Рішення

від 26.08.2009 по справі 17/1829

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/1829

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.                                          м. Черкаси                          Справа №  17/1829

   Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за участю представників сторін: позивача – Станіславський Л.П. - директор,          відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/1829  

за позовом приватного підприємства «Спеціальні технології. Інноваційна діяльність»

доДержавного підприємства «Іваньківський цукровий завод»

простягнення 22 179,61 грн.,

                                                                   ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спеціальні технології. Інноваційна діяльність»(далі-позивач) звернулось в суд з позовом про стягнення з Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»(далі-відповідач) 22 179,61 грн. заборгованості, з яких: 13 281,20 грн. основної заборгованості, 7 835,91 грн. інфляційних та 1 062,50 грн. - 3 % річних.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару згідно накладної № 11 від 19.08.2006 року.

В судовому засіданні 26.08.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити, подав заяву від 26.08.2009 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 13 281,20 грн. основної заборгованості, 4 289,83 грн. грн. інфляційних та 533,80 грн. - 3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2009 року не з'явився, направив відзив на позов, в якому визнав борг в сумі 13 281,20 грн. та просив розглянути справу без участі його представника, що дає можливість розглянути справу по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України у його відсутності та за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд , з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2009 року, задовольняє позов повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47 281,20 грн., що підтверджується накладною № 11 від 19.08.2006 року.

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Оскільки ПП «Спеціальні технології. Інноваційна діяльність»поставило затравочну суспензію ССС-Р та піногасники «Естер-С»(товар), а Державне підприємство «Іваньківський цукровий завод»прийняв його і частково сплатив за нього, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України).    

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний  передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 47 281,20 грн., що підтверджується  накладною № 11 від 19.08.2006 року на суму 47 281,20 грн., податковою накладною № 20 від 19.08.2006 року на суму 47 281,20 грн. та довіреністю серії ЯЛА № 958962 від 18.08.2006 року виданої на ім'я Романюка В.А. (а.с.5 -7).

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, розрахувавшись з позивачем 31.08.2006 року банківським переказом на суму 24 000 грн. (а.с.8) та 10.10.2006 року в сумі 10 000 грн., на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 13 281,20 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами у даній справі був укладений і виконувався договір, який за своєю правовою природою є договором поставки. Оскільки сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов'язку по оплаті за отриманий товар, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 192 від 22.11.2007 року з вимогою сплатити 17 043,16 грн. (а.с.10).

20.12.2007 року за № 05/349 відповідачем була надіслана відповідь на претензію, в якій суму основного боргу в розмірі 13 281,20 грн. ним було визнано (а.с.12).

Враховуючи відправку позивачем фінансової вимоги 22.11.2007 року, суд погоджується, що у позивача з 22.11.2007 року виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, а в разі його неоплати у семиденний строк (до 29.11.2007 року включно) позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні за невиконання грошового зобов'язання за весь час прострочення.

За цих обставин, суд вважає, що нараховувати 3% річних та інфляційні необхідно виходячи з наступного періоду та на відповідну суму заборгованості: з 30.11.2007 року по 01.04.2009 року (визначено позивачем) на суму 13 281,20 грн.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 7 835,91 грн. за відповідний період, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –4 289,83 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 4 289,83 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних відмовляє за необґрунтованістю.  

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу

30.11.07.-01.04.09.13 281,201.3234 289,83

Щодо нарахування позивачем 3% річних в сумі 1 062,50 грн., суд також встановив неправильність їх нарахування за відповідний період (після перерахунку –533,80 грн.), тому задовольняє позов в цій частині частково в сумі 533,80 грн., в іншій частині позову про стягнення 3% річних відмовляє за необґрунтованістю.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

13 281,2030.11.07.-01.04.09.4893 %533,80 (13 281,20*3%*489днів/365)

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 18 104,83 грн., з яких: 13 281,20 грн. основної заборгованості, інфляційних в сумі 4 289,83 грн., 3% річних в сумі 533,80 грн. за невиконання зобов'язань по оплаті вартості поставленого товару.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 181,05 грн. та 257,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

               ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод»(Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, код ЄДРПОУ 32741501, ІПН 327415023197, р/р 2600811335 в Маньківському відділені ЧОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 354411) на користь приватного підприємства «Спеціальні технології. Інноваційна діяльність»(м. Одеса, спуск Маринеско, 16/17, код ЄДРПОУ 31373514, ІПН 313735115536, р/р 26001660034460 в ООФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016) –13 281,20 грн. основної заборгованості, інфляційних в сумі 4 289,83 грн., 3% річних в сумі 533,80 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 181,05 грн. та 257,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                                                  С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 26.08.2009 року.