Рішення

від 11.08.2009 по справі 4/264/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/264/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.09                                                                          Справа №  4/264/09

Суддя   

За позовом Спільного українсько-німецького підприємства “Саксонія ГМБХ”, (69095,                     м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А)

До відповідача Приватного підприємства “Респект Плюс”, (юридична адреса: 69006,                       м. Запоріжжя, вул. Портова, 2; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 7/89)

Про стягнення 4 678,26 грн. основного боргу за договором суборенди № 116 від 01.11.2006 р.,                 1 468,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 211,48 грн. річних відсотків та                           1 117,74 грн. пені

           Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Заіка О.І. –довіреність б/н від 28.05.2009 р.  

Від відповідача –не з'явився

          01.07.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Спільне українсько-німецьке підприємство “Саксонія ГМБХ”, м. Запоріжжя (СУНП “Саксонія ГМБХ”) з позовною заявою до Приватного підприємства “Респект Плюс”, м. Запоріжжя (ПП “Респект Плюс”) про стягнення 4 678,26 грн. основного боргу за договором суборенди № 116 від 01.11.2006 р.,                  1 468,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 211,48 грн. річних відсотків та 1 117,74 грн. пені.   

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2009 р. порушено провадження у справі № 4/264/09, судове засідання призначено на 31.07.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 11.08.2009 р.

В судовому засіданні 11.08.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача  розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.     

Відповідно до ст. 93  ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

           Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 4/264/09 відповідач був повідомлений належним чином ухвалами суду по даній справі від 01.07.2009 р. та від 31.07.2009 р., які направлялися за юридичною адресою відповідача, що підтверджується даними Довідки Головного управління статистики у Запорізькій області № 15-7/2861 від 18.06.2009 р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 525-527, 610, 612, 625 ЦК України та ст., ст. 173, 193, 216 ГК України і полягають в тому, що 01.11.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди № 116, за умовами якого відповідачу передавалося в строкове платне, тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 95,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А. Нежитлове приміщення було передано згідно акту прийому-передачі від 01.11.2006 р. 20.12.2007 р. позивачем був складений акт про залишення відповідачем орендованого приміщення без складення відповідного ату приймання-передачі. Таким чином, фактично нежитлове приміщення знаходилося в орендному користування відповідача з 01.11.2006 р. по 20.12.2007 р. Відповідно до п., п. 3.1-3.6 Договору відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача суборендну плату, а також відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг, експлуатаційні витрати та вартість електроенергії щомісячно, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату. За період січня по грудень 2007 року відповідачу відповідно до підписаних між сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків-фактур було нараховано 46 788,61 грн. орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на відшкодування комунальних послуг і вартості електроенергії. За вказаний період відповідачем було сплачено 42 110,35 грн. Отже, відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на відшкодування комунальних послуг належним чином та у визначені строки не виконані, у зв'язку із чим на теперішній час за ним рахується заборгованість в сумі 4 678,26 грн. Згідно з           п. 8.2 Договору суборендна плата та інші платежі, що передбачені Договором, сплачені несвоєчасно або не у повному обсязі, стягуються з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПП “Респект Плюс” 4 678,26 грн. основного боргу, 1 468,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 211,48 грн. річних відсотків та 1 117,74 грн. пені.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2006 р. між СУНП “Саксонія ГМБХ” (позивачем у справі) та ПП “Респект Плюс” (відповідачем у справі) був укладений Договір суборенди № 116 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (орендодавець) передав, а відповідач (суборендар) прийняв в строкове платне володіння і користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 95,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А. Згідно з п. 1.4 Договору майно передається в оренду з цільовим призначенням під склад.

Відповідно до п. 2.1 Договору вступ відповідача у володіння та користування не житловим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі приміщення (додаток № 1 до Договору).

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення загальною площею 95,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А, підтверджується Актом прийому-передачі від 01.11.2006 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, відповідно до якого майно передавалося в належному стані, без зауважень і претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Пунктом 10.1 встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення  та діє до 15.10.2007 р.

Пунктом 2.3 Договору сторони обумовили, що після закінчення дії Договору або у разі його дострокового розірвання відповідач зобов'язаний протягом 5-и календарних днів повернути приміщення за відповідним актом приймання-передачі. Приміщення вважається повернутим позивачу з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі.

Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні, що закріплено п. 2.4 Договору.  

Як стало відомо позивачу відповідач залишив орендоване приміщення в грудні 2007 року без складання акту приймання-передачі майна, ключі від орендованого приміщення позивачу не повернув.

