Рішення

від 17.09.2009 по справі 15/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/173

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.09.09 р.                                                                                     Справа № 15/173                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13483649)

до відповідача приватного підприємства “Смачний Томат” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 34456247)

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 41355,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бутвін Д.В. за довіреністю б/н від 01.09.2009 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома” м. Донецьк до приватного підприємства “Смачний Томат” м. Єнакієве про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 41355,00 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/173, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області від 02.09.2009 р. строк вирішення спору продовжений до 03.10.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2008 р. сторони уклали договір поставки продукції № 16–07/08–1, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця продукцію (бетон класу В20), а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент та кількість продукції визначаються в заявках покупця, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна за один кубічний метр продукції складає 765,00 грн.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що в підтвердження здійснення поставки постачальник зобов'язаний надати покупцю товарно–транспортну накладну або акт прийому–передачі, рахунок–фактуру, податкову накладну.

Згідно п. 5.2 договору покупець зобов'язався здійснити 100% передоплату вартості обумовленої сторонами партії продукції

Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовилися, що грошові кошти, перераховані на поточний рахунок постачальника від покупця, зараховуються в рахунок оплати продукції, що поставляється.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 16.09.2009 р. Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки продукції № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р. ним було поставлено відповідачу бетон класу В20 марки М 250 на загальну суму 335355,00 грн. за видатковими накладними. Факт отримання відповідачем вказаної продукції на загальну суму 335355,00 грн. підтверджується підписами представника відповідача, який фактично отримав продукцію, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки; а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що продукція за вищевказаними накладними була поставлена відповідачу позивачем саме на виконання договору № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в довіреностях на отримання товарно–матеріальних цінностей вказаний саме договір № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р., в банківських виписках в призначенні платежу також вказана „оплата за бетон згідно договору № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р.” Крім того, найменування, кількість та ціна продукції, зазначеної у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у договорі.

Відповідач частково оплатив отриману продукцію на загальну суму 294000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копрії яких містяться в матеріалах справи.

Залишилася неоплаченою частина поставленої продукції на суму 41355,00 грн. (335355,00 грн. – 294000,00 грн. = 41355,00 грн.).

Вказані обставини позивач підтверджує актом звірки взаємних розрахунків за власним підписом за період з 01.01.2008 р. по 23.04.2009 р., який по суті є детальним та розширеним розрахунком суми позову. Завірена копія вказаного акту звірки міститься в матеріалах справи.

Позивач надіслав відповідачу лист № 02/63–П3653 від 04.06.2009 р. з вимогою оплатити основний борг за отриману продукцію на суму 41355,00 грн. Факт відправлення вказаного листа позивачем підтверджується поштовою квитанцією № 2952 від 09.06.2009 р.  Завірені копії листа та квитанції додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки продукції № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили 100% передоплату вартості продукції, що поставляється. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі продукції. Позивач поставив продукцію без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цю продукцію. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з предоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк. В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем листа № 02/63–П3653 від 04.06.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за продукцію, передану за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана у період з 09.06.2009 р. по 12.06.2009 р. (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень в межах області), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 13.06.2009 р. по 19.06.2009 р. включно, а вже з 20.06.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

13.08.2009 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає, підтверджує факт укладення між сторонами договору поставки продукції № 16–07/08–1 від 16.07.2008 р., здійснення позивачем поставки продукції на загальну суму 335355,00 грн., наявність заборгованості перед позивачем станом на 11.02.2009 р. в сумі 41355,00 грн. У відзиві відповідач вказує, що на момент подачі відзиву до суду заборгованість складає 30355,00 грн. у зв'язку з частковою оплатою ним основного боргу згідно платіжних доручень: № 68 від 19.06.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 187 від 27.07.2009 р. на суму 5000,00 грн., № 193 від 05.08.2009 р. на суму 500,00 грн., № 197 від 06.08.2009 р. на суму 500,00 грн. Даний факт відповідач підтверджує банківськими виписками з відміткою банку про проведення платежу, завірені копії яких додані до відзиву.   

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Позивач надав до суду бухгалтерську довідку за підписом головного бухгалтера, скріпленого печаткою, з якої вбачається, що відповідач здійснив часткові оплати на загальну суму 32000,00 грн. (конкретні суми часткових оплат та дати здійснення таких оплат вказані в довідці). Таким чином, станом на 02.09.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 9355,00 грн. Даний факт підтверджується оригіналами банківських виписок, які додані до справи.

За вищевказаних обставин позовні вимоги по основному боргу підлягають частковому задоволенню на суму 9355,00 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 27000,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після порушення провадження у даній справі). Що стосується вимог про стягнення 5000,00 грн., які були фактично оплачені 19.06.2009 р. платіжним дорученням № 68, то суд відмовляє у позові в цій частині у зв'язку з безпідставністю позовних вимог. Оплата проведена до порушення провадження у даній справі.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови у позові – на позивача.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 78; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Смачний Томат” (юридична адреса: 86430, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Турутіна, 135; код ЄДРПОУ 34456247; рахунок 26003011788354 в Донецькій філії ГУ ПІБ м. Донецька, МФО 334635) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агрострома” (юридична адреса: 83096, м. Донецьк, вул. О.Матросова, 24–А; код ЄДРПОУ 13483649; рахунок 26006301777660 в Донецькій філії ГУ ПІБ м. Донецька, МФО 334635) основний борг на суму 9355,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 363,55 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 274,71 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості на суму 5000,00 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 27000,00 грн. припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

В судовому засіданні 17.09.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя