Рішення

від 10.08.2009 по справі 4/274/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/274/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.09                                                                          Справа №  4/274/09

Суддя   

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство нестандартного електрообладнання”, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс”, (юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 12; поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя,                   вул. патріотична, 64-Д, оф. 6)

Про стягнення 18 452,00 грн. передоплати за непоставлену продукцію за договором поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р., 2 202,14 грн. пені, 2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 572,46 грн. річних відсотків та 6 622,43 грн. штрафу  

  Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Шевейко Р.І.

За участю представників:

Від позивача –Левін М.І. –директор (на підставі протоколу № 12)

                          Єропудова Н.П. –довіреність № 1/99 від 04.08.2009 р.

Від відповідача –Літвіненко Ж.М. –довіреність № 290/04 від 03.04.2009 р.  

          13.07.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство нестандартного електрообладнання”, м. Запоріжжя (далі за текстом –ТОВ “ВП НЕО”) з позовною заявою до  Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс”, м. Запоріжжя  (ТОВ “ЕлектроПрогресс”) про  стягнення 18 452,00 грн. передоплати за непоставлену продукцію за договором поставки                 № 29/19-05 від 19.05.2008 р., 2 202,14 грн. пені, 2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 572,46 грн. річних відсотків та 6 622,43 грн. штрафу.

           Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.07.2009 р. порушено провадження у справі № 4/274/09, судове засідання призначено на 05.08.2009 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

          З метою витребування у сторін додаткових документів та матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 10.08.2009 р.

В судовому засіданні 10.08.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 525, 526, 549, 611, 655, 662, 663, 693, 712 УЦК України, ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, положеннях Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” і полягають в тому, що 19.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 29/19-05, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити у власність позивача продукцію, а позивач зобов'язався прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах Договору (пункт 1.1 Договору). Відповідно до п. 1.1 Договору кількість, асортимент та вартість продукції, що постачатиметься по Договору, вказується у Специфікаціях та додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору. Згідно Специфікації № 1 до Договору сума поставки склала 26 360,00 грн. з урахуванням ПДВ. У відповідності до п. 4.2 Договору позивач проводить розрахунки на підставі виставленого по факсу рахунку-фактури шляхом сплати передоплати в розмірі 70 % протягом одного банківського дня та остаточної оплати в розмірі 30 % протягом одного банківського дня, з моменту повідомлення відповідачем про готовність, але у термін до відвантаження продукції. Як вбачається з п. 2 Специфікації № 1 до Договору термін поставки –20 робочих днів після надходження оплати згідно п. 4.2 Договору. На виконання п. 4.2 Договору позивач платіжним дорученням № 398 від 20.05.2008 р. перерахував відповідачу             18 452,00 грн. попередньої оплати за продукцію. Таким чином, враховуючи умови п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації № 1 до Договору, продукція повинна була бути поставлена до 18.06.2008 р. Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно п. 4.2 Договору стосовно попередньої оплати продукції виконав у повному обсязі та належним чином. Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що відповідач до дати відвантаження продукції повинен завчасно повідомити позивача про дату та час передачі продукції. Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов Договору про дату та час передачі продукції позивача не повідомив, продукцію в строк, встановлений п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації № 1, тобто до 18.06.2008 р., позивачу не поставив. На час проведення судового засідання зазначена продукція позивачу також поставлена не була. В свою чергу, у позивача необхідність в отриманні продукції, що була предметом Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р., відпала, про що відповідач був повідомлений листами від 17.09.2008 р. вих. № 1/304 та від 25.09.208 р. вих. № 1/310. Неодноразові звернення позивача про повернення передоплати за Договором за непоставлену продукцію в сумі 18 452,00 грн. відповідачем залишені без задоволення. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Оскільки позивач на виконання п. 4.2 Договору попередньо сплатив за продукцію                            18 452,00 грн., то він має право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за непоставлену продукцію становить                  18 452,00 грн. Пунктом 9.2 Договору сторони узгодили, що відповідач у випадку прострочення поставки, або недопоставки продукції сплачує позивачу штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочення. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Крім того, ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “ЕлектроПрогресс” 18 452,00 грн. передоплати за непоставлену продукцію за договором поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р., 2 202,14 грн. пені, 2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 572,46 грн. річних відсотків та 6 622,43 грн. штрафу за непоставку продукції.

