Ухвала

від 03.03.2011 по справі 2а-269/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 48942/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Шавеля Р.М., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Славутського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 березня 2009 року, Славутським міськрайонним судом Хмельницької області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Славутського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення заборгованості по невиплаченій в повному обсязі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 2007 рік в сумі 1984,28 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» їй, як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак виплату такої відповідачем здійснено в меншому обсязі.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено строк позовної давності поновити. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Славутської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1864,79 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування зазначеної постанови вказано, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік, якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Славутським міським управлінням праці та соціального захисту населення, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації вказано, що ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є матір'ю малолітнього ОСОБА_2, дата народження якого 22 червня 2006 року (А. с. 6).

З довідки Славутського міського управління праці та соціального захисту населення № 02-556 від 13 лютого 2009 року вбачається, що позивачу призначено допомогу по догляду за дитиною до 3-х річного віку з квітня 2007 року як непрацюючій особі (А. с. 10).

Згідно Конституції України та Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» позивача наділено державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

У відповідності до ст. ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», особа, котра фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, протягом 2007 року, отримував щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

Згідно вимог ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 01 січня 2007 року - 434 грн., з 01 квітня 2007 року - 463 грн., з 01 жовтня 2007 року - 470 грн. Отже, відповідачу слід провести перерахунок та виплатити на користь позивача допомогу в розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Частиною 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов'язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та проведених виплат, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Водночас ст. 99 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Колегія суддів вважає безпідставним та необгрунтованим висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду з поважних причин, оскільки будь-які вагомі аргументи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду у матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем порушено питання про стягнення щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007 року, а до суду, за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів, позивач звернувся лише у березні 2009 року, тобто ним пропущено строки звернення до адміністративного суду.

Оскільки відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), колегія суддів, встановивши факт порушення права позивача на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем строку зверенення до адміністративного суду.

Також слід зазначити, що, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типових положень про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації» № 790 від 30 травня 2007 року, призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством належить до компетенції управлінь праці та соціального захисту населення районних, районної у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, тому суд не має повноважень самостійно визначати розмір соціальної допомоги, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, а може лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити допомогу відповідно до вимог законодавства.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні в справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).

Відтак, на думку колегії суддів, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, привело суд першої інстанції до хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову, який не відповідає обставинам справи.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її спростовують.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2009 року в справі № 2а-269/09/2214 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: С.П. Нос

Судді: Р.М. Шавель

ОСОБА_3