Рішення

від 16.09.2009 по справі 47/04-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/04-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2009 р.                                                            Справа № 47/04-09

вх. № 5694/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "АРІЙ", м. Київ  

до  Комунального підприємства "Харківкнига", м. Харків  

про стягнення 11667,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "АРІЙ") звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, після уточнення якого, просить суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства "Харківкнига" 5031,01 грн. основного боргу, 4775,43 грн. неустойки, 2276,69 грн. пені.

Сторони у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представили.

Через канцелярію суду 08.09.2009р. надійшов лист від позивача про розгляд справи без участі позивача, який судом залучається до матеріалів справи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 16.01.2007р. було укладено договір постачання №02/07.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, о положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність у власність відповідача для подальшої реалізації книжкову продукцію у відповідності з поданими відповідачем замовленням, відповідач зобов`язується приймати та оплачувати товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.4. Договору ціна, асортимент та інші характеристики товару, що поставляється, остаточно визначаються в товарній накладній.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 47754,28 грн., що підтверджується наданими  до матеріалів справи видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків.

          Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.3. Договору відповідач перераховує кожні 20 банківських днів на поточний рахунок позивача кошти за поставлений товар. Повна оплата за наданий товар перераховується не пізніше 30 календарних днів від дати отримання товару.

Відповідач частково розрахувався за отриманий по видатковим накладним товар за спірним договором, з урахуванням чого станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 5031,01 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 5031,01 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 2276,69 грн. та 4775,43 грн. неустойки.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. Договору за несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених п.4.3. Договору, відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі 10% вартості одержаного товару та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.

          Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені та неустойки у вигляді штрафу, суд приходить до висновку, що нарахування неустойки у вигляді штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із наданого розрахунку позивача відносно нарахованої пені, строк нарахування пені становить з 02.12.2007р. по 31.08.2009р., однак даний розрахунок є таким, що не відповідає чинному законодавству, а тому розмір пені слід нараховувати з 02.12.2007р. по 01.06.2008р., що становить 183 дня, тобто шість місяців з дня, коли зобов`язання по оплаті товару повинно було бути виконано, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 711,02 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенні, оскільки нараховані безпідставно.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 105,17 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 272,00 гривень слід покласти пропорційно задоволених позовних вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в сумі 10517,46 грн.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Харківкнига" (61105, м. Харків, пр-т. 50-річчя СРСР, 29А, р/р №26001301235 в Харківському філіалі АК "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 02471293) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Арій" (03148, м. Київ, пр-т. 50-річчя Жовтня, 2-Б, р/р №26002000110475 в КБ Хрещатик, м. Київ, код ЄДРПОУ 32734720) 5031,01 грн. основного боргу, 4775,43 грн. неустойки, 711,02 грн. пені, 105,17 грн. держмита та 272,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення підписано 16.09.2009р.

Суддя                                                                                            

справа №47/04-09