Рішення

від 02.09.2009 по справі 22/116-09-2697

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/116-09-2697

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2009 р.Справа  № 22/116-09-2697

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Українське промислове товариство";

до відповідача Одеської залізниці;

про стягнення 1319366,49грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Войлов В.В. –за довіреністю №б/н від 09.02.2009р.;

Від відповідача: Кіташевський Д.А. за довіреністю №121 від 08.01.2009р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-Українське промислове товариство" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Одеської залізниці про стягнення 1319366,49грн.

Представник позивача в судовому засіданні позивні вимоги підтримав та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу –1077070,66 грн., інфляційні витрати –100215,44грн., три відсотка річних –16781,96 грн. та пеню –125298,43грн., з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.07.2009р. до 02.09.2009р., в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

18.07.2008 р. між позивачем ТОВ "Східно-Українське промислове товариство" та Одеською залізницею було укладено договір поставки №ОД/НКВ-08-900НЮ, згідно умов якого позивач –постачальник зобов'язався поставити у власність відповідача-замовника певну продукцію, відповідно до специфікації до договору, а замовник зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов договору.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що замовник оплачує постачальнику кожну партію товару не пізніше 30-ти банківських днів після підписання акту прийому-передачі.

На виконання умов договору позивачем було поставлено товар відповідно до видаткової накладної від 26.09.08р. №РН-457 та акту прийому-передачі від 26.09.08р. на суму 619202 грн., строк оплати сплинув 10.11.08р. та сума заборгованості склала –619202 грн., видаткової накладної від 22.10.08р. №РН-507 та акту прийому-передачі від 22.10.08р. на суму 107631,19 грн., строк оплати сплинув 04.12.08р. та сума заборгованості склала –107631,19 грн., видаткової накладної від 04.11.08р. №РН-548 та акту прийому-передачі від 04.11.08р. на суму 350237,47 грн., строк оплати сплинув 17.12.08р. та сума заборгованості склала –350237,47 грн.,

Таким чином, відповідачем було придбано товару на суму 1077070,66 грн., загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить по сплаті вартості поставленого товару 1077070,66 грн.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.  

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договори укладені між сторонами по справі, як  цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки  їх  недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами  мають  виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.12.1. договору, відповідач за несвоєчасну оплату товару виплачує позивачу пеню в розмірі, подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Розмір пені –125298,43 грн. (згідно наданого розрахунку).

Сума інфляційних витрат становить –100215,44 грн. та сума 3% річних становить –16781,96 грн. (згідно наданого розрахунку).

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, ІПН 010713115014, Платник: служба сигналізації та зв'язку, ЄДРПОУ 20987474, р/р 26003000012 в ОФ АБ "Експрес Банк", м.Одеса, МФО 328801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Українське промислове товариство" (вул. Комісара Санюка, 50, м. Луганськ, 91019, ІПН 320651712368, ЄДРПОУ 32065179, р/р 2600415302 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Луганськ, МФО 304007) грошові кошти у розмірі 1319366,49/один мільйон триста дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят шість грн.49 коп./, держмито у розмірі 13193,66/тринадцять тисяч сто дев'яносто три грн.66коп./ та витрати на ІТЗ судового процесу 312,50 грн. /триста дванадцять гривень 50 копійок/.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Рішення підписано 08.09.2009р.

Суддя