20.12.2007 р. уповноваженими особами позивача був складений акт про відкриття приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А, яке знаходилося в орендному користуванні відповідача згідно Договору та було ним залишено без оформлення відповідних документів.

Таким чином, фактично нежитлове приміщення знаходилося в орендному користування відповідача з 01.11.2006 р. по 20.12.2007 р.

У відповідності до пунктів 3.2 та 3.3 Договору суборендна плата за перший місяць суборенди становить 164,73 грн. без ПДВ. Розмір суборендної плати за кожний наступний місяць розраховується відповідачем шляхом коригування розміру місячної суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Крім того, згідно з п. 3.4 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання окремо у строк, визначений п. 3.6 Договору та відповідно до розрахунків позивача, сплачувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної площі із розрахунку 18,00 грн. за 1 кв.м. без ПДВ, а також фактичні витрати на комунальні послуги (водопостачання, опалення, вентиляції, послуги зв'язку, санітарне обслуговування та інші послуги, пов'язані з використанням орендованого приміщення) та відшкодовувати вартість електроенергії у відповідності до Додатку № 3 до Договору.  

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що суборендна плата, експлуатаційні витрати, відшкодування вартості спожитої електроенергії та комунальних послуг перераховуються відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату, який може бути наданий відповідачу під розпис або направлений поштою.

Відповідно до п. 6.2 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і у повному обсязі сплачувати позивачу орендну плату та відшкодовувати інші витрати, передбачені Договором.

За період з січня по грудень 2007 року відповідачу відповідно до підписаних між сторонами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлених рахунків-фактур було нараховано всього 46 788,61 грн. орендної плати, експлуатаційних витрат та витрат на відшкодування комунальних послуг. Відповідачем за вказаний період було сплачено                         42 110,35 грн.

Отже, в порушення умов Договору відповідач орендну плату, експлуатаційні витрати та витрати на відшкодування комунальних послуг за спірний період у повному обсязі позивачу не оплатив.

На час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача перед СУНП “Саксонія ГМБХ” склала 4 678,26 грн.  

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.  

          Відповідачем плата за користування орендованим майном та інші передбачені платежі за Договором № 116 від 01.11.2006 р. у строки та обсязі, обумовленими між сторонами, не здійснена.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 116 від             01.11.2006 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати та інших обумовлених Договором витрат не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Матеріалами справи доведено, що відповідач орендну плату за користування орендованим нежитловим приміщенням та інші, передбачені Договором платежі, за спірний період повністю не сплатив, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 4 678,26 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.  

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 4 678,26 грн. основного боргу за Договором № 116 від 01.11.2006 р. пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 8.2 Договору, який передбачає, що суборендна плата та інші платежі, що передбачені Договором, сплачені несвоєчасно або не у повному обсязі, стягуються з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в розмірі 1 117,74 грн., яка розрахована за період з 27.06.2008 р. по 26.06.2009 р. (365 днів), тобто з порушенням строків, встановлених ч. 6                ст. 232 ГК України.

У відповідності до ст. 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочена позовна давність в один рік.

Статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, оскільки заяв про застосування судом строку позовної давності до вимоги про стягнення пені від сторін у спорі не надходило, суд визнав, що вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково 486,80 грн. за період з 25.12.2007 р. по 20.06.2008 р. В іншій частині вимога позивача про стягнення пені є безпідставною.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Сума річних відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, складає 211,48 грн., а сума втрат від інфляції грошових коштів дорівнює  1 468,97 грн. Розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача річних відсотків в розмірі 211,48 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 1 468,97 грн. заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов'язань за Договором суду не надав.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ПП “Респект Плюс”, м. Запоріжжя 4 678,26 грн. основного боргу за договором суборенди № 116 від 01.11.2006 р., 211,48 грн. річних відсотків, 1 468,97 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 486,80 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230-232 ГК України, ст., ст. 258, 267, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 759, 762 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Респект Плюс”, (юридична адреса: 69006,                       м. Запоріжжя, вул. Портова, 2; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 7/89, код ЄДРПОУ 32393641, п/р № 26004013828980 в ЗОФ “Фінанси і кредит” м. Запоріжжя, МФО 313731) на користь Спільного українсько-німецького підприємства “Саксонія ГМБХ”, (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 111-А, код ЄДРПОУ 19364710, п/р № 26004976712373 в ЗФ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) 4 678 (чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн.  26 коп. основного боргу, 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 60 коп. пені, 1 468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісм) грн. 97 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 211 (двісті одинадцять) грн. 48 коп. річних відсотків та 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 51 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

                       Суддя                                                                                         Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України                           “22”  вересня 2009  р.