Постанова

від 10.08.2015 по справі 826/11952/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2015 року № 826/11952/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна» до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць Мирослава Андрійовича про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання незаконними та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна» до Державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць Мирослава Андрійовича про визнання протиправними дій державного реєстратора, визнання незаконними та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності, зобов'язання державного реєстратора вчинити дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що реєстраційна дія 15.06.2015 р. здійснена відповідачем всупереч вимогам закону та підлягає скасуванню, оскільки рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності на МКОА за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» станом на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора перебувало на повторному касаційному перегляді у Вищому господарському суді України.

В позовній заяві позивач просить суд:

визнати протиправними дії державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць Мирослава Андрійовича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, село Старовойтове, Любомльський район, Волинська область, за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс»;

визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, село Старовойтове, Любомльський район, Волинська область, за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс»;

зобов'язати державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць Мирослава Андрійовича вчинити дії щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №22065328 та внесення запису №10032648 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, село Старовойтове, Любомльський район, Волинська область, за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.13 між ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» та ТзОВ «Портман Тим Україна» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Портман Тим Україна» придбало у ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» малий комплекс обслуговування автотранспорту загальною площею 639.2 кв. м, за адресою: вул. Прикордонників, будинок 7А, село Старовойтове, Любомльський район, Волинська область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2649.

09.07.2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1573626 зареєстровано право власності на цей комплекс за ТзОВ «Портман Тим Україна».

Рішенням Господарського суду Волинської області від 26.08.2014 р. у справі №903/134/13-г за позовом арбітражного керуючого товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс» Побережного Володимира Трохимовича до товариства з обмеженою відповідальністю «Вірго-Україна ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Сервіс Плюс» про визнання правочинів недійсними, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р., постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2015 р., зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2013 р., що посвідчений приватним нотаріусом КМНО 09.07.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за №2649, а саме щодо відчуження нерухомого майна, а саме: малого комплексу обслуговування автотранспорту площею 639,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А та був укладений між ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» та ТзОВ «Портман Тим Україна», у відповідності до якого майно було передано від ТзОВ «Вірго-Україна ЛТД» до ТзОВ «Портман Тим Україна»; повернуто ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» (Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, будинок 7-А, код ЄДРПОУ 34313877) комплекс обслуговування автотранспорту.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.04.2015 р. постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015 р. в частині залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. та рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2014 р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 р., за яким майно було передано від ТОВ «Вірго-Україна ЛТД» до ТОВ «Портман Тим Україна», скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2015 р. ухвалою Вищого господарського суду України призначено касаційний розгляд справи з урахуванням постанови Верховного Суду України від 29.04.2015 р.

15.06.2015 р. державний реєстратор реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Троць М. А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №22065328, яким зареєстровано право власності на майновий комплекс обслуговування автотранспорту за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» (запис №10032648) на підставі рішення Господарського суду Волинської області №903/134/13-а від 26.08.2014 р.

Позивач, вважаючи зазначене рішення державного реєстратора протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-IV визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна та регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 19 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

При цьому, підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень передбачені ст. 24 Закону №1952-IV та є вичерпними.

Статтею 26 Закону №1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. N 868 (далі - Порядок №868).

Відповідно до п. 36-37 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є, зокрема , рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №22065328 державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс» прийняте на підставі рішення суду - рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/134/13-г від 26.08.2014 р.

Дане рішення господарського суду станом на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії набрало законної сили, оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. рішення Господарського суду Волинської області залишено без змін.

При цьому, відповідно до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Судом не приймаються доводи позивача, що оскаржуване рішення є протиправним з підстав того, що останнє прийняте під час нового касаційного розгляду справи №903/134/13-г, оскільки постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.04.2015 р. скасовано постанову Вищого господарського суду України від 05.02.2015 р. в частині залишення без змін постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. та рішення Господарського суду Волинської області від 26.08.2014 р. в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.07.2013 р., за яким майно було передано від ТОВ «Вірго-Україна ЛТД» до ТОВ «Портман Тим Україна», тобто постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. була чинною та такою, що підлягає виконанню.

Крім того, відомостей щодо зупинення дії постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р., яка набрала законної сили, державному реєстратору станом на момент вчинення оскаржуваної дії не надано, а судом під час розгляду даної справи не встановлено.

Суд звертає увагу, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2014 р. скасована постановою Вищого господарського суду України аж 08.07.2015 р ., в той час як рішення про державну реєстрацію права власності прийняте державним реєстратором 15.06.2015 р., тобто після прийняття оскаржуваного рішення №22065328 державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на малий комплекс обслуговування автотранспорту за ТОВ «Техно-Сервіс Плюс»

Суд не погоджується із твердженнями представника позивача про порушення відповідачем п.5 ч.1 ст.24 Закону №1952-IV та п.28 Порядку №868 з таких підстав.

Пунктом 5 частини 1 ст.24 Закону №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з п.28 Порядку № 868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В судовому засіданні встановлено, що при реєстрації права власності 15.06.2015 року за ТзОВ «Техно-Сервіс Плюс» в реєстрі дійсно наявні записи про обтяження вищезазначеного майна, від 23.07.2013 та 19.02.2014 років, однак, аналізуючи зміст вищевказаних норм чинного законодавства суд зазначає, що підставою для відмови у реєстрації права власності при наявності в реєстрі записів про обтяження може бути відмовлено лише при відчуженні такого нерухомого майна чого в даному випадку не було, а відповідачем фактично було зареєстровано право власності за первинним власником.

Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як повідомив представник позивача, питання щодо того, хто є власником малого комплексу обслуговування автотранспорту, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100020207233, загальна площа 639,2 кв.м., адреса: вулиця Прикордонників, будинок 7А, село Старовойтове, Любомльський район, Волинська область, є предметом розгляду в суді.

В чому полягає порушення прав та законних інтересів позивача шляхом прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення №22065328 позивачем не наведено, а судом не встановлено, а відтак суд, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Портман Тим Україна» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов