Рішення

від 17.09.2009 по справі 3408-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3408-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

17.09.2009Справа №2-27/3408-2009

За позовом - Приватного підприємства "Сієста-Плюс", с. Кача, м. Севастополь, вул.. Первомайська, 10; м. Севастополь, с. Тилове, вул.. Стаханівська, 34а

До відповідача - ТОВ "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а

Про стягнення  11 641,94 грн.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Пономаренко Н.О.

                                представники:

Від позивача –   Соколова, дор. у справі (09.09.), не з'явився (17.09.).         

Від відповідача –     Миндич, дор. у справі (09.09.), не з'явився (17.09.).             

Сутність спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача та просить суд стягнути з відповідача 11641,94 грн., з яких : 9391,69 грн. – основний борг, 1038,72 грн. – пеня, 1089,44 грн. – інфляційні витрати, 122,09 грн. – 3% річних, також просить стягнути судові витрати.

Позовні   вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем забовязання за договором №213 від 25.02.2008 р. щодо сплати поставленого товару. Всього було поставлено товару на загальну суму 10391,69 грн. відповідно до наданих видаткових накладних. Однак відповідач сплатив  поставлений товар лише у розмірі 1000 грн.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що в супереч умовам  договору №213 від 25.02.2008 р. позивач поставляв товар без отримання заявок на поставку товару від відповідача. До того ж вказаний договір не містить предмету, специфікацій та доповнень до нього,  у тексті договору відсутні посилання  на те, що накладні є  невід'ємною частиною даного договору. Також відповідач вказує на те, що позивач не представив жодної довіреності на отримання  поставлених партій товару. Також відповідач вказав, що з  наданого акту звірки розрахунків від 21.10.2008 р. також не вбачається чи мала повноваження особа,  яка його підписала, видавати такого роду документи та чи дійсно штамп,  яким цей акт завірено, є належним штампом, що засвідчує підписи працівників відповідача.

   В порядку ст.. 77 ГПК України судом у судовому засіданні було оголошено перерву на 12.08.2009р. на 10 год. 40 хв.

   Позивач позов підтримав, надав заперечення на відзив відповідача у якому повідомив, що нічим не передбачено обов'язок та порядок зберігання отриманих від покупця заявок. Також позивач вважає,  що накладні є належним чином оформленими і такими,  що відповідають  вимогам чинного законодавства України. Також повідомив про те, що акт звірки розрахунків з боку відповідача був підписаний належним представником, який  і на даний час  працює  у відповідача.  

Також позивач  надав акт звірки та клопотання про витребування у відповідача реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за червень – жовтень 2008р.

Суд вирішив за необхідне клопотання позивача задовольнити та витребувати у відповідача вказані документи.

Ухвалою від 26.08.2009 р. строк розгляду справи було продовжено за згодою сторін.

09.09.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву. Після перерви судове засідання продовжено, сторони явку  представників  не забезпечили, відповідач витребувані судом документи не представив.          

Суд дійшов висновку,  що не явка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті і вона може бути розглянута за наявними у неї матеріалами, в порядку ст.. 75 ГПК України.   

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва  в порядку ст.. 77 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,   суд  

встановив:

25.02.2008 р.  між позивачем   по справі ( Постачальник ) і відповідачем  ( Покупець   ) було укладено договір  поставки №213.  

Відповідно до п. 1.1  вказаного договору постачальник забовязався поставити  товар, відповідно до заяви ( замовленню ) покупця. Покупець забовязався при йняти цей товар і сплатити його на умовах, визначених цим договором.  

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару і підписання уповноваженими представниками сторін товарної ( товарно – транспортної накладної ) або інших документів, що мають юридичну силу.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору асортимент, кількість, ціна товару можуть обумовлюватися  у додатках ( специфікаціях ) до даного договору, які після належного оформлення ( підписи і проставлення печатки сторін ) є  його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно до заявки ( замовлення ) покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок.

Заявка ( замовлення ) на парті товару оформлюється  в письмовому  вигляді і передається по факсу або через представника постачальника. Допускається передача письмової заявки засобами  електронної  пошти.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору загальна сума договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним.

Відповідно до п. 5.3 вказаного договору ціна за товар визначається відповідно до підписаної сторонами специфікації.

Відповідно до п. 5.6 вказаного договору покупець поводить оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 40 календарних днів. Днем здійснення платежу є  дата списання коштів з  поточного рахунку покупця.      

