Постанова

від 10.08.2015 по справі 804/5126/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2015 рокусправа № 804/5126/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача Гавриленко Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі №804/5126/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27 травня 2013 року звернувся до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області яким просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 року № 0001282230.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року в задоволенні поховних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.08.2015 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання 10.08.2015 року представник відповідача не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 31649073), зареєстрований 21.09.2001 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, знаходиться на обліку Лівобережній МДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 27-30 т.1).

Відповідач - Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією в період з 08.04.2013 року по 12.04.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за період лютий, травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1740/22-5/31649073 від 19.04.2013 року (а.с.36-47 т. 1).

Згідно висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.14.1.179, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 501800,00 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом 14.05.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001282230, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 627250,00 грн., з яких за основним платежем збільшено податкове зобов'язання у розмірі 501800,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125450,00 грн. (а.с. 56 т.1).

Вказане податкове рішення та правомірність його прийняття податковим органом і є предметом спору в данній справі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, якіб підтверджували наявність ділової мети придбання товарів у контрагентів та пов'язаності цих операцій з господарською діяльністю позивача. Було надано копії ВМД та первинних документів, які не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки останні оформлені по господарських операціях позивача, які не були предметом дослідження при здійсненні перевірки податковим органом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач мав правовідносини з підприємствами TOB «Торгівельно-Промислова Компанія» за договором від 14.01.2012 року № 3.004 та з ПП «Дніпроспецремстрой» за договором від 10.02.2012 року № 3.010 на загальну суму 3010800 грн. в т.ч. ПДВ 501 800 грн..

Згідно з умовами договору, укладеного з TOB «Торгівельно-Промислова Компанія» (продавець), було поставлено TOB «Трансвагонсервіс» (покупець) товар відповідно до специфікацій № 1 від 14.01.2012 року, № 2 від 30.01.2012 року, № 3 від 01.02.2012 року, № 4 від 10.02.2012 року, № 5 від 01.03.2012 року, № 6 від 12.03.2012 року, № 7 від 12.03.2012 року, які є невід'ємною частиною договору від 14.01.2012 року № 3.004 (а.с. 74 -77, 78 - 83 т.1).

Товар, зазначений у вказаних вище специфікаціях, було поставлено позивачу згідно з видатковими накладними TOB «Торгівельно-Промислова Компанія»:

- № ТП-31/01-1 від 31.01.2012 року на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 429600,00 грн., у т.ч. ПДВ 71600, 00 грн. , без ПДВ - 358000,00 грн. (акт прийому - передачі товару № 1 від 31.01.2012 року) (а.с. 84, 85 т. 1);

- № ТП-21/02-1 від 21.02.2012 року на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 352822,00 грн., у т.ч. ПДВ 58800,00 грн., без ПДВ 294000,00 грн. (акт прийому - передачі товару № 2 від 21.02.2012 року) (а.с.86, 87 т.1);

- № ТП-26/03-1 від 26.03.2012 року на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 792000,00 грн., у т.ч. ПДВ 132000,00 грн., без ПДВ 660000,00 грн., (акти прийому - передачі товару № 5 та № 5/1 від 26.03.2012 року) (а.с. 88, 89, 90 т.1);

- № ТП-27/03-1 від 27.03.2012 року на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 671400,00 грн., у т.ч. ПДВ 111900,00 грн., без ПДВ 559000,00 грн. (акт прийому - передачі товару № 7 від 27.03.2012 року т.1).

Перевезення придбаного у TOB «Торгівельно-Промислова компанія» товару не здійснювалось, оскільки згідно заявки № 4 від 26.03.2012 року, завантаження відбувалось одразу на експорт зі складу продавця.

Отримання товарів та облік їх в бухгалтерському обліку позивача за період, що перевірявся, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 281 «Товари на складі» (а.с. 128, 129 т. 1) .

