Рішення

від 09.09.2009 по справі 12/148-09-3425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/148-09-3425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2009 р.Справа  № 12/148-09-3425

За позовом: Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Відповідач: Спільне Українсько-Ізраїльське підприємство "СУІП" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення  13761,1 грн.

   Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Учитель М.С. –довіреність від 26.12.2008р.;

від відповідача: не з'явився.          

СУТЬ СПОРУ: Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути зі Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства "СУІП" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю плату за фактичне користування приміщенням в сумі 13761,10 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволені.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Головного управління статистики в Одеській області станом на 14.11.2008 р. наданими суду позивачем, а також поштовими повідомленнями, але у судове засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Спільному Українсько-ізраїльському підприємству «СУІП»у вигляді ТОВ (далі Орендар), згідно з договором оренди № 58/33 від 15.07.2004 р. укладеного з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, було надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежиле приміщення бельетажу, 87,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Лютеранський, 3.

Внаслідок того, що орендар неналежно виконував обов'язки за договором оренди, то на його адресу було направлено повідомлення № 01-15/428 від 28.03.2008 р. про відсутність наміру Представництва продовжувати вищевказаний договір оренди на новий термін.

У зв'язку з тим, що орендар не повернув приміщення у строк встановлений договором після закінчення строку договору, на який він був укладений, Представництво звернулось до суду з позовом до відповідача про виселення.

Рішенням господарського суду Одеської області позов Представництва було задоволено, законність рішення підтверджена постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. по справі № 12/19-08-4323.

17.02.2008 р. був складений акт державного виконавця, згідно до якого Спільне Українсько-ізраїльське підприємство «СУІП»у вигляді ТОВ звільнило на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежиле приміщення бельетажу, загальною площею 87,9 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Лютеранський, 3.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4. вказаного договору оренди Орендар зобов'язаний своєчасно (до 15 числа поточного місяця) та в повному обсязі сплачувати оренду плату за користуванням вказаним приміщенням, незалежно від результатів його господарської діяльності.

У порушення п.п. 2.2., 2.4. договору Орендар несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим, станом на 17.02.2009 р. на момент передачі приміщення за ним утворилась заборгованість за фактичне користування в розмірі 13761,10 грн.

Відповідно до п. 4.10 договору оренди, Орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання –передачі приміщення.

Враховуючи вищевикладене, 05.03.2009 р. Представництвом було направлено на адресу Відповідача претензію за № 01-15/185, в якій Представництво запропонувало Відповідачу сплатити заборгованість за фактичне використання приміщення в добровільному порядку в строк до 29.03.2009 р. Відповідач претензію отримав 10.03.2009 р.

Відповідач на вказану претензію не відповів, хоча отримав її 10.03.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення), вимоги Представництва не задовольнив, тому Представництво звернулося з відповідним позовом до суду в якому просить стягнути заборгованість за фактичне використання приміщення за період з 01.11.2008 р. (дата, по яку було сплачено заборгованість з орендної плати) по 17.02.2009 р. в сумі 13761,10 грн.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

          стаття 41 Конституції України, ст.319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.4.10 Договору, Відповідачем орендна плата повинна була сплачуватись до день підписання акту –приймання передачі приміщення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого Позивачем, та не спростовано Відповідачем, останній має заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди до моменту передачі приміщення Позивачу за актом приймання –передачі від 17.02.2009 р. в сумі 13761,10 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про стягнення зі Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства "СУІП" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди з 01.11.2008 р. по 17.02.2009 р. в сумі 13761,10 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 138 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 315 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства "СУІП" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65025, м. Одеса, вул. 21 –й км. Старокиївської дороги база ОАТ "Комерційний центр", ідент. код 23873570) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326027001909 МФО 828011 банк ГУДКУ в Одеській області ЗКПО 26302595)  - 13761 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 10 коп. –заборгованість за фактичне користування об'єктом оренди, 138 (сто тридцять вісім) грн. –витрат на оплату державного мита; 315 (триста п'ятнадцять) грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Суддя