Рішення

від 16.09.2009 по справі 28/172пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/172пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.09.09 р.                                                                                     Справа № 28/172пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна        компанія - Донецьк”, м. Донецьк

про визнання договору поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р. недійсним

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Доценко С.М.

СУТЬ СПРАВИ:

З 31.08.2009р. по 16.09.2009р.  у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк”, м. Донецьк, про визнання договору поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р. недійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р., додаткові угоди та специфікації до даного договору, лист №12/05-01 від 12.05.2008р.

В позовній заяві позивач також надав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках відповідача на суму 500000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2009р. було порушено провадження по справі №28/172пд та призначено її розгляд на 05.08.2009р.

        Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнав оскільки  лист №12/05-01 від 12.05.2008р. з вимогою про нотаріальне посвідчення договору, до нього не надходив, крім цього позивачем та відповідачем було належним чином досягнуто згоди, щодо усіх істотних умов договору у відповідності з вимогами ст.180 ГК України.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:                   

За твердженням позивача, останній направив відповідачу лист №12/05-01 від 12.05.2008р.  з пропозицією укласти договір поставки металопродукції на 2008р. в нотаріальній формі.  В підтвердження направлення зазначеного листа відповідачу позивач надав суду копію виписки із журналу вхідної кореспонденції.  

        Однак, сторони уклали між собою договір поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р.  в письмовій формі.

На підставі зазначеного позивач вважає, що вищевказаний договір був укладений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме ст. ст. 203, 207, 209, 215  Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить суд визнати його недійсним.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

   Згідно з приписами  ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти   правочини між юридичними особами.

         Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.  Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).  Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

         Згідно  договору поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р. постачальник (відповідач) зобов'язався поставити і передати в встановлений термін у власність, а покупець (позивач) прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі металопродукцію (товар), сортамент, кількість, якість, умови поставки і ціна, якого вказані в специфікаціях до даного договору, оформлених у вигляді додатків, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).

         Відповідно до п. 12.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін.

        Судом встановлено, що договір поставки  № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р., додатки та специфікації до нього, підписані керівниками  сторін, їх  підписи скріплені печатками.  

         На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що договір поставки був укладений в письмовій формі відповідно до ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.  

        Статтею  209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин,  який  вчинений  у  письмовій  формі,   підлягає нотаріальному  посвідченню  лише у випадках,  встановлених законом або домовленістю  сторін.

         Відповідно до вимог чинного законодавства,  договір поставки металопродукції не підлягає  обов'язковому нотаріальному  посвідченню.

        Позивач не довів факт домовленості сторін  про укладання договору поставки в нотаріальній формі.

         Посилання позивача на лист №12/05-01 від 12.05.2008р. не приймається судом до уваги оскільки суду не надано доказів відправлення його відповідачу (журнал вихідної кореспонденції не є належним доказом направлення листа відповідачу),  відповідач зазначає, що відповідний лист від позивача не отримував.  

 Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.              

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

         Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів невідповідності  спірного договору поставки вимогам закону позивачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, судом не встановлено.

        За таких обставин, враховуючи, що вимоги  про визнання недійсним договору поставки № 509-Пр-др.о. від 21.05.2008р. недоведені фактичними обставинами справи, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

        В позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках відповідача на суму 500000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд  вважає безпідставним вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача  в сумі 500000 грн. 00 коп., бо в розпорядженні суду відсутні фактичні дані щодо наміру відповідача приховати зазначені активи. Одночасно, приймаючи до уваги, що накладання  господарським судом арешту на всі рахунки боржника не передбачене діючим законодавством та може призвести до фактичного зупинення економічної та фінансової діяльності юридичної особи – відповідача.

Крім того, предметом позову є визнання  недійсним договору, тому суд вважає, що вимога стосовно арешту грошових коштів відповідача не є пов'язаною з предметом спору у цієї справі.

Накладення арешту на майно відповідача є також необґрунтованим, крім того, позивач не довів наявність у відповідача майна.  

Позивачем жодним чином не обґрунтоване заявлене клопотання, а також доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

На підставі зазначеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

        Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в повній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 20, 22, 33, 34, 49, 77, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                ВИРІШИВ:

         У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Донецьк”, м. Донецьк, про визнання договору поставки №509-Пр-др.о. від 21.05.2008р. недійсним, відмовити.

          Повний текст рішення оголошено 16.09.2009 р.

Суддя