Постанова

від 25.06.2015 по справі 804/7211/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 р. справа № 804/7211/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Квасові В.П.

представник позивача не прибув

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Італ-Меблі" про стягнення заборгованості в розмірі 173,76 грн., -

ВСТАНОВИВ :

08 червня 2015 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» (далі - відповідач), у якій просить стягнути з філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму заборгованості у розмірі 173,76 грн.

В обґрунтування позивних вимог зазначено, що відповідачем було подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 1 півріччя 2010 року, якою страхувальником самостійно визначено суму заборгованості у розмірі 173,76 грн. Відповідачем вказана сума в добровільному порядку не сплачена, тобто, підприємство має прострочену заборгованість (недоїмку) по страховим внескам до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі 173,76 грн., яку просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 року відкрито провадження у справі та призначено дану справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представники позивача та відповідача 25.06.2015 року в судове засідання не прибули.

Представником позивача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

На адресу відповідача судом направлена повістка про виклик в судове засідання, призначене на 25.06.2015 року, проте конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення про повернення. Згідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. На підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» 17.07.2000 року зареєстроване як юридична особа та має відокремлений структурний підрозділ - філія № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» (код ЄДРПОУ 35428048), який перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

13.07.2010 року відповідачем був поданий звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 1 півріччя 2010 року, в якій самостійно визначено заборгованість зі сплати страхових внесків на кінець звітного періоду у розмірі 173,76 грн..

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 р. (надалі - Закон №1533-ІІІ) передбачено, що страхувальники - роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Роботодавець зобов'язаний: під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам органів Фонду необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; подавати виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати, використання робочого часу працівників, у тому числі прийнятих за направленням державної служби зайнятості з наданням роботодавцю дотації за рахунок коштів Фонду на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами (ч. 2 ст. 35 вказаного Закону).

Відповідальність роботодавця за порушення вимог Закону № 1533-ІІІ передбачена ст.38 цього Закону, згідно якого своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом. Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуютьсяв судовому порядку (ст. 39 Закону).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики № 339 від 18.12.2000 року затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Інструкцію), згідно пункту 4.2 якої страхові внески нараховуються: для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт (послуг) за договорами цивільно-правового характеру, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно пункту 5.1 Інструкції роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня набуття статусу платника страхових внесків до Фонду. Страхові внески нараховуються на зазначені у пункті 4.2 цієї Інструкції фактичні виплати (доходи), що не перевищують визначеної максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, грошового забезпечення військовослужбовців, з якої справляються внески до Фонду, що встановлюються щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" для працездатних осіб (п. 5.4. Інструкції).

Відповідно до пункту 5.6. Інструкції, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення з цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Нараховані суми страхових внесків роботодавців на застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду. На цей рахунок перераховуються також суми фінансових санкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства України (п. 6.1. Інструкції).

Відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідальність за несвоєчасність та неповноту сплати страхових внесків передбачено статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до п. 4 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Докази добровільного погашення недоїмки зі сплати страхових внесків в сумі 173,76 грн., самостійно визначеній відповідачем у розрахунковій відомості, до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність заперечень від відповідача, суд вважає, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставівикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 69 - 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» про стягнення заборгованості в розмірі 173,76 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Італ-Меблі» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суму заборгованості у розмірі 173,76 грн. (сто сімдесят три гривні 76 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник