Рішення

від 10.09.2009 по справі 30/127-16/112-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/127-16/112-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2009 р.                                                            Справа № 30/127-16/112-09

вх. № 5200/6-16

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Нагода", м. Львів  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет",   м. Харків  

про стягнення 16241,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" на користь ПП "Нагода" заборгованість в сумі 14 330,40 грн. основного боргу, 3% річних від простроченої суми 118,77 грн., пеню в сумі 578,04 грн., інфляційні за весь час прострочення у сумі 1213,81 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було виконано умови договору №ТП-466 від 01.03.2008 р.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Надав заяву-клопотання в якій просить розглянути справу №16/112-09 без їх участі за наявними в ній матеріалами, та вказує, що товар ТОВ "ТК"Інтермаркет" отримував по накладній, доставлений ПП "Нагодою" на його склад, прийнятий менеджером за наявності його підпису та печатки, тому довіреностями не користувались. В кінці місяця проводили акти-звірки.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов,  доказів сплати заборгованості суду не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином за адресою зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01.03.2008р. між приватним підприємством "Нагода" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія "Інтермаркет"  було укладений договір поставки № ТП-466 (надалі  - Договір). Відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти відповідачу (передавати у власність відповідача) товар, а відповідач зобов'язався на умовах та в порядку визначених цим Договором прийняти товар та оплачувати його.

У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється силами позивача та за його рахунок.

Позивач починаючи з березня 2008р. по 17.01.2009р. включно, здійснював поставку товару, а відповідач згідно накладних (т. 1 а.с. 11-141) отримував товар, однак за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 30 днів з моменту отримання товару від позивача за умови своєчасного надання позивачем передбачених даним Договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. У випадку несвоєчасного надання позивачем всіх передбачених Договором та чинним законодавством документів на товар, що постачається, термін розрахунків продовжується на відповідну кількість днів протермінування.

Згідно п. 3.5. Договору, позивач зобов'язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з відповідачем, а також вчасно надавати відповідачу декларації про встановлені виробником (чи імпортером) максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 14330,40грн.  

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 14 330,40 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач не надав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення 14 330,40 грн. основної заборгованості, 1213,81 грн. інфляційних та 118,77 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання  зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір,  який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6.2. Договору за не своєчасну оплату за поставлений товар відповідач сплачує позивачеві пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 578,04 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору;  ці дані встановлюються письмовими і  речовими  доказами,  висновками судових експертів,  поясненнями представників сторін та інших осіб,  які беруть участь в  судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14 330,40 грн. основної заборгованості, 1213,81 грн. інфляційних, 118,77 грн. 3% річних та 578,04 грн. пені  належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", код ЄДРПОУ 13827416 (61001, м. Харків, пр-т Гагаріна, 7, кім. 1 (відомості про поточні рахунку відкриті у банківських установах в матеріалах справи - відсутні) на користь Приватного підприємства "Нагода", код ЄДРПОУ 22377343 (79070, м. Львів, пр-т Червоної Калини, 47, кв. 1 ( у т.ч. р/р 26003240601001 у Західному ГРУ КБ "Приватбанку" м. Львова, МФО 325321) - 14 330,40 грн. основної заборгованості, 1213,81 грн. інфляційних, 118,77 грн. 3% річних, 578,04 грн. пені, 162,41 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2009 р.