Станом на 31.05.2012 року дебіторська та кредиторська заборгованість у позвача відсутня, про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунки між позиваем та TOB «Торгівельно-Промислова Компанія» здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів справи платіжними дорученнями № 83, № 96, № 98, № 125, № 136, №146, № 230, № 233, №232, № 234, № 235 та банківськими виписками (а.с. 94-106 т.1)

Згідно з даними Декларацій з ПДВ за лютий та травень 2012 року, згідно Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем по контрагенту TOB «Торгівельно-Промислова Компанія» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних:

- № 11 від 30.01.2012 року на загальну суму 300000,00 грн., у т.ч. ПДВ 60000,00 грн.,

- № 12 від 31.01.2012 року на загальну суму 69600,00 грн., у т.ч. ПДВ 11600,00 грн.;

- № 8 від 21.02.2012 року на загальну суму 409500,00 грн., у т.ч. ПДВ 68250,00 грн.;

- № 5 від 26.03.2012 року на загальну суму 792000,00 грн. у т.ч. ПДВ 132000,00 грн.;

- № 13 від 27.03.2012 року на загальну суму 671400,00 грн., у т.ч. ПДВ 111900,00 грн;

- № 1 від 14.03.2012 року на загальну суму 630000,00 грн, у т.ч. ПДВ 84333,33 грн.,

( а.с. 108, 109, 107,106, 110 т. 1).

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача надані податкові накладні

- № 10 від 22.02.2012 року на загальну сумму 232200,00 грн., в т.ч. ПДВ 38700 грн.;

- № 5 від 10.02.2012 року на загальну сумму 354000,00 грн., в т.ч. ПДВ 59000 грн.;

- № 1 від 14.03.2012 року на загальну сумму 506000,00 грн., в т.ч. ПДВ 84333,33 грн.;

- № 2 від 19.03.2012 року на загальну сумму 363100,00 грн., в т.ч. ПДВ 60516,67 грн. (а.с. 236-239 т.2).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з реєстру (а.с. 11 т. 1).

Далі, згідно з умовами договору №3.010, укладеного 10.02.2012 року TOB «Дніпрспецремстрой» (продавець) було поставлено TOB «Трансвагонсервіс» (покупець) товар відповідно до специфікації № 1 від 10.02.2012 року, яка є невід'ємною частиною договору (а.с. 112-115, 116 т.1).

Товар, зазначений у вказаних вище специфікаціях, було поставлено згідно з видатковою накладною TOB «Дніпрспецремстрой» № СР-26/04-1 від 26.04.2012 року на поставку «комплект деталей візка у найменуванні» на загальну суму 765000,00 грн., у т. ч. ПДВ 127500,00 грн. (а.с. 117 т.1)

Перевезення придбаного у TOB «Дніпроспецремстрой» товару не здійснювалось, оскільки згідно заявки № 4 від 26.03.2012 року, завантаження відбувалось одразу на експорт зі складу продавця.

Отримання товарів та облік їх в бухгалтерському обліку за період, що перевірявся, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період 30.02.2012 - 31.05.2012 року (а.с. 118 т.1).

Станом на 31.05.2012 року дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня, про що свідчать платіжні доручення.

Розрахунки між позиваем та TOB «Дніпроспецремстрой» здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів справи платіжними дорученнями № 236, № 255, № 250, № 252 та банківськими виписками на загальну суму 765000,00 грн. (а.с.119-125 т.1).

Згідно з даними Декларацій з ПДВ за лютий та травень 2012 року, згідно Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем по контрагенту TOB «Дніпроспецремстрой» було сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної № 11 від 26.04.2012 року на загальну суму 765000,00 грн., у т.ч. ПДВ 127500,00 грн. ( а.с. 126 т. 1).

Зазначена податкова накладна зареєстрована в реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з реєстру (а.с. 127 т. 1).

Крім того, придбану у зазначених вище підприємств продукцію позивачем було реалізовано по ВЕД контрактам «LLC Memphis rail» (резидент США) та з «OU Kiievitaja» (резидент Естонії).

