Рішення

від 07.09.2009 по справі 01-9/16-182-57/168-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01-9/16-182-57/168-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р.                                                            Справа № 01-9/16-182-57/168-0

вх. № 5691/4-57

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Рєзнік О.Ю., дов. №13 від 02.03.09р.

Відповідач - не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валдай", м. Луганськ  

до  ЗАТ "Тенеко", м. Харків  

про стягнення 44190,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ТОВ „Валдай”  звернувся до господарського суду Харківської з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)  про стягнення з відповідача –ЗАТ „Тенеко” на свою користь суму боргу у розмірі 12287,10 грн. за надані охороні послуги, 3% річних у розмірі 9863,03 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 56366,14 грн, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг № 11 від 04.07.2006 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2009 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 серпня 2009 року о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 серпня 2009 року , у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 07 вересня 2009 року о 09:50 год.

У призначеному судовому засіданні 07 вересня 2009 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження  відповідача – 61103, м. Харків, вул.. 23 серпня, буд. 51-Б, кв. 126, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвала суду від 22 липня 2009 року про порушення провадження у справі  повернулась на адресу суду з відміткою „фирма выбыла».

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців",  якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач – ЗАТ „Тенеко” належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Присутній в судовому засіданні 07 вересня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника  відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

04 липня 2006 року між ТОВ „Валдай” (далі – позивач) та ЗАТ „Тенеко” (далі – відповідач) укладено договір № 11 про надання охоронних послуг (далі – договір), на підставі якого, виконавець (позивач по справі) прийняв на себе зобов'язання по організації охорони та забезпечення внутрішньооб'єктного режиму будівництва цеху по виробництву брикетів на АБЗ ГОАО „Трест Свердловськшахтбуд” м. Свердловськ, Луганська обл., а  відповідач (замовник) зобов'язався  своєчасно здійснювати оплату послуг виконавця (позивача) на умовах та в порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг, які надаються відповідно до цього договору зазначається в Протоколі узгодження ціни на послуги охорони, у відповідності до якого сторони встановили, що вартість наданих позивачем охоронних послуг складає 14600 грн. на місяць.

Вартість послуг може збільшуватись або зменшуватись в залежності від об'єму виконаних робіт, з підстав, встановлених п. 3.2 договору на підставі письмового повідомлення Виконавця та не потребує  переоформлення договору. Розрахунок з виконавцем (позивачем) замовник (відповідач) здійснює щомісячно на розрахункових рахунок виконавця не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до наданого рахунку  в порядку передплати відповідної суми. Відповідно до п. 4.2.3 відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати з позивачем розрахунки.

На виконання умов договору позивач виставляв відповідачу рахунки на сплату охоронних послуг № 45 від 07.07.2006 р., № 49 від 30.09.2006 р., № 58 від 30.10.2006 р., № 62 від 27.11.2006 р., № 70 від 20.12.2006 р., № 6 від 25.01.2007 р., № 14 від 26.02.2007 р., № 22 від 26.03.2007 р..

Факт належного виконання позивачем  умов договору щодо надання охоронних послуг актами  прийому та здачі виконаних робіт № 45 від 31.07.2006 р.,  № 49 від 30.09.2006 р., № 58 від 31.10.2006 р., № 62 від 30.11.2006 р., № 70 від 31.12.2006 р., № 6 від 31.01.2007 р., № 14 від 28.02.2007 р., № 22 від 31.03.2007 р., № 31 від 30.04.2007 р., № 40 від 31.05.2007 р., № 48 від 30.06.2007 р., № 57 від 31.07.2007 р., № 68 від 31.08.2007 р.,

Проте, відповідач  порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за виконані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість  в сумі 122287,10 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист № 42 від 15.07.2007 року, з вимогою погасити виниклу заборгованість та повідомив, про намір розірвання договору в односторонньому порядку з 31.08.2007 року у разі непогашення заборгованості до 05.08.2007 року.

Відповідач звернувся до позивача з листом № 34 від 01 серпня 2007 року, в якому просить тимчасово зупинити дію договору з 01 вересня 2007 року, у зв'язку з відсутністю фінансування.

Таким чином, договір № 11 від 04.07.2006 року про надання охоронних послуг вважається розірваним з 01 вересня 2007 року за згодою сторін.

Як зазначає позивач, відповідач на час звернення до суду заборгованість у розмірі 122287,10 грн., яка виникла за період дії договору (з 04 липня 2007 року по 31 серпня 2007 року) не погасив,   що і стало підставою для звернення позивачу з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець)зобов'язується за завданням  другої сторони  (замовника)  надати послугу, яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, прийняті з 04 липня 2007 року по 31 серпня 2007 року охоронні послуги за договором № 11 від 04 липня 2006 року жодного разу  не сплатив.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за надані послуги по договору № 11  про надання охоронних послуг від 04 липня 2006 року, який був укладений між сторонами по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 122287,10 грн. заборгованості за надані послуги за період з 04 липня 2007 року по 31 серпня 2007 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за період з 01 серпня 2006 року по 26 серпня 2009 року нараховано  інфляційні у розмірі 56366,14 грн. та три проценти річних у розмірі 9863,03 грн. які є обґрунтованими.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  ст. ст. 509, 512, 513, 514, 516, 526, 530, 610, 629, 901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Тенеко”, ідентифікаційний код 21265518, місцезнаходження: – 61103, м. Харків, вул.. 23 серпня, буд. 51-Б, кв. 126; р/р 26007010720000 в ХФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351641 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валдай” код 30995700, (91033, м. Луганськ, квартал Шевченка, 1/2, кв. 33; р/р 26007011690420 в ЛФ АБ „Брокбізнесбанк” , МФО 304632) 122287,10 грн. -  заборгованості за надані охороні послуги, 56366,14 грн. -  інфляційних;  9863,03 грн. - три проценти річних; а також 1885,16 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписано 08.09.2009 року.

Справа № 57/168-09