Рішення

від 10.09.2009 по справі 18/1074

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1074

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "10" вересня 2009 р. Справа № 18/1074

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді  Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача:       Волинський Е.Б., довіреність №15 від 10.06.2009р.;

від відповідача:  не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист КИЙ" (м.Київ)  

до Приватного підприємства "Поділля" (с.Стрижовка Любарського району Житомирської області)

про стягнення 61527,23грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 61527,23грн., з яких (як вказує позивач у позовній заяві): 46522,18грн. - заборгованість по договору товарного кредиту, 163,67грн. пені за несвоєчасне перерахування авансу (сплата якого передбачена договором товарного кредиту №0815 від 15.04.2008р.), 5553,35грн. пені за неналежне виконання основного зобов'язання, 244,27грн. 3% річних  за невчасне перерахування авансу, 932,99грн. 3% річних за неналежне виконання основного зобов'язання, 2853,70грн. інфляційних за невчасне перерахування авансу, 5257,01грн. інфляційних за неналежне виконання основного зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та повідомив, що після подачі позову до суду відповідач сплатив суму основної заборгованості по договору товарного кредиту у повному розмірі, тому позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в адресованій господарському суду заяві від 09.09.2009р. повідомляє, що сплатив залишок заборгованості в сумі 48152,72грн., на підтвердження чого надав платіжні доручення №25 від 12.08.2009р. на суму 20000,00грн. та №73 від 21.08.2009р. на суму 28152,72грн., тому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається, що господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист КИЙ" (Продавець, Позивач) та Приватним підприємством "Поділля" (Покупець, Відповідач) виникли на підставі договору товарного кредиту №0815 від 15 квітня 2008 року (а.с.28-29), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар - засоби захисту рослин, в асортименті та кількості, встановлених договором, а покупець зобов'язався прийняти  товар та оплатити його вартість (п.1.1).

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами  ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 8 статті 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається  неукладеним (таким, що не відбувся).  Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії  щодо його виконання,  правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Однак, як вбачається з договору товарного кредиту №0815 від 15 квітня 2008 року, наявного в матеріалах справи, та  оригінал якого оглянуто в судовому засіданні,  в договорі відсутні підписи представників сторін та печатки підприємства, тому відсутні підстави вважати, що поставка товару здійснювалась на виконання умов вказаного договору товарного кредиту.

Таким чином, посилання позивача на отримання відповідачем товару по договору товарного кредиту № 0815 від 15.04.2008р. є необґрунтованим.

Водночас, факт здійснення позивачем поставки товару відповідачу на загальну суму 58152,72грн. підтверджується видатковою накладною №РН-4/5 від 04.06.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯНР №860035 від 01.06.2008р (а.с.30-31), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до ст.1 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999р. „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ бухгалтерського обліку - це документ,  який  містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення і згідно з вимогами ч. 2 ст. 9 цього Закону повинен мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як  зміст та обсяг господарської операції.

Згідно з п.6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яка затверджена Наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996р., довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Тобто у довіреності має бути зазначено підставу отримання товару (наряд, рахунок, замовлення, угода тощо).

Крім того, із вищевказаних первинних документів на відпуск товару не вбачається, що зазначені у них господарські операції здійснені на підставі договору товарного кредиту №0815 від 15.04.2008р. У видатковій накладній та довіреності підстави відпуску (отримання) товару не вказані. Відсутнє посилання на договір також і у платіжних дорученнях на перерахування  відповідачем коштів за отриманий товар. Натомість, при проведенні розрахунків за одержані засоби захисту рослин  ПП "Поділля" в платіжних документах посилалось на накладну від №РН-4/5 від 04.06.2008р., а не на договір №0815 від 15 квітня 2008р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що між сторонами існують правовідносини з поставки товару, які оформлені видатковою накладною, сума боргу за якою становить 58152,72грн., що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У даному випадку сторонами  інший строк оплати товару не визначений.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прийняв товар, а, отже, у нього виникло зобов'язання його оплатити.

На час звернення позивача до господарського суду, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого йому  товару на підставі видаткової накладної №РН-4/5 від 04.06.2008р. виконав частково, сплативши позивачу 10000,00грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку  від 23.01.2009р. на суму 8732,41грн.  та від 28.01.2009р. на суму 1267,59грн. (а.с.39-40).

Таким чином, станом на час подання позовної заяви у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 48152,72грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу решту  суму боргу у розмірі  48152,72грн., що підтверджується платіжними дорученнями №73 від 21.08.2009р. та № 25 від 12.08.2009р. (а.с.51), тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 5717,02грн. При здійсненні нарахування пені позивач послався на умови п.3.3 Договору товарного кредиту №0815 від 15.04.2008р. Однак, судом встановлено, що зазначений договір не був підставою отримання продукції.

В накладній №РН-4/5 від 04.06.2008р. на отримання продукції не передбачено нарахування пені.

Відповідно до норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір  пені має бути передбачено за згодою сторін.

Також згідно  ст.547  ЦК  України  правочин  щодо  забезпечення  виконання  зобов'язання  вчиняється  у  письмовій  формі.  Правочин  щодо  забезпечення   виконання  зобов'язання,  вчинений із  недодержанням  письмової  форми,  є  нікчемним.

За наведених обставин, позивач безпідставно заявив вимогу щодо стягнення з відповідача пені, тому суд відмовляє в позові в цій частині.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просив також стягнути з відповідача 1177,26грн. 3% річних та  8110,71грн. інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного господарським судом, сума 3% річних складає 1177,26грн., а інфляційних нарахувань -  8110,71грн.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання  має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, підлягає задоволенню частково на суму 9287,97грн., з яких: 1177,26грн. 3% річних та  8110,71грн. інфляційних. В частині стягнення основного боргу провадження у справі суд  припиняє за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст.80 ГПК України. У стягненні 5717,02грн. пені суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.509, 525, 526, 549, 625, 692, ЦК України, ст.33, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Поділля" (13101, с.Стрижовка, Любарський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 30014396)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро захист КИЙ”" (юридична адреса: 02091, м.Київ, вул. Тростянецька, 4/2, фактична адреса: 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, 9Б, код ЄДРПОУ 34343236):

- 1177,26грн. 3% річних;

-  8110,71грн. інфляційних;

- 574,41грн. витрат по сплаті державного мита;

- 294,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 48152,72грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. Відмовити в позові в частині стягнення 5717,02грн. пені. 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати 3 прим.:   

1 - в справу

2,3 - сторонам