Так, позивачем було продано товар «LLC Memphis rail» (резидент США) відповідно до контракту № 2.017 від 01.02.2012 року та специфікацій № 1 від 01.02.2012 року, № 3 від 20.03.2012 року, № 4 від 26.03.2012 року, № 31 від 20.02.2012 року, які є невід'ємною частиною договору ( а.с. 130-133, 134 - 137 т.1).

Згідно вантажної митної декларації від 07.05.2012 року № 110100000/2012/215221 на виконання вказаного вище договору та спеціфікацій, було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 690658,08 грн. (а.с. 138-141 т.1).

Згідно вантажної митної декларації від 20.03.2012 року № 110100000/2012/208651 на виконання вказаного вище договору та спеціфікацій, було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 661517,33 грн. (а.с. 128-132 т.2).

Передача товарів та облік в бухгалтерському обліку за період, що перевірявся, підтверджується журналом-ордером та відомостю по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» за період 01.02.2012 - 31.05.2012 року (а.с. 142 т.1).

Розрахунки між «LLC Memphis rail» (резидент США) та позиваем здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.143-144 т.1).

Крім того, позивачем було продано товар «OU Kiievitaja» (резидент Естонії) відповідно до контракту № 2.010 від 06.02.2012 року (а.с. 145-148 т. 1).

Згідно ВМД від 04.05.2012 року №110100000/2012/214995 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 605517,18 грн. (а.с. 152-154 т.1).

Згідно ВМД від 03.05.2012 року №110100000/2012/214827 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 610408,20 грн. (а.с. 149- 151 т.1).

Згідно ВМД від 24.02.2012 року №110100000/2012/203386 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 657864,00 грн. (а.с. 155-156 т.1).

Згідно ВМД від 20.03.2012 року №110100000/2012/208652 було поставлено «комплект деталей для візка» у кількості 15 штук на загальну суму 668367,74 грн. (а.с. 133- 137 т.2).

Передача товарів та облік в бухгалтерському обліку за період, що перевірявся, підтверджується журналом-ордером та відомостю по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» за період 06.02.2012 - 31.05.2012 року (а.с. 160 т.1).

Розрахунки між «OU Kiievitaja» (резидент Естонії) та позиваем здійснено у безготівковій формі, що підтверджується наданими до перевірки та до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.161-166 т.1).

Транспортування товару за вказаним договором здійснювалось за допомогою наступних підприємств:

- ФОП ОСОБА_3, відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2012 року № 67 (а.с. 167-170, т.1). Відповідно до заявки на перевезення товару № 1 від 03.05.2012 року було виконано транспортування по маршруту м.Дніпропетровськ - м.Даугавпілс (Латвія), що підтверджується рахунком на оплату №65 від 04.04.2012 року, актом надання послуг № 82 від 14.05.2012 року (а.с.173, 171, 172 т.1);

- TOB «№ 1 Автомир» відповідно до договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.02.2012 року № 11/02/зе-12 (а.с. 175-177 т.1). Відповідно до заявок та актів виконаних робіт було виконано транспортування по маршруту м.Дніпропетровськ - м.Дніпродзержинськ - п/п Нові Яриловічі - м.Даугавпілс (Латвія), що підтверджується №СФ016 від 21.02.2012 року, № СФ 053 від 04.05.2012 року, № СФ 054 від 04.05.2012 року (а.с. 178-187 т.1) ;

- TOB «Агро-Союз Термінал» відповідно до договору про надання послуг з прийому та диспетчеризації автотранспорту від 01.02.2012 року № 822 (а.с.188-189 т.1). Відповідно до акту виконаних робіт було надано послуги диспетчеризації автомобілю РЕНО НОМЕР_2 та РЕНО НОМЕР_3, які відповідно здійснювали транспортування по зазначеним вище маршрутам, що підтверджується також рахункам № 1085-04 від 28.04.2012 року, № 0207 від 07.05.2012 року, № 0014-05 від 03.05.2012 року (а.с.190-192 т.1).

