Рішення

від 21.02.2007 по справі 47/767-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21"

лютого 2007 р.                                                           

Справа № 47/767-06

вх. № 15695/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Куліков С.В. за довіреністю від 01.11.2006р.  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Агрокрафт", м. Харків 

до  Суб"єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1., м. Красноград  

про стягнення 63439,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з

відповідача  заборгованості у розмірі

63439,40грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх

зобов"язань щодосплати за отриманий товар на підставі накладних. Крім

того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді

сплаченого держмита у розмірі 634,39грн. та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 05.02.2007р.

розгляд справи було продовжено строком на один місяць - до 13.03.2007р.

Відповідач  в судове

засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним

чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського

процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів

покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального

кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника

позивача господарським судом встановлено, що у період з березня 2006р. по

серпень 2006р. включно позивачем було передано відповідачу товар на загальну

суму 105203,84грн. з урахуванням ПДВ згідно накладних, а саме: №НОМЕР_1,

№НОМЕР_2, №НОМЕР_3, №НОМЕР_4, №НОМЕР_5 №НОМЕР_6, №НОМЕР_7, №НОМЕР_8, №НОМЕР_9,

№НОМЕР_10, №НОМЕР_11 №НОМЕР_12

Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково

у сумі 41764,44грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  поставив відповідачу відповідну продукцію за

вищезазначеними накладними, але згідно накладних на відпуск товарів вбачається,

що накладна №НОМЕР_10 на суму 1133,41грн. та накладна №НОМЕР_12 на суму 984,00грн.

не можуть вважатись у якості належних доказів поставки відповідачу товару на

суму 2117,41 грн., оскільки відповідно до Інструкції “Про порядок реєстрації

виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, що

затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99

вбачається, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба,

насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші

товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і

цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за

довіреністю одержувачів.

Крім того вищезазначеною інструкцією передбачено, що при

централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей 

підприємствам їх відпуск постачальникам може здійснюватись без

довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного

бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати

довіреності, повідомити постачальника про зразок печатки (штампу), якою

матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на

супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання

цінностей.

Відповідно до листа 

Міністерства фінансів України від 31.10.2000р. за № 053-29151 “Про

використання довіреностей приватними підприємцями передбачено, що відпуск

цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі якщо вона

особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності

у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтво про

державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер,

орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює

відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).

Крім того позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не було

надано доказів того, що відповідачем було отримано товар саме за цими

накладними №НОМЕР_10 на суму 1133,41грн. та накладна №НОМЕР_12 на суму

984,00грн., оскільки в графі отримувача стоїть підпис особи, який не може

вважатись належним доказом того, що товар отримала уповноважена особа

відповідача, у зв"язку з відсутністю відповідної довіреності та те, що

товар було отримано саме відповідачем, оскільки у цих накладних відсутні

відомості про документи, що посвідчують відповідача: відомості  паспорта або іншого документа, що засвідчує

особу, та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України,

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог та заперечень, тому суд вважає відмовити позивачу в

задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2117,41грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК Кодексу України передбачено, що продавець

зобов"язаний передати товар у власність покупця, а покупець

зобов"язаний прийняти та сплатити за нього визначену грошову вартість.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу

відповідача вимогу від 30.11.2006р. з прохання погасити заборгованість, яка залишилась

без відповіді.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу

України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня

пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає

із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем

не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення

відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги

обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі

61321,99грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу

України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету

Міністрів України “Про державне мито”, що становить 613,22грн. та згідно зі

статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету

Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,06 гривень слід

покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 655, ч.2 ст. 530

Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про

державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411,

статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_13) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "Агрокрафт" (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 316-В,

кв. 285, р/р 26003155720000 в ХФ АКІБ "Укрсиббанк" ХРУ, МФО 351641,

код ЄДРПОУ 33119717) заборгованості у розмірі 61321,99грн., держмита у розмірі

613,22грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у

розмірі 114,06грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частини позову у сумі 2117,41грн.

Суддя                                                       

                                    Светлічний

Ю.В.