, 54,03грн. - три проценти річних, 249,60грн. - інфляційні, 216,16грн. - проценти за користування чужими коштами, 675,00грн. - витрати, понесені позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що сума основного боргу в розмірі 4711,59грн. погашена після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями №400 від 11.08.2009р. на суму 2711,59грн. та №619 від 20.08.2009р. на суму 2000,00грн.

Разом з тим, представник відповідача подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що заборгованість виникла не з його вини, оскільки в обслуговуючому КП "Аптека №200" банку - ТОВ КБ "Західінкомбанк"  була призначена тимчасова адміністрація строком на 1 рік, з 13.02.2009р. (відповідно до Постанови правління НБУ від 12.02.2009р. №68) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 13.02.2009р. по 12.08.2009р., тому КБ "Західінкомбанк" не виконував платежів, здійснених КП "Аптека №200".

На підтвердження вищезазначених обставин представник відповідача надав лист НБУ в Житомирській області від 27.02.2009р. за №10-010/713 та повідомлення КБ "Західінкомбанк" про невиконання розрахункових документів від 15.07.2009р. за №1166, а саме невиконання платіжного доручення №400 від 06.07.2009р., яким відповідач перерахував позивачу заборгованість в сумі 5521,39грн. за отриманий медтовар згідно договору №0394 від 03.09.2003р. (а.с.76-79).

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали  справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2003 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон"  (позивач) та Комунальним підприємством "Аптека №200" (відповідач)   укладено договір купівлі-продажу №0394 (а.с.9-10, 31), за умовами якого позивач (Продавець) зобов'язався продати, а відповідач (Покупець) зобов'язався купити лікарські засоби згідно накладних (п.1.1).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу  лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 5711,59грн., що підтверджується видатковими накладними  №2594255 від 20.01.2009р. з узгодженим терміном оплати до 03.02.2009р., №2594256 від 20.01.2009р. з узгодженим терміном оплати до 03.02.2009р., №2596032 від 27.01.2009р. з узгодженим терміном оплати до 10.02.2009р., №2599716 від 10.02.2009р. з узгодженим терміном оплати до 03.03.2009р., №2599687 від 10.02.2009р. з узгодженим терміном оплати до 03.03.2009р. (а.с.11-18).

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що платежі за поставлений товар проводяться на умові відстрочки платежу строком 30 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого  йому товару в погоджені сторонами договором №0394 від 03.09.2003р. строки не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість  за отриману продукцію, яка станом на час пред'явлення позовної заяви складала 5711,59грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив основний борг у повному розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями №619 від 20.08.2009р. на суму 2000грн. та №400 від 11.08.2009р. на суму 2711,59грн.  (а.с.63).

Враховуючи оплату відповідачем заборгованості за отримані медтовари після порушення провадження у справі в повному розмірі суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.6.2; 6.3 договору  просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 432,29грн. (а.с.5) та 10% штрафу, що згідно розрахунку позивача  складає 571,15грн.

Як свідчить зміст розділу 6 договору "Відповідальність сторін", сторони  передбачили, що у випадку прострочки платежу, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару (п.6.2). За несвоєчасну оплату отриманого товару Покупець також сплачує Продавцю пеню у розмірі 0.7% від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу  (п.6.3).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 432,29грн. нарахована з врахуванням умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Штраф в сумі 571,15грн. нарахований правильно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Однак, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно, у ч.2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому  чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи, що на дату винесення судового рішення відповідачем сплачено суму основного боргу, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням всіх конкретних обставин справи та їх винятковості, визнає за собою право зменшити розмір штрафних санкцій, а саме  зменшує розмір штрафу з 571,15грн. до 100грн. та розмір пені з 432,29грн. до 100грн.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України  стягнути з відповідача  за прострочення грошового зобов'язання   54,03грн. 3% річних та 249,60грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 54,03грн. 3% річних.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 249,60грн. інфляційних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду  обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з розрахунку індексу інфляції (а.с.5) позивач не врахував, що поставка товару здійснювалась в різні періоди, у зв'язку з чим  суд, виходячи з суми основного боргу, самостійно обраховує інфляційні:

- по накладним №2594255, №2594256 від 20.01.2009р.: за період з 03.02.2009р. по 11.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 1516,45грн. (сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень)   = 66,72грн.;

- по накладній №2596032 від 27.01.2009р.: за період з 10.02.2009р. по 11.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 2086,89грн. (сума боргу) х 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень)   = 91,82грн.