Податковий орган в акті перевірки зазначив, і з цим погодився суд першої інстанції, що не заперечуючи реальності здійснення зазначених вище господарських операцій, у позивача була відсутня розумна економічна причина, що характерна для господарських операцій, а саме отримання прибутку. Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД з сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній суммі 534662,11 грн., а саме 2564447,89 грн. (сума реалізації продукції на експорт); сума придбання (сума закупівлі товару) - 3010800,00 грн., в т.ч. ПДВ -501800,00 грн.; витрати, понесені по реалізації - 88310,00 грн., в т.ч. ПДВ 4685,00 грн..

Згідно п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, яке перевірялось, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

З даним твердженням суд погодитися не може, адже позивач мав мету одержання прибутку.

Метою позивача було здійснення експорту товару, внаслідок чого розширювати виробництво, збільшувати прибуток за рахунок освоєння нових ринків, підвищувати чи підтримувати техніко-економічний рівень виробництва під впливом міжнародної конкуренції.

Крім того, відповідно до фінансового звіту позивача вбачається, що метою господарської операції з продажу товару на експорт було одержання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до зазначених вище господарських операцій всього позивачем було сплачено TOB «Торгівельно-Промислова Компанія» та ПП «Дніпроспецремстрой» за поставлений товар (комплектів деталей візків) суму 3769000,00 грн. (без врахування ПДВ). Витрати на збуд (перевезення) склали 99225,00 грн.. Отримано позивачем від «LLC Memphis rail» (резидент США) та «OU Kiievitaja» (резидент Естонії) по ЗЕД - контрактам грошових коштів у загальній сумі 3916468,11 грн..

Таким чином сума вигоди (чистого доходу) по експортним операціям становить 48243,11 грн., з яких позивачем було утримано та перераховано до державного бюджету податок на прибуток (3916468,11 грн. - 3769000,00 грн. - 99225,00 грн. = 48243,11 грн.).

Посилання представника податкового органу на ту обставину, що позивачем зазначені обставини вказані тільки в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зазначені вище показники були викладені позивачем в довідці ще 17.06.2013 року (а.с. 9 т. 2).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Позивачем долучені до матеріалів справи всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарської діяльності з TOB «Дніпроспецремстрой» та «Торгівельно Промислова Компанія», а саме докази придбання, отримання, передачі, транспортування товару, його оплату, продаж в подальшому цього товару «LLC Memphis rail» (резидент США) та «OU Kiievitaja» (резидент Естонії), , які були досліджені під час перевірки.

Посилання представника податкового органу на ту обставину, що позивачем лише в судовому засіданні надані податкові накладні № 10 від 22.02.2012 року, № 5 від 10.02.2012 року, № 1 від 14.03.2012 року, № 2 від 19.03.2012 року, та ВМД від 20.03.2012 року № 110100000/2012/208652, ВМД від 20.03.2012 року №110100000/2012/208651, а тому вказані документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки при перевірці не надавались, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

До тогож, як зазначалось вище, зазначені вище податкові накладні зареєстровані в реєстрі податкових накладних, вантажно-митні декларації містять відповідні відмітки митного органу та про вказані операції та відповідні ним первинні документи позивачем зазначалось в довідці ще 17.06.2013 року (а.с.9 т. 2).

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до абз. «а» п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підприємницька діяльність так або інакше пов'язана з ризиком, а тому юридичні чи фізичні особи-підприємці не застраховані від випадків неприбутковості в своїй господарській діяльності та навіть від банкрутства.

Законодавець не пов'язує вимоги ст.198 ПК України з умовами прибутковості господарської діяльності, отримання будь-якого доходу платником податків.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу України, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні суду першої інстанції не вірно зазначені номери та дати специфікацій до договорів поставок, номери актів прийому - передачі товару відповідно до видаткових накладних, що свідчить про поверхове дослідження судом матеріалів справи та можливо, у зв'язку з цим, невірного висновку по справі.

Відповідно до ч. 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001282230 від 14.05.2013 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не вірно встановлені обставини справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому належить скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 804/5126/15 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі № 804/5126/15 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю регіональне підприємство «Трансвагонсервіс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережнї міжрайонної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0001282230 від 14.05.2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

В повному обсязі постанову складено 12 серпня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак