Рішення

від 07.09.2009 по справі 47/13-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/13-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2009 р.                                                            Справа № 47/13-09

вх. № 5716/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Бартош Р.Г., посвідчення №197 від 29.09.2008р.

позивача - Говтова О.А. за довіреністю від 04.09.2009р.

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом  Ізюмського міжрайонного прокурора м. Ізюм  в особі Ізюмської районної санітарно-епідеміологічної станції,  м. Ізюм  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Агро" с. Кам*янка  

про стягнення 1254,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ізюмський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ізюмської районної санітарно - епідеміологічної станції звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-Агро"  1254,72 грн. основного боргу.

Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримують позовні вимоги, позивачем за вх. №9818 було надано до суду супровідним листом копію квитанції про перерахування 500,00 грн. відповідачем в рахунок боргу за надані послуги. Дані документи долучаються судом до матеріалів справи.

Окрім  того, позивачем супровідним листом за вх. №9776 було надано документи, які судом приймаються та долучаються до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 12.05.2008р. був укладений договір №77 на виконання санітарно - гігієнічних і санітарно - бактеріологічних досліджень.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов`язання по виконанню робіт відповідно до заяви відповідача санітарно - гігієнічні дослідження сільгоспсировини повітря робочої зони та інструментальні виміри.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили попередню вартість робіт - 2072,11 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору в частині надання послуг, що підтверджується актом №1414 та №1392 від 13.10.2008р. приймання - здачі робіт на загальну суму 1036,05 грн.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України  якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1. Договору оплата проводиться відповідачем у сумі 100% вартості кожного етапу проведених робіт (відповідно узгодженому графіку) згідно рахунку та акту прийому - здачі виконаних робіт, складеному на підставі протоколу узгодження цін до цього договору.

Всупереч умовам договору, відповідач належним чином не виконав зобов`язання по оплаті за надані послуги.

Окрім того, між сторонами 20.03.2008р. було укладено договір підряду №527 на проведення дезинфекційних, дезінсекційних і дератизаційних робіт, відповідно до п.1.1. якого позивач зобов`язався за дорученням відповідача, самотужки і зі своїх матеріалів провадити профілактичні і винищувальні заходи щодо усіх видів дезинфекційних робіт з 20.03.2008р. по 20.05.2009р., а відповідач зобов`язався прийняти й оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.1.2. Договору загальна сума робіт за договором становить 599,64 грн.

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконував умови договору, що підтверджується наданими до суду копіями нарядів №527.

Згідно п.5.1.1. Договору оплата відповідачем робіт з даного договору провадиться шляхом повної (100% від загальною вартості робіт згідно п.1.1.) попередньою оплати після підписання сторонами даного договору на підставі виставленого позивачем рахунка на оплату протягом 10 банківських днів.

Судом встановлено, що відповідач після подачі позову до суду 21.07.2009р. частково сплатив 500,00 грн., що підтверджується копію квитанції, наданої до матеріалів справи. За таких обставин, на час звернення позивача з позовом відповідачем залишилася несплачена вартість послуг в сумі 633,96 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 633,96 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню. В частині стягнення 500,00 грн. основного боргу позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки були сплачені відповідачем до подачі позову до суду.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 120,76 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3.2. Договору №77 після закінчення граничного терміну оплати, починаючи з 1 числа місяця, наступного за звітним, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент погашення заборгованості.

Згідно п.6.1. Договору №527 у випадку порушення відповідачем термінів оплати робіт позивача відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування позивачем пені, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що підлягає задоволенню, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 120,76 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 70,97 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Агро" (Харківська область, Ізюмський район, с. Кам`янка, п/р №26006301750739 в ФАПБ "Нацкредит", МФО 350705, код ЄДРПОУ 32808644) на користь Ізюмської районної санітарно - епідеміологічної станції (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. К. Лібкнехта, 1, п/р №35227002000855 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 05404794) 633,96 грн. основного боргу, 120,76 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Агро" (Харківська область, Ізюмський район, с. Кам`янка, п/р №26006301750739 в ФАПБ "Нацкредит", МФО 350705, код ЄДРПОУ 32808644) на користь держбюджету України, одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, 102,00 грн. держмита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід - Агро" (Харківська область, Ізюмський район, с. Кам`янка, п/р №26006301750739 в ФАПБ "Нацкредит", МФО 350705, код ЄДРПОУ 32808644)  на користь держбюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Видати накази після набрання ухвалою законної сили.

В частині стягнення 500,00 грн. основного боргу - відмовити.

Повний текст рішення підписано 08.09.2009р.

Суддя