Ухвала

від 12.08.2015 по справі 310/257/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 310/257/15-ц

Провадження № 22-ц-778/2718/15 Головуючий у 1 інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року

у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Бердянський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що в ході прокурорської перевірки було встановлено, що п. 5.8 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0864 га. в межах норм безоплатної приватизації, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва. ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

05.08.2011 року ОСОБА_4 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу №1666 від 05.08.2011р. Реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 була здійснена 22.07.2014р.

В ході прокурорської перевірки встановлено, що рішення № 41 від 25.02.2010 року прийнято з порушенням вимог ст.ст. 51,60,61,84,118 ЗУ України, ст.ст.85,88,89,90 Водного кодексу України, п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ст.ст. 12,19 ЗУ «Про планування та забудову територій», ст.ст. 1,16,17 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», чим грубо порушено вимоги законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

За повідомленням Бердянської міської ради від 12.12.2014р. з посиланням на Генеральний план м. Бердянська, який був затверджений рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009р., земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується частково на території зелених насаджень спеціального призначення та частково на території, яка передбачена для створення магістралі загальноміського значення. Відповідно до проектних рішень Генерального плану розвитку міста будівництво нових дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено. Заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, також передбачена пунктом 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

Відповідно до схеми місцезнаходження земельної ділянки, остання знаходиться на території міста Бердянська, в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря. А тому надання цієї земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва є порушенням вимог ст.60 Земельного кодексу України та ст.ст. 88,90 Водного кодексу України, якими передбачено, що земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, встановлено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації. Однак у затвердженому спірним рішенням міської ради проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати недійсним та скасувати п. 5.8 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010р., визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, витребувати з володіння ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п.5.8 рішення сімдесят дев'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради №41 від 25 лютого 2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0864га з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 17 травня 2010р. Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0864га, для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Витребувано з володіння ОСОБА_3 земельну ділянку вартістю 81423,36 грн., площею 0,0864га, кадастровий номер 2310400000:07:002:0100, яка знаходиться в АДРЕСА_1 та передано її територіальній громаді м. Бердянська.

Стягнуто з Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 81,20 грн. з кожного.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов Бердянського міжрайонного прокурора частково суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка надана ОСОБА_4 у власність для індивідуального дачного будівництва розташована в межах двохкілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, на землях рекреаційного призначення, що є порушенням земельного законодавства, а тому визнав недійсним п. 5.8 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року, яким була виділена земельна ділянка ОСОБА_4, визнав недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 та зобов'язав ОСОБА_3 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та закон, що їх регулює.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 116, 118, 125 ЗК України право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 41 від 25 лютого 2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,0864 га. для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

На підставі цього рішення 17 травня 2010 року за ОСОБА_4 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500561 державного акту на право власності серії НОМЕР_2 на зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 2310400000:07:002:0100) (а.с.10).

За даними виконавчого комітету Бердянської міської ради, на підставі проведеного містобудівного аналізу та згідно з Генеральним планом м. Бердянська, затвердженого рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 року № 8, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується частково на території зелених насаджень спеціального призначення та частково територія, передбачена для створення магістралі загальноміського значення (а.с.20-21).

ОСОБА_5 з Державного земельного кадастру по земельну ділянку від 02.07.2014 року, земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_4 та належить на праві власності ОСОБА_3 на праві власності, розташована на землях рекреаційного призначення (а.с. 133-135).

За визначенням ст. 50 ЗК України землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, відносяться до земель рекреаційного призначення.

ОСОБА_5 ст. 51 ЗК України до складу земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Виходячи з положень ст. 19 ЗК України, землі житлової та громадської забудови та землі рекреаційного призначення за основним цільовим призначенням відносяться до різних категорій.

Частинами 1,2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядуванн відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення(викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Реалізуючи свої повноваження з розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин мав право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677, та Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 (постанова втратила чинність 20.02.2013 року).

Відповідно до зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.

Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Виходячи з положень ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання(передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

Надані по справі докази не містять даних про те, що стосовно спірної земельної ділянки Бердянською міською радою приймалися рішення щодо зміни її з категорії землі рекреаційного призначення на землю забудови з дотриманням вказаного Порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем порушення Бердянською міською радою при прийнятті рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки вимог чинного законодавства, у тому числі ст. 9 Закону України „Про державну експертизу землевпорядної документації", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення підлягають обов'язковій державній експертизі.

Всупереч вказаним вимогам закону та ч.9 ст.118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділенні земельної ділянки по АДРЕСА_1 не проводилась.

Оскільки, ж набуття відповідачем ОСОБА_4 у власність спірної земельної ділянки відбулося з порушенням ст.ст. 116,118 ЗК України, тому наявні правові підстави для визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_4 розташована в межах двохкілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, на відстані 504 метри від урізу води (а.с.14). Відповідно інформації виконкому Бердянської міської ради № 04-0698/37 від 05.02.2015 року на момент прийняття рішення Бердянською міською радою діяв Генеральний план міста Бердянська, затверджений рішенням восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 року № 9. Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Азовського моря на території міста Бердянська на момент прийняття зазначеного рішення не розроблявся і не затверджувався (а.с. 68).

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж морів та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Розмір та межі прибережної захисної смуги вздовж морів та навколо морських заток і лиманів установлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

ОСОБА_5 з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується окремий порядок надання та використання.

ОСОБА_5 з пунктом "д" частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність) лише на умовах оренди громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, за змістом вищенаведених норм права на землі в межах двох кілометрів прибережних захисних смуг навколо морських заток і лиманів не можуть передаватись у власність громадян, оскільки це землі водного фонду України.

При вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані норми ст.ст. 59, 60 Земельного Кодексу України, ст.ст. 88,90 Водного Кодексу України, ст.ст. 17,18 Закону України «Про основи містобудування», ст. 13 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», а тому зроблений обґрунтований висновок про задоволення позову.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові № 6-16цс від 21.05.2014 року, № 6-171цс14від 05.11.2014 року, № 6-206цс14 від 24.12.2014 року, 6-523цс15 від 01.07.2015 року.

Оскільки, земельна ділянка неправомірно вибула із володіння держави, у відповідача ОСОБА_4 не виникло права власності на землю, а тому укладений між нею та відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2011 року є нікчемний. Земельна ділянка підлягає поверненню державі.

За таких обставин, доводи апелянта щодо правомірності рішення Бердянської міської ради про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не ґрунтуються на законі.

Щодо доводів апелянта відносно того, що за рішенням суду земельна ділянка передана територіальній громаді м. Бердянська, яка не є юридичною особою та не є стороною у справі, то судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону сільські, селищні, міські ради є представницькими органами місцевого самоврядування, що наділяються правом представляти відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.ч. 3, 5 ст. 16 Закону).

Відповідно п.а ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

В силу п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Враховуючи те, що за рішенням сімдесят дев'ятої сесії У скликання Бердянської міської ради від 25 лютого 2010 року № 41 у власність ОСОБА_4 незаконно передана земельна ділянка площею 0,0864 га., що розташова по АДРЕСА_1, висновок суду першої інстанції про повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Бердянська, представницьким органом якої є Бердянська міська рада, яка є юридичною особою та уповноважена законодавством України від її імені та в її інтересах розпоряджатися землями територіальних громад, є правильним.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: