Рішення

від 03.09.2009 по справі 3465-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3465-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

03.09.2009Справа №2-15/3465-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція»  (49083, м. Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 65, кв.244, 95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, приміщення № 38 , ідентифікаційний код 35340990)

До відповідача Підприємства «Анєва»  (95007, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Б. Хохлова, буд. 29,  ідентифікаційний код 24510220)

Про стягнення 3614,90 грн.

                                                                                        Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Мошкін В.О., довіреність № 29 від 20.03.2009 р., у справі  

Від відповідача  – не з'явився   

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Підприємства «Анєва»  про стягнення 3614,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару відповідно до договору № 260/07 від 01.11.2007 р., в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3614,90 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція» (Постачальник) (позивач) та Підприємством «Анєва»  (Покупець) був укладений договір поставки № 260/7АТ. (а.с. 27-28)

          Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар у відповідності з накладними, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його в терміни, обумовлені дійсним договором.

          Пунктом 1.2 Договору передбачено, що ціна, кількість, асортимент товару відображені в накладних на товар, що визнаються Специфікаціями, та є невід'ємними частинами договору.

          Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна на товар, що поставляється по дійсному Договору, є договірною та зазначається в накладних на кожну партію товару. Загальна вартість Договору складається з суми всіх товарів, отриманих за накладними.

          Порядок оплати передбачений пунктом 2.4 договору, та становить не пізніше 7 календарних днів з моменту поставки товару.

          Строк дій договору встановлений пунктом 7.3, а саме з моменту його підписання до 31.12.2009 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань.

          Сторони не представили суду доказів розірвання договору, зміни його умов або визнання недійсним у встановленому законом порядку, отже суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

          Так, матеріали справи свідчать, що позивачем належним чином виконані зобов'язання за Договором, зокрема поставлена продукція на загальну суму 6119,90 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи накладні на поставку товару. (а.с. 34-36).

          Відповідачем було частково оплачено вартість поставленого позивачем товару в сумі 2505,00 грн., що підтверджується наявні в матеріалах справи копії банківських виписок по рахунку позивача (а.с. 43-53)

Проте в порушення умов договору,  відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 3614,90 грн., що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  оплати товару .

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов'язків за договором  № 260/7 АТ від 01.11.2007р. щодо сплати вартості поставленого товару, а отже сума заборгованості у розмірі 3614,90  грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотнє, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, відповідачем була визнана сума заборгованості шляхом підписання актів звіряння взаємних розрахунків.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Підприємства «Анєва»  (95007, АР Крим,  м. Сімферополь, вул. Б. Хохлова, буд. 29,  ідентифікаційний код 24510220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алкогольна Традиція»  (49083, м. Дніпропетровськ, проспект Газети «Правда», 65, кв.244, 95033, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, 6, приміщення № 38 , ідентифікаційний код 35340990)  3614,90 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.