Рішення

від 09.09.2009 по справі 9/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/69

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.09.09 р.                                                                                     Справа № 9/69                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)”, м. Вишгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, м. Слов`янськ

про: стягнення 336 537грн.23коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)”, м. Вишгород звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 336 537грн.23коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 315 700грн.97коп. та інфляційних витрат в розмірі 20 836грн.26коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №3710037027 від 25.03.2008р., №3710037028 від 25.03.2008р., №3710037029 від 25.03.2008р., протокол зустрічі від 11.11.2008р., вимогу №366 від 25.11.2008р., претензію №77 від 05.03.2009р., лист-відповідь б/н та дати.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 15.07.2009р., 30.07.2009р., 01.09.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №580579 Товариство з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, м. Слов`янськ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За твердження позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)”, м. Вишгород та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, м. Слов`янськ досягнуто згоди про поставку на адресу відповідача товару на підставі позадоговірної домовленості сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

На виконання умов домовленості позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 711 764грн.83коп., що підтверджується видатковими накладними №3710037027 від 25.03.2008р., №3710037028 від 25.03.2008р., №3710037029 від 25.03.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані до вказаних вище видаткових накладних.

Фактичне отримання вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених видаткових накладних.

Заперечень відповідача щодо неотримання вказаної продукції або отримання її неналежної якості чи не у повній кількості суду не надано, на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Видаткові накладні мали всі суттєві умови, визначені законом для договорів поставки, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, вартість за одиницю, загальна сума, реквізити продавця. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, відповідач частково повернув та частково оплатив отриманий товар на загальну суму 396 063грн.86коп., у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви сума боргу становила 315 700грн.97коп.

Як зазначено позивачем, 11.11.2008р. сторонами складено протокол зустрічі від 11.11.2008р., згідно з яким сторони узгодили графік погашення дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, а саме:

Листопад 2008р. – 20 000грн.00колп. до 30.11.2008р.;

Грудень 2008р. – 50 000грн.00коп. до 28.12.2008р.;

Січень 2008р. – 20 000грн.00коп. до 31.01.2009р.;

Лютий 2009р. – 50 000грн.00коп. до 28.02.2009р.;

Березень 2009р. – 50 000грн.00коп. до 30.03.2009р.;

Квітень 2009р. - 70 000грн.00коп. до 30.04.2009р.;

Травень 2009р. – 49 717грн.01коп. до 30.05.2009р.

Протокол підписаний сторонами без заперечень та скріплений печаткою підприємства відповідача.

У судовому засіданні 01.09.2009р. представник позивача підтвердив узгодження вказаного графіку оплати та зазначив, що іншої заборгованості, крім боргу, що виник за поставку продукції за наявними в матеріалах справи видатковими накладними - не існує (протокол судового засідання від 01.09.2009р.).

Таким чином, суд приймає вказаний вище протокол з графіком оплати як узгодження порядку оплати, а отже кінцевим строк оплати отриманої продукції вважає 30.05.2009р.

Крім того, 25.11.2008р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога №366 від 25.11.2008р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення представлені в матеріалах справи). У відповідь на вказану вимоги відповідач надіслав лист б/н та дати, згідно з яким визнає заборгованість в розмірі 295 774грн.51коп. та зобов`язується погашати цю заборгованість згідно затвердженого графіку погашення. Одночасно, відповідач зазначив про нарахування бонусів в розмірі 19 926грн.46коп., що відображено у протоколі зустрічі від 11.11.2008р.

Посилання відповідача у листі-відповіді на нарахування бонусів суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та

зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Аналогічно, ст.598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Наразі, відповідачем недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, таким чином, нараховані бонуси в розмірі 19 926грн.46коп., про які йдеться у протоколі зустрічі від 11.11.2008р., не можуть бути зараховані в якості погашення боргу за фактично отриманий товар.

Також, позивачем зазначено, що ним на адресу відповідача була направлена претензія №77 від 05.03.2009р. з вимогою про погашення виниклої заборгованості в розмірі 315 700грн.97коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (проте доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача суду не представлено).

За приписом ст.525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.526 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 315 700грн.97коп.

Позивачем до матеріалів справи надана факсимільна копія акту звірки взаєморозрахунків, згідно з яким відповідач визнає станом на 04.09.2008р. існування заборгованості в розмірі 333 643грн.47коп. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалами від 30.07.2009р., 01.09.2009р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на видаткових накладних №3710037027, №3710037028, №3710037029 від 25.03.2008р. та стосовно наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за зазначеними накладними.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 315 700грн.97коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірної продукції, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)”, м. Вишгород в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 315 700грн.97коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суми індексу інфляції в розмірі 20 836грн.26коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми, за розрахунком позивача, сума інфляційних витрат становить 20 836грн.26коп. за період прострочення з 10.12.2008р. по 05.03.2009р.

Розглянувши розрахунок позивача, судом встановлено, що моментом виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції позивач вважає 10.12.2008р., тобто сплив семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги №366 від 25.11.2008р.

Наразі, суд не приймає вказані посилання позивача, оскільки, як встановлено вище, відповідач повинен здійснювати оплату згідно з графіком оплати.

Так, беручи до уваги визначену графіком помісячну оплату та встановлену позивачем кінцеву дату нарахування інфляційних витрат, суд вважає, що належна до стягнення сума інфляційних витрат становить 3 800грн.00коп.

З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 20 836грн.26коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 3 800грн.00коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 252, 253, 509, 525, 526, 530, 692, 625 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)”, м. Вишгород до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна”, м. Слов`янськ про стягнення заборгованості в сумі 336 537грн.23коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 315 700грн.97коп. та інфляційних витрат в розмірі 20 836грн.26коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга Трейд-Україна” (за адресою: вул. Оскольська, 37, м. Слов`янськ, Донецька область, 84118, р/р 26001053601651 в Слов`янському відділенні КФ ЗАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335548, код ЄДРПОУ 34722407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Хенкель Баутехнік (Україна)” (за адресою: вул. Новопромислова, 2, м. Вишгород, Київська область, 07300, р/р 26001003001600 в АБ „ІНГ Банк Україна”, м. Києва, МФО 300539, код ЄДРПОУ 21685172) суму основного боргу в розмірі 315 700грн.97коп., інфляційні витрати в розмірі 3 800грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 195грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 299грн.05коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 07грн.58коп., перерахованого згідно платіжного доручення №124164 від 21.04.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 09.09.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя