Рішення

від 01.09.2009 по справі 5020-4/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/008

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"01" вересня 2009 р. справа № 5020-4/008

За позовом Міністерство Оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м.Москва, вул. Знаменка, 19)

в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченка В.В.

(99050, м.Севастополь, вул.. Луначарського,35)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „МК-Маркет”

(99058, місто Севастополь, вулиця Б.Михайлова, 13А )

про стягнення 356875,00 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивач –Новіков О.С. довіреність № 45/38 від 06.02.2009 року;

відповідач –Басов Ю.М. довіреність № 282 від 30.07.2009 року;

СУТЬ СПОРУ:

Міністерство Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченка В.В. звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МК-Маркет” про стягнення неустойки в сумі 356875,00 грн. за не поставку рибної продукції по контракту № 153 від 19.09.2008 року.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.09.2008 року між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченком В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю “МК-Маркет” було укладено контракт № 153 на поставку рибної продукції, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання по поставці сайди мороженої 1 сорту в кількості 59000 кг, однак фактично зобов'язання з поставки риби не були виконані. В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача неустойки, позивач посилається на пункт 5.1 Контракту № 153 від 19.09.2008 року, яким передбачено відповідальність Поставщика –відповідача, у випадку невиконання в установлений строк умов контракту у вигляді сплати неустойки в розмірі 50 % від вартості непоставленої продукції.         

Ухвалою суду від 03.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому погодився з фактом невиконання ним зобов'язань по контракту № 153 відносно поставки рибної продукції, однак при цьому зазначив, що невиконання було обумовлено настанням всесвітньої економічної кризи в результаті якої собівартість рибної продукції  на момент виконання зобов'язання виявилась значно вищою, ніж станом на момент укладення контракту. Відповідач вважає, що невиконання ним зобов'язань являється наслідком надзвичайних подій, які неможливо було передбачити та посилається на статтю 83 Господарського процесуального кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, які надають суду право у виключних випадках зменшити розмір неустойки.              

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.09.2008 року між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченко В.В., діючого на підставі довіреності командуючого Чорноморським флотом від 11.12.2008 року ВКВ № 746660 –«Держзамовник», та Товариством з обмеженою відповідальністю “МК-Маркет” –«Постачальник», було укладено Державний контракт № 153 (далі - Контракт) на виконання державного оборонного замовлення по поставкам продовольства Міністерству оборони Російської Федерації (а.с.12-13).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Держзамовника продовольство: хек морожений, потрошоний б/г, 1с, відповідаючий вимогам ГОСТ 1168-86, ДСТУ 4378:2005, сайду морожену, потрошонуб/г, 1с, відповідаючу вимогам ГОСТ 1168-86, за ціною, в асортименті, кількості, строки, вказані в специфікації (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Контракту.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що Держзамовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію і своєчасно здійснити її оплату на умовах даного Контракту.

Відповідно до пункту 1.3 Контракту, право власності на Продукцію переходить до Держзамовника після оформлення Ватнажоотримувачем акту про прийомку матеріалів форми М-7 або акту прийому форми М-4. Акт про прийому оформлюється після висновку Центру ветеринарно-санітарної експертизи і лабораторної діагностики Чорноморського флоту (військова частина 87245) про відповідність Продукції ГОСТ, ДСТУ.

19.09.2008 року також було підписано Специфікацію № 1 до Державного контракту № 153 від 19.08.2009 року, якою було обумовлено найменування продукції, ціну з урахуванням ПДВ, доставки, податків, зборів і інших обов'язкових платежів, обсяг та строки поставки. У специфікації також зазначено, що вантажоотримувачем продукції являється 2054 військовий склад, платником продукції являється військова частина 99764-2 (а.с.14).

29.12.2008 року тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини 99764-2 на адресу ТОВ «МК-Маркет»було направлено лист вих. № 80/2-1417, в якому зазначалось, що станом на 29.12.2008 року договірні зобов'язання не виконані, обумовлена контрактом продукція не поставлена. У зв'язку з тим, що строк не поставки склав більше ніж 5 днів від погодженого строку, продукція вважається не поставленою. У вказаному листі також повідомляється, що на підставі пунктів 5.1, 5.5 Державного контракту № 153 він вважається розірваним в частині поставки 159 тон риби мороженої (а.с.15).

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з ТОВ «МК-Маркет»неустойки, передбаченої пунктом 5.1 Контракту № 153.   

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати  майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В даному випадку, відповідач не заперечує проти того факту, що ним було порушено зобов'язання стосовно поставки 59 тон рибної продукції по контракту № 153 від 19.09.2008 року в строки, передбачені Специфікацією № 1.

Пунктом 5.1 Контракту № 153 від 19.09.2003 року встановлено, що у випадку невиконання Постачальником в установлений строк умов Контракту по поставці продукції, або у випадку дострокового розірвання Контракту в повному обсязі або частково (в частині поставки конкретної продукції) Постачальник сплачує Держзамовнику неустойку в розмірі 50 % від вартості не поставленої продукції.       

В той же час, стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що в рамках контракту № 153 від 19.09.2008 року відповідачем виконувались зобов'язання по поставці рибної продукції відповідно до строків поставки, обумовлених в Специфікації № 1 від 19.09.2008 року.

Зокрема, на підставі видаткової накладної № О-3039 від 06.11.2008 року було поставлено 10000 кг сайди с/м та на підставі видаткової накладної № О-3293 від 15.12.2008 року було поставлено 19908 кг також сайди с/м (а.с.45-46).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що з метою належного виконання зобов'язань по контракту № 153 закупівля ним рибної продукції у іноземних постачальників здійснювалась за цінами значно вищими, ніж ціни, по яких продукція в подальшому продавалась позивачеві.

В підтвердження наданих вище пояснень відповідач представив суду Акт консультації № С-05 Севастопольської торгово-промислової палати, яким встановлено, що риба сайда морожена станом на 20.11.2008 року реалізовувалась за цінами 13,00-13,80 грн. за 1 кг, а станом на 10.12.2008 року 16,50-21,00 грн. (а.с.44) При цьому, із змісту Специфікації № 1 до Контракту № 153 вбачається, що максимальна ціна, за якою риба мала поставлятись позивачеві складала лише 12,25 грн. за 1 кг.

Судом встановлено, що зростання цін мало місце саме в період поставки відповідно до умов Специфікації № 1 до Контракту № 153.

Так, вказуючи на відсутність вини у подальшому порушенні зобов'язань по поставці риби по контракту № 153, ТОВ «МК-Маркет»зазначає, що 29.12.2008 року з його боку мало місце звернення на адресу тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини 99764-2 з листом вих. № 575, в якому повідомлялось, що у зв'язку із світовою економічною кризою, ростом курсу долару США, нестабільністю морських перевезень іноземні партнери недопоставили рибну продукцію - с/м сайду для потреб військового відомства. На території України риби, яка відповідає обумовленим вимогам немає (а.с.47).

У вказаному листі також зазначається, що протягом одного місяця були знайдені інші партнери, придбана риба по більш високій ціні і доставлена в Україну для виконання контракту № 153 від 19.09.2008 року, а також виражається побажання врахувати економічну нестабільність ринку України, прийняти обставини, які склались, як форс-мажорні і прийняти 30 та 31 грудня 2008 року 59 тон риби с/м –сайди потрошоної 1 сорту.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В даному випадку позивачем до стягнення заявлено неустойку в сумі 356875,00 грн., яка передбачена пунктом 5.1 Контракту і складає 50 % вартості не поставленої продукції.

В той же час, суд звертає увагу на статтю 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з пунктом 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання  (пункт  3  статті  83  ГПК  України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу,   ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, надаючи оцінку доводам відповідача про можливість зменшення заявленого позивачем розміру неустойки, суд, на виконання вимог зазначених вище нормативних актів і роз'яснень встановив, що:

- мало місце фактичне виконання зобов'язань по Контракту № 153;

- мала місце подія, яка судом визнається загальновідомою –світова фінансова криза та, як наслідок, зростання цін на поставляєму продукцію;

- відповідач від подальшого виконання прийнятих на себе зобов'язань по Контракту № 153 на невигідних для нього умовах не ухилявся, про що свідчить лист від 29.12.2008 року;

- подальше існування між сторонами у справі договірних відносин з приводу поставки риби мороженої. З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2009 року між Міністерством Оборони Російської Федерації в особі командира військової частини № 99764-2 Козаченко В.В та ТОВ “МК-Маркет” було укладено новий Контракт № 33 також на поставку рибної продукції –хек, сайда та скумбрія (а.с.81-85).    

Суд також приймає до уваги, що позивач, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів в підтвердження спричинення йому збитків в результаті не поставки відповідачем рибної продукції.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність порушень збоку ТОВ “МК-Маркет” договірних зобов'язань по поставці рибної продукції, однак враховуючи фактичні обставини, вважає за необхідне зменшити розмір неустойки, обмеживши його сумою у 20000,00 грн.   

Задовольняючи частково позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача державне мито в повному обсязі виходячи з приписів пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МК-Маркет” (99058, місто Севастополь, вулиця Б.Михайлова, 13А; р/р 26002301000140 у філії ВАТ ВТБ Банк м.Севастополя, МФО 384997, ОКПО 24032157) на користь Міністерства Оборони Російської Федерації в особі військової частини № 99764-2 Чорноморського флоту Російської Федерації (99050, м.Севастополь, вул. Луначарського, 35; р/р 26007401000830 в СФ ВАТ ВТБ Банк, МФО 384997, ОКПО 07928610) неустойку в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) грн., витрати по сплаті держмита в сумі 356,87 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                  О.С. Погребняк

Рішення оформлене

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 02.09.2009.

РОЗСИЛКА:

1. Міністерство Оборони Російської Федерації

(119160, Російська Федерація, місто Москва, вулиця Знаменка, 19)

2. Козаченко Володимир Володимирович

(99050, місто Севастополь, вулиця Луначарського, 35)

3. ТОВ “МК-Маркет”

(99058, місто Севастополь, вулиця Б. Михайлова, 13А)

4. Справа