- по накладним №2599716, №2599687 від 10.02.2009р.: за період з 03.03.2009р. по 11.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 2108,25грн. (сума боргу) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень)   = 59,03грн.;

Отже, розмір інфляційних, який підлягає задоволенню, складає 217,57грн. (66,72грн. + 91,82грн. + 59,03грн.); вимоги в частині стягнення інфляційних  в сумі 32,03грн. необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач, посилаючись на ст.536, ч.3 ст.692 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України, нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 216,16грн. процентів за користування чужими коштами.

Однак, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування чужими коштами безпідставними, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Проте, з врахуванням ч.2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Таким чином, згідно положень статей Цивільного та Господарського кодексів України, на які посилається позивач як на підставу правомірності нарахування процентів за користування чужими коштами, позивач дійсно має право на стягнення процентів за користування чужими коштами, однак позивач не врахував, що розмір процентів має визначатися сторонами у договорі. Як вбачається з договору купівлі-продажу від 03.09.2003р.  №0394 сторони не передбачили  нарахування  процентів за користування чужими коштами за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не визначили розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 216,16грн. суми  процентів за користування чужими коштами  є безпідставною.

Крім того, позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 675,00грн. збитків, понесених позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права. При цьому позивач посилається на пункт 7.1 договору купівлі-продажу від 03.09.2003р., та зазначає, що у вказаному пункті договору сторони передбачили, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує всі витрати, пов'язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновлення будь-якого порушеного права.

Однак, з наявного в матеріалах копії та оригіналу договору купівлі-продажу №0394 від 03.09.2003р. вбачається відсутність пункту 7.1 (на який посилається позивач), або будь-якого іншого пункту, який би передбачав, що за порушення умов договору винна сторона відшкодовує всі витрати, пов'язані з юридичним забезпеченням повернення заборгованості чи відновлення будь-якого порушеного права. Натомість,  зміст розділу 7  передбачає "Розв'язання спорів" і починається з п.7.2, відповідно до якого усі спори, які можуть виникнути при виконанні даного договору, розв'язуються відповідно до чинного законодавства України в Господарському суді.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають  сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Стаття 2 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу  адвоката України.

Таким чином, ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання юридичних послуг тільки адвокату, а не будь - якому представнику.

Слід зазначити, що матеріалах господарської справи відсутні докази, які б свідчили про те, що виконавець по договору про надання юридичних послуг №7/6-1 від 01.06.2009р.  Антонішин І.І. має статус адвоката в розумінні ст.2 Закону України "Про адвокатуру". З долучених до матеріалів справи доручення на представництво інтересів ТОВ "Аптека Біокон", виданого на Білошпак Ю.О., не вбачається, що зазначена особа перебуває у трудових відносинах з  ПП "Юридична фірма "Евіденс", з якою укладався договір про надання юридичних послуг, а доручення видане  ТОВ "Аптека Біокон".

Крім того, представник позивача в судових засіданнях, які відбулись 23.07.2009р. та 25.08.2009р.,  участі не приймав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в частині стягнення 675,00 грн.  витрат  по сплаті  юридичних послуг.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 471,60грн., з яких: 100,00грн. пеня, 100,00грн. штраф, 54,03грн. 3% річні та 217,57грн. інфляційні.  В частині стягнення 32,03грн. інфляційних нарахувань, 216,16грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 675,00грн. збитків, понесених позивачем у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права,   в позові відмовити.

В частині стягнення 4711,59грн. суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 536, 549, 551, 637, 655, 612, 692, ЦК України, керуючись ст.230, 231, 233  ГК України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4711,59грн. основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

3. Зменшити розмір штрафу з 571,15грн. до 100грн. та розмір пені з 432,29грн. до 100грн.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Аптека №200" (10005, м.Житомир, вул. Черняхівського, 102, код ЄДРПОУ 01976938)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон"(02098,  м.Київ, вул. Берязняківська, 29, код ЄДРПОУ 30263519 ):

-100,00грн. пені;

- 100,00грн. штрафу;

- 54,03грн. 3% річних;

- 217,57грн. інфляційних.

- 88,37грн. витрат по сплаті державного мита;

- 270,75грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  В частині стягнення 32,03грн. інфляційних нарахувань, 216,16грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 675,00грн. збитків, понесених позивачем, у зв'язку із захистом та відновленням свого порушеного права -  в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2,3 - сторонам