Відповідач позов не визнав, заявлені вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що мотивує наступним. Згідно з п. 1.1 Договору поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р. відповідач взяв на себе зобов'язання поставити згідно специфікації № 1 до Договору продукцію електротехнічного призначення на суму                         26 360,00 грн. з ПДВ, а позивач взяв на себе зобов'язання прийняти цю продукцію та своєчасно сплатити за неї її повну вартість на умовах, встановлених Договором. Пунктом 2 Специфікації встановлений термін поставки 20 робочих днів після надходження оплати згідно п. 4.2 Договору та узгодження додатків згідно п. 2.2 Договору. Отже, на думку відповідача, для встановлення терміну поставки необхідно дотримання позивачем двох умов: своєчасного та в повному обсязі виконання умов п. 4.2 Договору та виконання п. 2.2 Договору. Відповідно до           п. 2.2 Договору для поставки продукції згідно специфікації та умов Договору, сторони узгоджують технічні характеристики і параметри та комплектність продукції шляхом двохстороннього підписання опитувальних листів, технічних схем, які є додатками до Договору. Як зазначає відповідач, позивач не довів та не надав доказів узгодження додатків згідно п. 2.2 Договору станом на 20.05.2008 р., тобто на час перерахування ним 70 % передоплати. При цьому, як стверджує відповідач, остання дата узгодження комплектації обладнання це 27.05.2008 р., у підтвердження чого відповідач посилається на технічну схему обладнання. Отже термін поставки відповідно до умов Договору та специфікації необхідно обраховувати протягом 20 робочих днів з 28.05.2008 р., тобто по 25.06.2008 р. Крім того, умовами Договору поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р. не встановлено порядку повідомлення позивача про готовність продукції. Отже таке повідомлення було зроблено відповідачем удобним йому шляхом, а саме повідомленням позивача 24.06.2008 р. про готовність продукції у телефонному режимі. В свою чергу позивач станом на 27.05.2008 р. остаточний розрахунок за продукцію не провів, за продукцією в місце поставки не звертався, чим порушив умови Договору поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р. За таких обставин, відповідач вважає, що факт порушенням ним умов Договору в частині не поставки продукції є недоведеним. Що стосується вимоги позивача про стягнення 6 622,43 грн. штрафу за непоставку продукції, то відповідач зазначає, що п. 9.2 Договору передбачена штрафна санкція за недопоставку продукції, однак позивачем заявлені вимоги про стягнення суми боргу за договором. Тобто, вимоги позивача грошові, а штраф передбачений за виконання не грошового зобов'язання. Також безпідставною відповідач вважає вимогу позивача про стягнення 2 202,14 грн. пені, оскільки умовами Договору не передбачено розмір та порядок нарахування пені з відповідача. Проти стягнення             2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів і 572,46 грн. річних відсотків відповідач також заперечує мотивуючи це тим, що позивачем не доведено факту неправомірного користування ТОВ “ЕлектроПрогресс” чужими грошовими коштами та нормативно не обґрунтовані ці вимоги. З урахуванням викладеного, просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –                                  

ВСТАНОВИВ:

19.05.2008 р. між ТОВ “ЕлектроПрогресс” (відповідачем у справі) та ТОВ “ВП НЕО” (позивачем у справі) був укладений договір поставки № 29/19-05 з відповідними додатками (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору відповідач (постачальник) зобов'язався поставити у власність позивача (покупця) продукцію, а позивач зобов'язався прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах Договору (пункт 1.1 Договору).

Як визначено пунктом 1.1 Договору кількість, асортимент та вартість продукції, що постачатиметься по даному Договору, вказується у Специфікаціях та додатках, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна на продукцію попередньо погоджується сторонами та визначається в Специфікації на момент її підписання.

