Рішення

від 29.09.2009 по справі 3706-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3706-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2009Справа №2-2/3706-2009

за позовом  Відкритого акціонерного товариства  з газопостачання та газифікації  "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а) в особі структурного підрозділу Красногвардійського  управління експлуатації газового господарства (97000,  смт. Красногвардійське,  вул.. Елеваторна, 17-а)

до Красногвардійського районного відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим (97000, АР Крим,  смт. Красногвардійське, вул.. Леніна, 5)

про стягнення 11 694грн.29коп.  

                                                                                  Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача : Мазур – ю/к Красногвардійського  управління, довіреність  у справі.

Від відповідача : Васецька  – начальник,  довіреність у справі.

      Суть спору:      

Позивач звернувся  до Господарського суду АР Крим із позовом до  відповідача  про стягнення  10 957грн.90коп. заборгованості, 110грн.57коп.  індексу інфляції, 556грн.29коп пені,   69грн.53коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір поставки природного газу  №1 від 25.12.2008р. Позивач свої зобов'язання за договором   виконав у повному  обсязі, тоді як відповідач  не здійснив повний розрахунок  за використаний природний газ, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

17 вересня 2009 року інтереси позивача представляла ю/к Красногвардійського  управління – Мазур, а інтереси відповідача – начальник – Васецька.

Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 17.9.2009р,  зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 8 957грн.90коп., що відображено у протоколі  судового засідання.

17 вересня 2009р  у судовому засіданні оголошувалась перерва на 29.9.2009р.

29 вересня 2009 року у судовому засіданні представник позивача надав суду заяву №797 від 28.9.2009р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої  просить суд стягнути з відповідача 8 957грн90коп основного боргу, а також інфляційні витрати та штрафні санкції,  оскільки у період з 31.7.2009р по 15.9.2009р відповідачем була частково погашена сума заборгованості.

У судовому засіданні 29.9.2009р представник позивача відмовився від стягнення  індексу інфляції, що відображено у протоколі судового засідання.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст.  526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до  звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за  договором   поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений  строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.    

Між ВАТ з газопостачання та газифікації  "Кримгаз", як поставщиком, та Красногвардійським районним відділом Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим, як споживачем, було укладено договір №1 від 25.12.2009р поставки природного газу, відповідно до п.1.1 якого поставщик поставляє, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити  у строки та у порядку, визначеному договором, природний газ у об'ємі вказаному у договорі.

Пунктом 5.5 договору визначено, що  розрахунки за газ, що поставляється, споживач здійснює подекадно, за п'ять банківських днів до 1-го, 11-го, 21-го числа місяця шляхом 100% попередньої оплати. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі акту приймання – передачі газу (за звітній місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач свої зобов'язання виконав повністю та передав відповідачу протягом січня - березня 2009 року природний газ  у об'ємі  6,13 тис.м.куб. на суму 16 149грн47коп, що підтверджується матеріалами справи, а саме: актами приймання – передачі природного газу.

Відповідач у свою чергу зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав лише частково, Красногвардійським районним відділом Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим була проведена часткова оплата за отриманий газ, але кінцевого розрахунку за поставлений природний газ у повному об'ємі відповідачем не проведено.

На момент звернення позивача з позовом  до суду заборгованість склала 10 957грн90коп, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі двохстороннім актом звірки.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 2 000,00грн була погашена відповідачем у період з 31.7.2009р по 15.9.2009р., тобто після звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується платіжним дорученням, які знаходяться у матеріалах справи та визнається позивачем, у зв'язку із чим суд вважає, що у частині стягнення основного боргу у розмірі 2000,00грн провадження у справі підлягає припиненню за п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати отриманого природного газу на  суму 8 957грн90коп, та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Таким чином, позов у частині стягнення 8 957грн90коп боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу,  позивачем заявлені вимоги про стягнення 110грн.57коп.  індексу інфляції та   69грн.53коп. 3 % річних.

У частині стягнення 110грн.57коп.  індексу інфляції провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача 29.9.2009р у судовому засіданні відмовився від вимог щодо  стягнення індексу інфляції, що відображено у протоколі судового засідання, та відмова прийнята судом.

Відповідно до ст.  625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.  

Тому суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення 69грн.53коп річних  станом на 01.6.2009р обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 556грн.29коп пені, то вказані вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Угода| по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюєтьсяу письмовій формі (ст. 547 ЦКУкраїни).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що в випадку порушення умов п.5.5  договору споживач  погашає поставщику заборгованість відповідно до ст..625 ЦК України, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Це не звільняє споживача від виконання договірних зобов'язань.

Отже, у частині стягнення 556грн.29коп пені станом на 01.6.2009р позов обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки розрахунок пені позивачем здійснений правильно, відповідно до умов договору №1 від 25.12.2009р поставки природного газу, не перевищує передбаченого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» максимального розміру пені та нарахування її проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем при зверненні з позовом до суду, відповідно до платіжного доручення  №2461 від 02.7.2009р, сплачено державне мито у розмірі 109грн58коп, тоді як відповідно до ст.3 (п.2 підпункт «б») Декрету КМУ «Про державне мито» з позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, держмито стягується у розмірі: 1% від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,   отже позивачем не повністю оплачена вимога майнового характеру, у зв'язку з чим з позивача підлягає стягненню у бюджет несплачене державне мито.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача з суми 11 583грн72коп згідно з ст. 49 ГПК України, оскільки  частина суми боргу у розмірі 2 000,00грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, тому що відповідно до штампу на позовній заяві позивач звернувся з позовом до суду 08.7.2009р.

В засіданні суду за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене та підписане 01.10.2009р.

Керуючись ст.ст. 49,77,п.1-1,4 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Прийняти заяву №797 від 28.9.2009р про зменшення позовних вимог.

2.          Прийняти усне клопотання відповідача про відмову від позову у частині стягнення інфляційних.

3.          Стягнути з  Красногвардійського районного відділу Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АР Крим (97000, АР Крим,  смт. Красногвардійське, вул.. Леніна, 5, р/р 35219006000206, МФО 82406, ЄДРПОУ 08673721 ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь) на користь  Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації  "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а, р/р 26007054900922 КРУ Приватбанк м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 03348117) в особі структурного підрозділу Красногвардійського  управління експлуатації газового господарства (97000,  смт. Красногвардійське,  вул.. Елеваторна, 17-а, р/р 260353012168, МФО 384157, ЄДРПОУ 26085471 у Красногвардійському відділенні Ощадбанку №4567) 8 957грн90коп боргу, 69грн.53коп річних, 556грн.29коп пені, 115грн84коп державного мита, 309грн54коп  витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації  "Кримгаз" (95001, м.Сімферополь, вул. Училищна, 42а, р/р 26007054900922 КРУ Приватбанк м.Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 03348117) в особі структурного підрозділу Красногвардійського  управління експлуатації газового господарства (97000,  смт. Красногвардійське,  вул.. Елеваторна, 17-а, р/р 260353012168, МФО 384157, ЄДРПОУ 26085471 у Красногвардійському відділенні Ощадбанку №4567) у доход державного бюджету України (р/р31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) у дохід 7грн36коп державного мита.

5.          У частині стягнення 2 000,00грн боргу припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

6.          У частині стягнення 110грн.57коп.  індексу інфляції припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.   

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.