Судом встановлено, що позивач поставив  на користь відповідача товар на загальну суму 10391,69 грн.,  що підтверджується наступними витратними накладними №№SMF – 00241202 від 20.09.2008 р. на суму 1690,68 грн.,  SMF –00240376 від 09.09.2008 р. на суму 1646,81 грн., SMF –00232023 від 28.06.2008 р. на суму 2115,03 грн., SMF –00233794 від 12.07.2008 р. на суму 1971,75 грн., SMF –00235552 від 26.07.2008 р. на суму 980,28 грн., SMF –00236398 від 02.08.2008 р. на суму 587,15 грн., SMF –00237274 від 09.08.2008 р. на суму 869,74 грн., SMF –00238112 від 16.08.2008 р. на суму 530,25 грн.

Вказане підтверджується також наявними в матеріалах справи податковими накладними ( а.с. 42, 44. 46, 48, 50, 52, 54, 56 ).

Однак сторонами не було представлено жодного доказу про наявність замовлень щодо поставки на підставі зазначеного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського  договору  сторони  забовязані у будь – якому разі узгодити  предмет, ціну і строк договору. Якщо сторони  не досягли згоди  з усіх істотних умов договору такий договір є  неукладеним.

Дослідивши договір   поставки №213, суд встановив, що він не містить  предмету, специфікацій  та доповнень до нього не надано. У тексті  вказаного договору відсутнє посилання,  що накладні є невід'ємною частиною даного договору.

Враховуючи  відсутність заявок, суд робить про те,  що вищевказані видаткові накладні,  надані позивачем, були видані не на підставі договору поставки №213.

При таких обставинах,  можно зробити висновок про те,  що правовідносини між сторонами   виникли  не на підставі договору  поставки №213,  а внаслідок фактичної поставки товару  на підставі вищевказаних видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1  ст.. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК  України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином постачання товару позивачем відповідачу  на суму 10391,69 грн. підтверджується вищевказаними  видатковими накладними, які були підписані представниками сторін та завірені відповідними печатками.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідачем суду не представлено належних і допустимих доказів того, що вказані видаткові накладні були підписані представниками з  його боку, які не мали на це повноважень, а також те, що накладні завірені невідповідними печатками.  

У вказаних  витратних накладних зазначено строк оплати накладних – 15 днів.

Однак відповідач  сплатив поставлений товар лише у розмірі 1000 грн.

Таким чином, за відповідачем значиться заборгованість за поставлений товар у розмірі 9391,69 грн.

Заборгованість у розмірі 9391,69 грн. підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки розрахунків, який підписаний представниками  сторін і завірений відповідними печатками.

Оскільки по суті акт звірки є  документом, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості, а факт поставки товару позивачем відповідачу та його частково сплату  підтверджується на явними в матеріалах справи первинними документами, суд дійшов висновку позовні вимоги   у частині стягнення основного боргу у розмірі  9391,69 грн. задовольнити.  

У задоволенні позовних вимог в частині  стягнення пені  у розмірі 1038,72 грн. необхідно відмовити в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.  Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вже вказувалося вище,  правовідносини між сторонами   виникли  не на підставі договору  поставки №213,  а внаслідок фактичної поставки товару  на підставі вищевказаних видаткових накладних.

З огляду  на те, що сторонами не було досягнено згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності  у  вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання забовязання відповідача, застосування до відповідача  відповідальності у вигляді сплати пені суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  

З урахуванням вказаного, розмір  3% річних за період з 30.10.2008 р. по 06.04.2009 р.  складає 122,09 грн.  

Розмір інфляційних витрат за період з жовтня 2008 р. по квітень  2009 р.  склав 1089,44 грн.

При таких обставинах позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 122,09 грн. і  інфляційних витрат у розмірі 1089,44 грн. підлягають задоволенню.    

При таких обставинах справи,  позовні вимоги підлягають  частково.

У відповідності до ст.. 49 ГПК України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.   

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.            Позов задовольнити частково.

     2.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю  "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а, ( р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 350664, ЄДРПОУ 34700645 ) на користь приватного підприємства "Сієста-Плюс", с. Кача, м. Севастополь, вул.. Первомайська, 10; м. Севастополь, с. Тилове, вул.. Стаханівська, 34а, ( р/р 26009945037581 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324195, ЄДРПОУ 30229368 )     заборгованість  у розмірі 9391,69 грн., 1089,44 грн. – інфляційні витрати, 122,09 грн. – 3% річних

     3.  Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю  "Джонаголд", м. Сімферополь, вул.. М. Залки, 17а, ( р/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСіббанк», МФО 350664, ЄДРПОУ 34700645 ) на користь приватного підприємства "Сієста-Плюс", с. Кача, м. Севастополь, вул.. Первомайська, 10; м. Севастополь, с. Тилове, вул.. Стаханівська, 34а, ( р/р 26009945037581 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324195, ЄДРПОУ 30229368 )      судові витрати по сплаті держмита у сумі 106,02 грн., а також витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  у сумі 284,62 грн.

      4. В іншій частині позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.