Рішення

від 14.09.2009 по справі 53/188-09 (н.р. 39/176-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/188-09 (н.р. 39/176-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2009 р.                                                            Справа № 53/188-09 (н.р. 39/1

вх. № 5478/1-53 (н.р. 8595/2-39)

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Тімонін О.Б.. керівник, Скрипак А.П. за дов.

 відповідача - Пухальський О.О. за дов.(після перерви не з'явився)

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВКФ Камтехсервіс", м. Харків  

до  ТОВ фірма "АРАЗ" м. Харків  

про стягнення 207406,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо промислова фірма “Камтехсервіс” звернулось до господарського суду з позовом  до Товариства з обмеженою відповідальністю  фірма “АРАЗ” про стягнення 207406,68 грн., що складається з  200037, 98 грн. основного боргу за договором поставки № 01.03\08 від 01.03.2008 року та договору про надання послуг від 01.06.2008 року, укладеним між ТОВ  ВКФ "Камтехсервіс" та ТОВ фірма “АРАЗ”, 5236,45 грн.  інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання, трьох відсотків річних  у розмірі 2132,25грн., витрат на юридичні послуги, пов'язані зі зверненням до господарського суду у розмірі 10000грн. та суми судових витрат.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, 02.09.2009 року через канцелярію суду надали копії рахунків на оплату, копію договору на надання послуг від 01.06.2008 року та актів виконаних робіт до нього, а також завірену належним чином копію акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.10.2008 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2009 року проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, письмових заперечень на вимогу суду не подав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне:

Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем 01.03.2008 року було укладено договір поставки № 01.03\08. Відповідно до даного договору, позивач, як постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали відповідачу, а відповідач зобов'язаний оплатити та прийняти  продукцію. Відповідно до п.2.1. Договору постачальник виставляє покупцю рахунок, в якому зазначається номенклатура, кількість та ціна продукції згідно замовленню покупця та надсилає його  покупцю будь яким зручним видом зв'язку. Пунктом 3.1. Договору визначено, що покупець здійснює оплату рахунку шляхом перерахування необхідної суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.3 договору від 01.03.2008 року при відвантаженні продукції постачальник зобов'язується надати наступні документи: рахунок, накладну, податкову накладну.

Крім того, як встановлено судом, між сторонами 01.06.2008 року було укладено договір про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого предметом є зобов'язання виконавця ТОВ ВКФ "Камтехсервіс" надавати замовнику ТОВ фірмі "Араз" послуги автокрана.

Згідно п.2.2 вказаного договору оплата здійснюється на розрахунковий рахунок  виконавця після підписання змінних рапортів та актів приймання виконаних робіт.

Строк дії договору про надання послуг набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п.4.1 договору).

          Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ТОВ “Камтехсервіс ” протягом строку дії договорів за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року виконувало свої зобов'язання - поставило відповідачу продукцію та надало послуги на загальну суму 617805,49 грн.

Факт виконання договірних зобов'язань позивачем за договором поставки від 01.03.2008 року та договором про надання послуг від 01.06.2008 року підтверджується наданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, рахунками-фактурами та двосторонніми актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.03.2008 року по 30.09.2008 року.

Однак відповідач за поставлену продукцію та надані йому послуги розрахувався лише частково на суму 417 767,51 грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 200 037,98 грн., що підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.10.2008 року, підписаним керівниками  та скріплений печатками підприємств, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має  виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду належних доказів  направлення рахунків на оплату відповідачу, а також ним частково було змінено умови договору щодо поставки товару до отримання від відповідача грошових коштів на свій розрахунковий рахунок, то суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, а сама позовна заява, яка була подана до господарського суду Харківської області 24.11.2008 року, і є вимогою відповідно до якої у відповідача виник обов'язок у семиденний строк виконати обов'язок в частині оплати отриманої продукції та наданих йому послуг.

В судовому засіданні 08.09.2009 року представник відповідача надав копію платіжного доручення №11 від 09.06.2009 року на суму 70 000,00 грн. як доказ часткової сплати заборгованості.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних  і  обставин,  якими інша  сторона  обґрунтовує  свої  вимоги  або  заперечення,    для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 ГПК України).

Згідно ст.34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представниками позивача 14.09.2009 року до матеріалів справи було подано письмові пояснення, у яких позивач підтвердив факт часткової оплати відповідачем заборгованості на суму 70 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приймає як належний доказ часткової сплати заборгованості платіжне доручення подане відповідачем та припиняє провадження у справі на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України в частині стягнення 70 000,00 грн. основного боргу.    

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, відповідачем не надано суду належних доказів повного погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 130 037,98 грн. належним чином обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідністю зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нарахована до стягнення з відповідача суму інфляційних витрат за період з березня по вересень включно 2008 року на суму 5236,45 грн. та станом на 03.11.2008 року 3% річних на суму 2132,25 грн.

Приймаючи до уваги те, що станом на 03.11.2008 року обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за отриману продукцію та надані послуги не настав, суд вважає необґрунтованим та безпідставним нарахування на суму основного боргу інфляційних та 3% річних за вищевказаний період.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги, пов'язані зі зверненням до господарського суду у розмірі 10 000,00 грн. Стягнення зазначеної суми позивач обґрунтовує укладеним між ним та ТОВ "Консалтингова фірма "Інтерконстракт" договором про надання юридичних послуг від 15.10.2008 року.

Відповідно до ст.44 ГПК України передбачено, що до судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката. визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи. яка є адвокатом наводиться в ст.2 Закону України "Про адвокатуру". а саме: адвокатом може бути громадянин України. який має вищу юридичну освіту. стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше 2-х років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

Юридичні послуги з представництва та правового обслуговування стягуються судом тільки як збитки.

Віднесення до збитків витрат позивача на послуги представництва та правове обслуговування суперечить закону, зокрема ст.203 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру,  а також факт їх наявності і розмір не знаходиться в необхідному зв'язку зі спірними збитками.

Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись  ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, п.1.1 ст.80, 82-85  ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ТОВ ВКФ “ Камтехсервіс ” частково.

Стягнути  з ТОВ  фірма «АРАЗ»(код ЄДРПОУ 21184056, адреса: м.Харків, вул. Дарвіна, 37) на користь ТОВ ВКФ „Камтехсервіс” (код ЄДРПОУ 25190220, адреса: м. Харків, ГСП-2, вул. Северна,4) суму основного боргу у розмірі 130 037,98 грн., державне мито у розмірі 2000,38 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 70 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення підписано судом 14.09.2009 року.

Суддя