Рішення

від 26.08.2009 по справі 20/1364

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/1364

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "26" серпня 2009 р.Справа № 20/1364

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький    

до приватного підприємства "Лідер Плюс", м. Хмельницький

про стягнення 4754,80 грн.

                                                                                                                                               Суддя Гладій С. В.

Представники сторін:

позивача - Ялівчук А. А. за довіреністю № 15/09 від 08.01.2009 р.;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Позивач - міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький, звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - приватного підприємства "Лідер Плюс", м. Хмельницький, 4754,80 грн. заборгованості, в т. ч. 3198,36 грн. основного боргу за період з 01.04.2008 р. по 01.07.2009 р., 577,00 грн. інфляційних, 121,59 грн. 3 % річних, 857,85 грн. пені. Дана заборгованість, як вказує позивач, виникла внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору постачання теплової енергії № 1887/992 від 17.03.2008 р.

Повноважні представники позивача у судових засіданнях 05.08.2009 р. та 26.08.2009 р. позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні, обґрунтовуючи останні обставинами викладеними у позовній заяві та доданих до неї документах.

Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про дати, час та місце засідань суду, явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

17.03.2008 р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький (енергопостачальна організація) та приватним підприємством "Лідер Плюс", м. Хмельницький (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії № 1887/992 (договір), за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 6.3. договору оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, відповідно до одержаних від постачальника рахунків (пункт 6.3. договору).

На виконання вказаних вище договорів позивачем згідно затверджених тарифів проводилось постачання теплової енергії відповідачу та виставлялись рахунки на оплату останньої.

У свою чергу відповідачем своєчасна та повна оплата отриманої теплової енергії не проводилась. Так, станом на 01.07.2009 р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.04.2008 р. по 01.07.2009 р. склала 3189,36 грн. (згідно рахунків).

Оскільки у добровільному порядку заборгованість у розмірі 3189,36 грн. відповідачем сплачено не було позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 3198,36 грн. основного боргу, 577,00 грн. інфляційних, 121,59 грн. 3 % річних та 857,85 грн. пені.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. (ЦКУ) є договори або інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 611 ЦКУ). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629).

Згідно статті 509 ЦКУ зобов'язання виникають з договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник повинна вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦКУ).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦКУ).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими (виникли з господарського договору) і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 1887/992   р. 17.03.2008 р., зокрема поставив відповідачу згідно затверджених тарифів теплову енергію та виставив відповідні рахунки до оплати останньої. У свою чергу відповідачем розрахунок за спожиту теплову енергію своєчасно та у повному розмірі проведено не було, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за договором склала 3189,36 грн. (основний борг).

Враховуючи прострочення виконання зобов'язання відповідачем, позивачем здійснено розрахунок 577,00 грн. інфляційних, 121,59 грн. 3 % річних та 857,85 грн. пені, а заборгованість відповідача за договором склала 4754,80 грн.

Доказів повної сплати заборгованості відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення 3198,36 грн. основного боргу за період з 01.04.2008 р. по 01.07.2009 р., 577,00 грн. інфляційних, 121,59 грн. 3 % річних та 857,85 грн. пені. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 80, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м. Хмельницький до приватного підприємства "Лідер Плюс", м. Хмельницький про стягнення 4754,80 грн. задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Лідер Плюс" (м. Хмельницький, Проспект Миру, 107/, код 35260753) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) 3198,36 грн. (три тисячі сто дев'яносто вісім гривень 36 копійок) заборгованості, 577,00 грн. (п'ятсот сімдесят сім гривень 00 копійок) інфляційних, 121,59 грн. (сто двадцять одна гривня 59 копійок) 3 % річних, 857,85 грн. (вісімсот п'ятдесят сім гривень 85 копійок) пені, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) витрат по оплаті державного мита, 315,00 грн. (триста п'ятнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                                      

Віддрук. 3 прим.:

1 –до справи,

2 –позивачу,

3 –відповідачу.