Рішення

від 26.08.2009 по справі 47/12-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/12-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.                                                            Справа № 47/12-09

вх. № 5718/5-47

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Цівкевіч О.А. за довіреністю 513/08 від 09.07.2009р.;  відповідача - Бацун Д.В. за довіреністю б/н від 01.07.2009р.

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства Автоторгова група "Спецтехніка", м. Харків     

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком", м. Харків  

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Закрите акціонерне товариство "Автоторгова група "Спецтехніка" ) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоком" надати позивачу належно оформлені оригінали зворотних актів прийому - передачі на повернення транспортних засобів у кількості 21 одиниці відповідно до договору зберігання №0111/08 від 01.11.2008р. та актів прийому - передачі №1 від 12.11.2008р. (на 6 одиниць автомобілів ЗИЛ), №2 від 12.11.2008р. (на 1 одиницю автомобілю ЗИЛ), №3 від 01.12.2008р. (14 одиниць автомобілів ЗИЛ), зобов`язати відповідача надати позивачу належно оформлені оригінали видаткових накладних №АК-0001644 від 01.12.2008р. дов. №116 від 01.12.2008р., №АК-0001677 від 01.12.2008р., №АК-0001668 від 01.12.2008р. дов. №116 від 01.12.2008р., зобов`язати відповідача надати позивачу належно оформлені оригінали податкових накладних на відпущений товар на загальну вартість 41556800,00 грн. для підтвердження податкового кредиту.

У судовому засіданні 19.08.2009р. судом було оголошено перерву до 20.08.2009р. о 10:00.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити. Просить суд задовольнити клопотання, надані у попередніх судових засіданнях.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити в їх задоволенні. Окрім того, підтримує заявлені у попередніх судових засіданнях клопотання.

 Суд, розглянувши клопотання позивача про зобов`язання відповідача письмово відповісти на запитання (вх.9310), клопотання позивача про направлення запиту та призначення експертизи (вх. №9309), клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати письмові відповіді та клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати письмові відповіді, прийшов до висновку про наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача надати належним чином оформлені оригінали зворотних актів прийому – передачі на повернення транспортних засобів у кількості 21 одиниці, зобов`язати відповідача надати оригінали видаткових накладних та зобов`язати відповідача надати належно оформлені оригінали податкових наклади на відпущений товар. Підставою подачі позову до суду відповідач обґрунтовує неналежним оформлення відповідачем вищенаведених документів, що спричинило понесення позивачем збитків. Розглянувши клопотання, суд встановив, що дані клопотання направлені не на всебічне, повне та об`єктивне вирішення справи, а на зволікання розгляду справи, оскільки задоволення вищенаведених клопотань не стосується предмету спору.

Крім того суд вважає, що висновок експера з питань зазначених у клопотанні та задоволення клопотань про витребування інформації та доказів перелічених в клопотаннях не вплине на результат розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  1950 року,  учасником якої є Україна,  стосовно права кожного  на  розгляд  його  справи судом упродовж розумного строку. При таких обставинах, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні клопотань позивача та відповідача слід відмовити як у необґрунтованих та таких, що не підлягають задоволенню.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01.11.2008р. було укладено договір зберігання №0111/08.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за    договором зберігання   одна   сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. відповідач передає, а позивач приймає на зберігання транспортні засоби та зобов`язується їх повернути у схоронності.

Актами приймання – передачі транспортних засобів №1, №2, №3 до договору зберігання №0111/08 від 01.11.2008р. відповідач передав позивачу спірні транспортні засоби.

Відповідно до п.1.2. Договору право власності на майно до позивача не переходить, воно не може бути застосоване у господарському обороті позивача або бути передано до третіх осіб без вказівки відповідача.

Позивач у позовній заяві вказує, що вищенаведений договір було укладено з метою подальшої реалізації транспортних засобів, однак дані твердження спростовуються наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, спірним договором зберігання передбачено право реалізації майна виключно у разі вказівки відповідача. Однак позивачем не було надано доказів надання відповідачем вказівки щодо можливості реалізації спірного товару.

Судом встановлено, що між сторонами було підписано зворотній акт на повернення 1 одиниці техніки, а саме ЗИЛ КО-520 №73492041, що підтверджується актом прийому – передачі транспортного засобу від 03.02.2009р. та не заперечується відповідачем по справі.

З  позовній заяві позивач вказує на передачу відповідачем позивачу у власність згідно неналежно оформлених видаткових накладних №АК-0001644 від 01.12.2008р., №АК-0001677 від 01.12.2008р., №АК-0001668 від 01.12.2008р. 26 одиниць транспортних засобів, в кількість яких входили 21 транспортні засоби, передані за спірним договором зберігання.

Згідно ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

Частиною 1 ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що Власникові належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Проаналізувавши надані до суду видаткові накладні №АК-0001644 від 01.12.2008р., №АК-0001677 від 01.12.2008р. та №АК-0001668 від 01.12.2008р.,судом встановлено відсутність підпису уповноваженої особи позивача на вищенаведених накладних, що свідчить про відсутність волевиявлення відповідача на передачу спірного товару. Окрім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що позивач не надав доказів передачі спірного майна зі зберігання відповідачу, не надано підписаних актів прийому – передачі зі зберігання спірного майна, що суперечить можливості відповідачем на підставі видаткових накладних передати товар, оскільки станом на лютий 2009 рік даний товар не було передано зі зберігання відповідачу.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач не підписав актів прийому – передачі про повернення спірної техніки, однак зі змісту п.2.2.2. спірного Договору, ст. 949 Цивільного кодексу України та враховуючи звичаї ділового обороту суд приходить до висновку, що саме зберігач (позивач) зобов`язаний надати акт про повернення спірного майна для підписання відповідачу як замовнику, однак доказів надання вищенаведеного акту позивачем також надано не було.

Всупереч умовам п. 2.1.3., 2.1.5., 2.1.6. договору, судом встановлено, що позивач неналежним чином виконував умови договору в частині зберігання товару, що підтверджується актом обстеження схоронності майна, переданого на зберігання за договором №0111/08 від 01.11.2008р., яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченко, 111, яким встановлено відсутність 22 автомобілей, переданих відповідачем позивачу на зберігання.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції; посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що надані позивачем видаткові накладні не можуть бути належними доказами, які підтверджують факт поставки товару відповідачем.

Окрім того, доказом не укладення договору поставки спірної техніки також є наказ №1/09 від 04.08.2009р., яким директор підприємства відповідача зобов`язав повернути позивачу кошти у розмірі 987600,00 грн., як помилково отримані у зв`язку з не підписанням та не виписуванням видаткової накладної №АК-0001644 від 01.12.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем існують відносини по зберіганню майна відповідача, факт яких підтверджується наявними в справі доказами, а тому вимога позивача зобов'язати відповідача через судову інстанцію продати належне останньому майно є незаконною та такою, що порушує право власності відповідача, суперечить нормам цивільного та господарського законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються відповідними засобами доказування.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 6977,15 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні клопотання позивача про зобов`язання відповідача письмово відповісти на запитання (вх.9310) – відмовити.

2. В задоволенні клопотання позивача про направлення запиту та призначення експертизи (вх. №9309) – відмовити.

          3.В задоволенні клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати письмові відповіді – відмовити.

4. В задоволенні клопотання відповідача про зобов`язання позивача надати письмові відповіді – відмовити.

5. В задоволенні позовних вимог – відмовити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення підписаний 26.08.2009р.