Постанова

від 29.07.2015 по справі 804/7877/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р. Справа № 804/7877/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріКоробейніковій Є. Ю. за участю: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 Атрошенко В.М., Чорнодобравської Т.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» №0026341703, №0026331703, №0026491703 від 09.12.2014 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0026351703 від 09.12.2014 року, рішення №0026361703 від 09.12.2014 року про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що рішення про донарахування грошових зобов'язань, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у запереченнях на позов, та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №2701/17.3-21/НОМЕР_1 від 06.10.2014 року , у висновках якого встановлено порушення позивачем вимог: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності всього на суму 6 078 461,68 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст.201 Податкового кодексу України встановлено заниження ПДВ всього на суму 6 379 823,00 грн.; п.п.2 п.1, п.3 ст.7 розділу III «Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Розмір єдиного внеску» Закону України №2464, в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 4774,88 грн.; п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України в частині ненадання первинних бухгалтерських документів для перевірки.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 року №0026341703 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9 569 734,50 грн., з них: 6 379 823,00 грн. - за основним платежем, 3 189 911,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 року №0026331703 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів у сумі 9 117 692,52 грн., з них: 6 078 461,68 грн. - за основним платежем, 3 039 230,84 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.12.2014 року №0026491703 за платежем адміністративний штраф та інші санкції у сумі 510,00 грн., з них: 0,00 грн. - за основним платежем, 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.12.2014 року №Ф-0026351703 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4774,88 грн., з них: 4774,88 грн., - сума недоїмки;

- рішення №0026361703 від 09.12.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 5212,92 грн., з них: 4774,88 грн. -донараховано єдиного внеску, 438,04 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України)

За приписами пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

В силу пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Матадор», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Авіс Фарм», ПП «Валга», ПП «Зернопром», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Норт Вест 2012», ПП «Унтер», ТОВ «Внучата» та іншими вказаними в акті перевірки підприємствами.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що з вказаними контрагентами позивачем укладено ряд договорів, які мають усі обов'язкові реквізити, юридичні адреси сторін, договори скріплені печатками та підписами. Виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до проведення перевірки надав до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська протокол обшуку від 03.07.2013 pоку, проведеного заступником начальника ВРКС СУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровсській області ОСОБА_7, в ході якого вилучені оригінали первинних документів за період з 01.05.2011 року по 03.07.2013 року.

На підставі пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України відповідач звернувся до СУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з проханням надати для перевірки копії первинних документів ФОП ОСОБА_6 по взаємовідносинам з переліченими вище підприємствами за період з 01.05.2011 року по 03.07.2013 року або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

В ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в приміщенні слідчого управління податковим органом було встановлено в наявності вибіркові документи за окремі періоди та з окремими покупцями та постачальниками. Проте документи, що засвідчують проведення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відсутні.

Вказане підтверджується і листом СУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.06.2014 року № 2401/04-36-09-02-13, яким надано відповідь, що документи ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) по взаємовідносинам з ПП «Калка» (код ЄДРПОУ 34985675, колишня назва ТОВ «Зернопром»), ТОВ «Кренфорд ЛТД» (код ЄДРПОУ 38626272), ТОВ «Раквере» (код ЄДРПОУ 30285569, колишня назва ПП «Волга»), ТОВ «Ювімет» (код ЄДРПОУ 333272767), ТОВ «Нові рішення - 2013» (код ЄДРПОУ 34616449), ТОВ «Макрос-ОПТ» (код ЄДРПОУ 37846050), ПП «ВАТЕР-ШПАГ» (код ЄДРПОУ 32257266, колишня назва ТОВ «Взлет-Ера») в рамках досудового розслідування не вилучались.

Також 17.06.2014 року ФОП ОСОБА_6 повідомив податковому органу про втрату документів за період з 03.07.2013 року по 08.04.2014 року та просив надати 90 днів на поновлення первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська об'єктивно не мала можливості ознайомитись з первинними документами по взаємовідносинами з вказаними підприємствами, а ФОП ОСОБА_6 дані документи не надавались до перевірки.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість слід з'ясувати такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесеними інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Фактично згідно податкової звітності контрагентів та відповідних заходів встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Інформація щодо офісних складських приміщень контрагентів відсутня.

Представником позивача у судове засідання було надано до суду рішення адміністративних судів по контрагентам, з якими фізична особа-підприємець ОСОБА_6 здійснював господарські операції у перевіряємому періоді, а саме ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Валга», ПП «Зернопром», ПП «Унтер», ПП «Полтава-Проект-Монтаж», ТОВ «Статус 2008», ТОВ «АВІС ФАРМ».

Проте в акті перевірки від 06.10.2014 року №2701/17.3-21/НОМЕР_1 такий контрагент як ТОВ «Статус 2008» не значиться, а у судових рішеннях ТОВ «АВІС ФАРМ» оскаржується інший акт перевірки (в рішенні акт від 22.01.2013 року №85/224/34985675, а в акті перевірки - акт від 04.04.2013 року №49/224/34985675), а тому вказані рішення не мають значення для вирішення даного спору.

Щодо судових рішень по іншим контрагентам, то суд зазначає, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2013 року по справі №816/2229/13-а за позовом приватного підприємства «Зернопром», Постановою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 року по справі №816/3288/13-а за позовом приватного підприємства «Полтава-Проект-Монтаж» акти по контрагентам ТОВ «Ангстрем Континенталь», ПП «Валга», ПП «Зернопром», ПП «Полтава-Проект-Монтаж» та ПП «Унтер» судами адміністративної юрисдикції не були скасовані, заборони на використання вказаної інформації не було. Крім цього, судами було відмовлено в задоволені позовних вимог щодо визнання неправомірними дій по висновкам про неможливість підтвердити реальність проведених господарських відносин з контрагентами контрагентів ФОП ОСОБА_6

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування рішень - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко