Рішення

від 02.09.2009 по справі 47/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/18-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2009 р.                                                            Справа № 47/18-09

вх. № 5747/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Попов О.С., дов. №180/15/14-09 від 15.01.2009р.

 відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, м. Київ  

до  Ізюмської міської ради, м. Ізюм  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Міністерство транспорту та зв'язку України) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на об`єкт нерухомості: гараж (літер "Б") з прибудовами: котельня (літер "В"), склади (літер "Г") загальною площею 396,8 кв.м., розташований за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Перемоги, 9.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив, але надав заяву про розгляд справи без участі відповідача та при вирішені справи покладається на розсуд суду.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ГК України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї") держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у ч.1 ст. 148 цього Кодексу.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності і на підставі розпорядження КМУ від 28.09.2004р. № 684-р "Про затвердження переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку" належить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Міністерство транспорту та зв'язку України є представником власника і виконує його функції у межах визначених законодавством.

Судом встановлено, що 08 квітня 2009 року представник Позивача - директор Харківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Гулян В.Г. звернувся до Ізюмської міської ради з проханням оформити право власності на об'єкт нерухомості, зазначений в технічному паспорті: гараж ( літер «Б») з прибудовами: котельня ( літер «В»), склади ( літер « Г» ) загальною площею 396,8 кв.м., розташованого за адресою : Харківська область, м. Ізюм, вул. Перемоги, 9. Підставами для звернення до Ізюмської міської ради стало, те що спірне нерухоме майно входить до складу основних засобів Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Харківської дирекції, знаходиться на його балансі, утримується за рахунок коштів державного підприємства (на нього нараховуються амортизаційні відрахування) та використовується у виробничій діяльності державного підприємства з 1971 року.

Листом від 05.05.09р. Ізюмська міська рада в особі Управління житлово-комунального господарства проінформувало представника позивача , що документів, яких надав позивач є недостатньо для оформлення права державної власності на об'єкт нерухомого майна .

Відповідно до ст.ст. 4-6 Конституції УРСР від 11.06.1937 р. ст.ст. 10,11 Конституції УРСР від 20.04.1978р. соціалістична власність в УРСР була державною або кооперативно-колгоспної форми власності (діяла на час введення об'єкту в експлуатацію).

Судом встановлено, що підставі ст.90 Цивільного Кодексу УРСР ( в редакції 1963р.) спірне нерухоме майно відносилося до об'єктів права державної власності. На даний час правовий статус спірного об'єкту не змінився. Листом від 16.05.2008 року № 10-15-7040 Фонд державного майна України підтвердив, що нежитлова будівля № 9 по вул. Перемоги у м. Ізюм Харківської області значиться в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та обліковується на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до п. 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції,  паї),   об'єкти   незавершеного   будівництва   та  законсервовані   об'єкти,   здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради депутатів трудящих Харківської області від 07.06.1967р. №180 позивачу було виділено земельну ділянку під будівництво вищенаведеного об'єкту нерухомості та згідно з рішенням Ізюмської міської ради Харківської області від 07.05.1997р. за №467 обласному    підприємству    поштового    зв'язку    «Харківпошта»    (реорганізоване в Харківську дирекції УДППЗ «Укрпошта») було  видано державний акт на право постійного користування землею площею 0,290 ГА для експлуатації будівлі гаражу.

Як вбачається із матеріалів справи Ізюмським бюро технічної інвентаризації 22.10.06р. було виготовлено технічний паспорт на вказану нежитлову будівлю.

Відповідно до технічного висновку конструкцій будівлі, виготовленого науково-проектною будівельною фірмою ТОВ «Дедал» ( ліцензія серія АБ № 209881 від 05.04. 2005р.) нежитлова будівля гаражу відповідає будівельним, санітарним, протипожежним нормам та придатна для подальшої експлуатації.

Листом від 16.05.2008 року № 10-15-7040 Фонд державного майна України підтвердив, що нежитлова будівля по вул. Перемоги, 9 у м. Ізюм Харківської області значиться в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності та обліковується на балансі Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає Із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Ст.182 ЦК України передбачається обов'язкова державна реєстрація виникнення права власності на таке майно, тобто право власності на вперше створене нерухоме майно може виникнути тільки з моменту державної реєстрації або за рішенням суду.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.10 Додатку 1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 року № 7/5 підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто правовстановлюючим документом, може бути рішення суду, третейського суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 319, 320 ЦК України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь-які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать закону. Визнання права власності на спірну нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вул. Перемоги, 9 не порушує права інших осіб.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач просить суд судові витрати залишити за позивачем, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про розгляд справи без його участі - задовольнити.

2.  Позов задовольнити повністю.

3. Визнати право власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на об`єкт нерухомості: гараж (літ. "Б") з прибудовами: котельня (літ. "В"), склади (літ. "Г"), загальною площею 396,8 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Перемоги, 9.

Повний текст рішення підписано 03.09.2009р.

Суддя                                                                                            

справа №47/18-09