Так, згідно Специфікації № 1 до Договору, яка узгоджена між сторонами та є його невід'ємною частиною, сума поставки склала 26 360,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 Договору позивач проводить розрахунки на підставі виставленого по факсу рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача у національній валюті в наступному порядку:

-          передоплата в розмірі 70 % здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня;

-          оплата в розмірі 30 % здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня, з моменту повідомлення відповідачем (постачальником) про готовність, але у термін до відвантаження продукції.

Як визначено п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний передати у розпорядження позивача продукцію зі свого складу у термін та на умовах, визначених у Специфікації, за умови пред'явлення представником позивача оригіналу належним чином оформленої відповідно до вимог законодавства довіреності на отримання ТМЦ до моменту відвантаження продукції, що оформлюється видатковою накладною.

Як вбачається з п. 2 Специфікації № 1 до Договору термін поставки –20 (двадцять) робочих днів після надходження оплати згідно п. 4.2 Договору.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання п. 4.2 Договору позивачем платіжним дорученням № 398 від 20.05.2008 р. на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 18 452,00 грн. попередньої оплати за продукцію, що має бути поставлена відповідачем згідно умов Договору.

Таким чином, враховуючи умови п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації № 1 до Договору, продукція повинна була бути поставлена позивачу у строк до 18.06.2008 р.

Твердження відповідача, що термін поставки, відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р., необхідно відраховувати починаючи з 27.05.2008 р. по 25.06.2008 р. суд вважає безпідставним та необґрунтованим внаслідок наступного.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що для поставки продукції згідно специфікації та умов Договору, сторони узгоджують технічні характеристики і параметри та комплектність продукції шляхом двохстороннього підписання опитувальних листів, технічних схем, які є додатками до Договору.

          З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору кількість, асортимент та вартість продукції, яку відповідач зобов'язався поставити позивачу, сторони узгодили підписанням Специфікації № 1 до Договору.

Надані сторонами документи в обґрунтування своїх доводів свідчать, що двосторонні опитувальні листи або схеми між сторонами в рамках Договору поставки  № 29/19-05 від 19.05.2008 р. не складалися та не підписувалися.  

Посилання відповідача на технічну схему, на якій зазначено дату “27.05.2008 р.”, як на підтвердження того, що 27.05.2008 р. є останньою датою погодження комплектації обладнання, суд вважає недоведеним, оскільки ця технічна схема на містить жодного посилання на Договір поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р. Крім того, зазначення лише календарної дати          “27.05.2008 р.” на наданій відповідачем технічній схемі жодним чином не свідчить про те, що мало місце двостороннє погодження комплектації обладнання, оскільки в такому випадку, окрім дати, мало б бути зазначено підписи уповноважених осіб обох стороні за Договором.      

Таким чином, оскільки погодження технічних параметрів та комплектності продукції, окрім складня Специфікації №1 між сторонами не було, враховуючи умови п. 5.1 Договору та  п. 2 Специфікації № 1 до Договору, суд погоджується з позицією позивача, що продукція повинна була бути поставлена йому в строк до 18.06.2008 р.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що відповідач до дати відвантаження продукції повинен завчасно повідомити позивача про дату та час передачі продукції.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, – у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивач взяті на себе зобов'язання згідно п. 4.2 Договору стосовно попередньої оплати продукції виконав у повному обсязі та належним чином.

Згідно зі ст., ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень  ст. 530 ЦК України.

У відповідності до ст. 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий і покупець поінформований про це.

В ході судового розгляду спору судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору про дату та час передачі продукції позивача завчасно не повідомив, продукцію, що була предметом Договору поставки № 29/19-05 від 19.05.2009 р., в строк, встановлений п. 5.1 Договору та п. 2 Специфікації № 1 до Договору (до 18.06.2008 р.), позивачу не поставив.

При цьому, твердження відповідача, що про готовність продукції до відвантаження відповідальна особа відповідача 24.06.2008 р. повідомила позивача за телефоном судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки воно не підтверджується жодними чином.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ним були вжиті дії для повідомлення Позивача про готовність продукції та можливість її відвантаження.

