Постанова

від 05.03.2007 по справі 5/3095-15/383а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3095-15/383а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

05.03.07                                                                                           Справа№ 5/3095-15/383а

за позовом: Державного підприємства “Львівприлад”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у м.Львові, м.Львів

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000251531/0/5103 від 27.03.2006р. про застосування штрафу.

                                                               Суддя М.Желік

                                                                                     при секретарі О.Вітинській

Представники:

Позивача: Босак О.Є. - представник

Відповідача: Максимович Г.С. –головний державний податковий інспектор

Суть спору: Державне підприємство «Львівприлад»звернулось в господарський суд Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000251531/0/5103 від 27.03.2006р. про застосування штрафу.

Ухвалою від 05.11.2006. відкрито провадження у справі, попреднє судове засідання призначено на 12.12.2006р. У зв”язку із закінченням повноважень судді Т.Костів, розпорядженням заступника голови суду від 12.12.2006р. справа передана для розгляду судді М.Желіку.

В порядку ст.150 КАС України попереднє судове засідання відкладено до 25.01.2007р. Під час попереднього судового засідання 25.01.2007р. в порядку п.3 ст.121 КАС України розпочато судовий розгляд справи.  Ухвалою від 25.01.2007р. розгляд справи відладено до 20.02.2007р. В судовому засіданні 20.02.2007р. оголошено перерву до 05.03.2007р.

Представникам сторін роз”яснено їх права та обов”язки, передбачені ст. 49, 51 КАС України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не враховано норми спеціального законодавчого акту, яким являється Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме норми ст. 1, 11, 14 цього Закону. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмове заперечення на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги, мотивуючи тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема норми п.п 17.1.7 п.17.1 ст. 17 цього Закону. Просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2003р. порушено провадження у справі №6/165-4/122 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.09.2003р. по справі №6/165-4/122 провадження у справі про банкрутство Державного підприємства “Львівприлад” припинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.09.2003р. було порушено провадження у справі №6/246-4/191 про банкрутство державного підприємства «Львівприлад» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03 жовтня 2003 року в газеті «Голос України».

          Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.02.2004 року по справі №6/246-4/191 затвердив реєстр вимог кредиторів ДП «Львівприлад».

До реєстру вимог кредиторів, згідно вищевказаної ухвали було включено кредиторські вимоги Відповідача в сумі 2896816,26 грн. До заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до реєстру вимог кредиторів, затвердженого вищевказаною ухвалою не увійшла сума штрафу в розмірі 329,00 грн. вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Ухвалою від 03.03.2004р. по справі №6/246-4/191 господарським судом Львівської області було введено судову процедуру санації державного підприємства «Львівприлад»та призначено керуючого санацією боржника –ДП «Львівприлад», а ухвалою від 15.11.2004 року по справі №6/246-4/191 господарський суд Львівської області затвердив план санації державного підприємства “Львівприлад”.

Ухвалою від 23.12.2005р. по справі №2/246-4/191 господарським судом Львівської області було затверджено звіт керуючого санацією ДП «Львівприлад» та провадження у справі про банкрутство ДП «Львівприлад»припинено.

23.02.2006р. за результатами документальної невиїзної перевірки проведеної головним державним податковим інспектором ДПІ у м. Львові Качмар Т.Я. складено акт №14 про порушення ДП “Львівприлад” термінів сплати узгоджених сум податкового зобов”язання по збору за спецводокористування.

На підставі вказаного акту, начальником ДПІ у м. Львові було винесено податкове повідомлення-рішення №0000251531/0/5103 від 27.03.2006р., яким ДПІ у м. Львові за порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання, застосовано штраф в розмірі 329,00 грн.

Приймаючи рішення у даній справі та оцінюючи докази в порядку ст.86 КАС України, господарський суд виходив з наступного:

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пунктом 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Одночасно, згідно частини 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

При цьому, вказаний Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до загальних норм щодо регулювання порядку відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 15 ст. 11 Закону Украхни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Штраф згідно спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 329,00 грн. нарахований з період з 21.05.2003р. до 03.08.2005р.

Як встановлено судом, оголошення про порушення справи про банкрутство державного підприємства «Львівприлад»опубліковане 03.10.2003 року в газеті «Голос України».

При, цьому позивачем не було включено до заяви про визнання кредиторських вимог та відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів, суму штрафу в розмірі 329,00 грн., що вказана у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно до частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Окрім того, відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону від 10 січня 2002 року N 2922-III встановлював наступне, після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Проте, Законом України № 3088-ІІІ від 07.03.2002р. статтю 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” викладено в новій редакції. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції Закону № 3088-ІІІ від 07.03.2002р., (що не була змінена до часу розгляду даної справи) мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Отже, враховуючи чинну редакцію вищевказаної статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми вказаного Закону не передбачають можливості стягнення після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердження арбітражним судом мирової угоди, грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які існували на дату введення мораторію.

Також, досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Як встановлено судом вище, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо позивача вводився судом двічі, а саме: ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2003р. у справі №6/165-4/122 та ухвалою господарського суду Львівської області від 03 вересня 2003р. по справі №6/246-4/191.

Ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 7 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

В свою чергу, як встановлено з матеріалів справи, розрахунок штрафу здійснено відповідачем за період з 21.05.2003р. до 03.08.2005р.

При цьому, відповідачем при здійсненні розрахунку було взято до уваги ухвалу господарського суду Львівської області від 03.09.2003р. №6/246-4/191 якою порушено було порушено провадження по справі про банкрутство та введено процедуру мораторію, однак відповідачем не враховано ухвали господарського суду Львівської області від 02 червня 2003р., якою було порушено провадження у справі №6/165-4/122 та було також введено процедуру мораторію.

Наведене, на думку суду, є підставою для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 1-2, 4-12, 42, 49, 51, 71, 76, 79, 86, 122-126, 127, 130, 133, 137, 138-139, 140, 143, 151-154, 158, 159-163, 167 та п. 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові №0000251531/0/5103 від 27.03.2006р.

3.          Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Львові (м.Львів, вул.Стрийська,35, код ЄДРПОУ 20801096) на користь ДП „Львівприлад” (м.Львів, вул.Стрийська,48, код ЄДРПОУ 05796593) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                       Желік М.Б.