Рішення

від 23.09.2009 по справі 15/69-1324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/69-1324

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2009 р.Справа № 15/69-1324

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу:

За позовом Приватного підприємства "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

про стягнення 5.377,90 грн. заборгованості за виконані роботи, 9.112,32 грн. пені та 826,96 грн. інфляційних нарахувань.

За участю представників сторін:

позивача:          Адвокат Бойко Петро Васильович –довіреність № б/н від 26.05.09р.;

                    Директор Турчин С.В.

відповідача:          не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство "Добробуд", вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт", вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область про стягнення 5.377,90 грн. заборгованості за виконані роботи, 9.112,32 грн. пені та 826,96 грн. інфляційних нарахувань.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач - Приватне підприємство "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 31104398, що підтверджується довідкою № 22-90 від 17.09.2002р. Тернопільського обласного управління статистики, а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

10.09.2007р. між Приватним підприємством "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (Замовник) укладено договір № 5, відповідно до якого Замовник передає, а Підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення мийки мол цистерн Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", смт. Козова, вул. Богуна, 8 відповідно до розціночного опису (кошторису) (п. 1.1. договору).

16.02.2008р. між Приватним підприємством "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (Замовник) також укладено договір № 3, відповідно до якого Замовник передає, а Підрядник приймає на себе виконання ремонтних робіт приміщення мийки мол цистерн Козівського молокопереробного підприємства "Біопродукт", смт. Козова, вул. Богуна, 8 відповідно до розціночного опису (кошторису) (п. 1.1. договору).

Обсяг робіт, що підлягають виконанню, згідно п. 1.2. договорів, визначається розціночним описом (кошторисом), який у вигляді додатку є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1. вартість робіт встановлюється згідно кошторисної ціни. Оплата за викоання робіт здійснюється Замовником за наступним порядком: 50 % від загальної суми –передоплата, після підписання договору; проміжна проплата 40 % після виконання роботи, що відповідає сумі передоплати, згідно розціночного опису; решта суми 10 % за фактом виконаних робіт після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (п. 3.2.1.-3.2.3. договору).

Пунктом 6.5. договору передбачено, що останній набирає чинність з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як випливає з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору № 5 від 10.09.2007р. та договору № 3 від 16.02.2008р. виконав, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт від 06.05.2008р., від 08.06.2008р. та актом здачі-прийому від 15.06.2008р., проте відповідачем за виконані роботи своєчасно розрахунки не проводилися, у зв'язку з чим ним допущено заборгованість перед позивачем в сумі 5.377,90 грн..

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, в силу зобов'язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості виконаних Приватним підприємством "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область робіт, і як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, має заборгованість станом на час розгляду справи в сумі 5.377,90 грн., що підтверджено актом звірки розрахунків.

Що стосується вимог стосовно стягнення з боржника 9.112,32 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то суд, заслухавши доводи представників сторін та проаналізувавши положення Господарського Кодексу України, вважає, що дані вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи  з наступного.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена договором або актом цивільного законодавства грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку прострочення оплати за об'ємами виконаних робіт підрядником, замовнику нараховується пеня у розмірі 0,5 % від заборгованої суми за кожен прострочений день (п. 5.1.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, яка сплачується платниками грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Між тим, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ і не відповідає положенням  Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., суд вважає, що позовні вимог в частині стягнення пені підлягають до часткового задоволення в сумі 645,24 грн. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України). В частині стягнення 8.467,08 грн. пені в позові відмовляється, як надмірно заявленій.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 826,96 грн. інфляційних нарахувань правомірними.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідач станом на день розгляду спору не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 5.377,90 грн. боргу 645,24 грн. пені та 826,96 грн. інфляційних нарахувань, обґрунтованими, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, Господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО" Козівське молокопереробне підприємство "Біопродукт" вул. Богуна, 8, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 34653695 на користь Приватного підприємства "Добробуд" вул. Гвардійська, 6, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, код 31104398 –5.377,90 грн. боргу 645,24 грн. пені, 826,96 грн. інфляційних нарахувань, 68,51 грн. державного мита та 140,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 8.467,08 грн. пені відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "02" жовтня 2009р.через місцевий господарський суд.

          Суддя