У відповідності до частини 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.  

В свою чергу, у позивача необхідність в отриманні продукції, що була предметом Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р., відпала, про що відповідач був повідомлений листами від 17.09.2008 р. вих. № 1/304, від 25.09.208 р. вих. № 1/310.

Як свідчать матеріали справи лист від 17.09.2008 р. вих. № 1/304, яким позивач вперше повідомив ТОВ “ЕлектроПрогрес”, що необхідність в отриманні продукції, яка була предметом Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р., у нього відпала та звернувся з проханням про повернення передоплати за Договором, відповідачем був отриманий 19.09.2008 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи підприємства відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 482517.               

В подальшому неодноразові звернення позивача про повернення передоплати за Договором № 29/1905 від 19.05.2008 р. за непоставлену продукцію в сумі 18 452,00 грн., в тому числі претензія № 3/42 від 16.03.2009 р., відповідачем залишені без задоволення.  

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість за непоставлену продукцію в сумі 18 452,00 грн.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “ЕлектроПрогресс” 18 452,00 грн. основного боргу за непоставлену продукцію за Договором          № 29/1905 від 19.05.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 2 936,69 грн., а сума річних процентів складає 572,46 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Заперечення відповідача, що позивачем не доведено факту неправомірного користування ТОВ “ЕлектроПрогресс” чужими грошовими коштами та нормативно не обґрунтовані вимоги про стягнення 2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів і 572,46 грн. річних відсотків суд вважає хибним внаслідок наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено вищенаведеною ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, сплата боржником суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми фактично є платою за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладені норми законодавства, враховуючи, що продукція, що була предметом Договору № 29/1905 від 19.05.2008 р., відповідачем у обумовлений умовами Договору строк поставлена не була, суму попередньої оплати за Договором в розмірі                   18 452,00 грн. відповідач позивачу не повернув, з відповідача підлягає стягненню сума річних процентів в розмірі 572,46 грн. та втрати від інфляції грошових коштів в сумі                     2 936,69 грн.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 18.06.2008 р. по             17.12.2008 р. в сумі 2 202,14 грн.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує посиланням на норми ст. 611 ЦК України та Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 2 202,14 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Однак, умовами Договору № 29/19-05 від 19.05.2008 р. сторонами не передбачено такої відповідальності постачальника як сплата пені за не поставку продукції. Крім того, Договором  не передбачено розміру та порядку нарахування пені, що підлягає стягненню з відповідача, отже, відсутні підстави для стягнення пені.

Вимогу позивача про стягнення 6 622,43 грн. штрафу за непоставку продукції,  яка обґрунтована п. 9.2 Договору суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки зазначеним пунктом Договору передбачена відповідальність (штрафна санкція) за недопоставку продукції, однак позивачем заявлені вимоги про стягнення суми боргу за договором, тобто, вимоги позивача виражені в грошовій формі, а штраф передбачений за виконання не грошового зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Електро Прогресс”, м. Запоріжжя 18 452,00 грн. основного боргу за договором поставки № 29/19-05 від 19.05.2008 р., 572,46 грн. річних відсотків та 2 936,69 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 231 ГК України, ст., ст. 525, 526, 530, 536, 599, 625, 655, 662-664, 693, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс”, (юридична адреса: 69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 12; поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя,                   вул. патріотична, 64-Д, оф. 6, код ЄДРПОУ 31708201, р/р № 26008000030276 в АБ “Факторіал-Банк” м. Харків, МФО 351715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство нестандартного електрообладнання”, (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2, код ЄДРПОУ 31792529, р/р № 26007039980001 в АКБ “Індустріалбанк”                         м. Запоріжжя, МФО 313849) 18 452 (вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн.                00 коп. заборгованості за непоставлену продукцію, 2 936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 46 коп. річних відсотків та 444 (чотириста сорок чотири) грн. 20 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

                       Суддя                                                                                         Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України                           “31”  серпня 2009  р.