Рішення

від 16.09.2009 по справі 2/141-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/141-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 вересня 2009 р.           Справа 2/141-09

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13   

до: Державного підприємства МОУ Вінницького відділу військової торгівлі №52 ЗОК, 21037, м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги, 25  

про стягнення 10722,01 грн. заборгованості за теплопостачання

та за зустрічним позовом :  Концерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії Концерну "Військторгсервіс", 21100, м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги, 25

до: Комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго", 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13

про розірвання договору №143 від 01.12.2005 р. та стягнення 1091,97 грн.   

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :   Микуляк Ю.П.- за довіреністю;

          відповідача : Куций Р.А.- за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлений позов комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" до Державного підприємства МОУ Вінницького відділу військової торгівлі №52 ЗОК про стягнення з 10722,01 грн., з них 7036,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, згідно договору від 01.12.2005 р. № 143 «На постачання та споживання теплової енергії» за період з 01 жовтня 2007 р. по 01 травня 2009 р., а також 2834,41 грн. - інфляційних, 338,19 грн. - 3% річних та 512,83 грн. – пені.

Заявою від 13.08.2009 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 18737,34 грн., з них 13873,08 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період 01 жовтня 2007 р. по 01 серпня 2009 р., 3179,25 грн. інфляційних, 511,14 грн. - 3% річних та 1173,87 грн. – пені, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 19.08.2009 року замінено первісного відповідача-Державне підприємство МОУ Вінницького відділу військової торгівлі №52 ЗОК належним відповідачем-Концерн «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії.

10 вересня 2009 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії до комунального підприємства "Вінницяміськтеплоенерго" про розірвання договору №143 від 01.12.2005 року та стягнення 1091,97 грн. переплачених коштів за теплову енергію за вказаний період. Заявою від 16.09.2009 року представник Концерну «Військторгсервіс» збільшив зустрічні позовні вимоги щодо переплаченої суми яку збільшив до 2437,59 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги із змінами, мотивуючи їх тим,  що згiдно Договору від 01.12.2005 р. № 143 «На постачання та споживання теплової енергії», КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" надавало відпо відачу послуги з постачання теплової енергії, а відповідач зобов'язувався оплачувати надані послуги до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

В період з 01 жовтня 2007 р. по 01 серпня 2009 р. відповідачем отримано теплову енергію на суму 34378,42 грн., з яких 19335,29 грн. за поставлену теплову енергію і гаряче водопостачання та 15043,13 грн. за теплове навантаження, про що зазначено в актах та рахунках, які щомісячно надавались відповідачу для оплати вартості послуг.

Нарахування за теплову енергію та гарячу воду проводилися позивачем відповідно до договору та діючих тарифів, згідно обсягів споживання теплової енергії і гарячого водопостачання.

 Оплату за послуги з теплового навантаження позивачем почали виставлятись з квітня 2008 року на підставі рішення виконавчого комітету №919 від 22.04.2008 року згідно якого запроваджений двоставковий тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Вимога про стягнення 3179,25 грн.  інфляційних, 511,14 грн. - 3% річних та 1173,87 грн. – пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ позивачем обгрунтовується несвоєчасним виконанням споживачем розрахунків за теплову енергію, згідно з п.7.1.3 Договору та ст.216 ГК України.

Представник Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії первинний позов до нього не визнав за тих обставин, що предметом Договору від 01.12.2005 р. № 143 «На постачання та споживання теплової енергії» є лише постачання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" теплової енергії у вигляді гарячої води та пари. Відповідач, згідно Договору, споживає теплову енергію та оплачує її вартість. Нарахування коштів за приєднане навантаження вказаним договором не передбачене, додаткового договору на оплату за приєднане навантаження відповідач не підписував, відсутній його розрахунок, а тому вимогу оплачувати приєднане навантаження відповідач вважає необгрунтованою.

В зустрічній позовній заяві представником Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії ставиться вимога розірвання судовим рішенням договору №143 від 01.12.2005 р. у зв'язку з тим, що приміщення перукарні «Лагуна», за адресою м. Вінниця, вул. Келецька, 78-А в яке КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" надавало теплову енергію продано орендарем Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВВТ», згідно з договором купівлі-продажу.

Також, в зустрічному позові ставиться вимога стягнути з КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії надмірно сплачені за теплову енергію кошти по Договору в сумі 1091,97 грн., які одержані без будь-яких на те правових підстав. Заявою від 16.09.2009 року ці вимоги збільшені до 2437,53 грн.

Представник КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" позовні вимоги зустрічного позову не визнав, суду вказав, що переплачені кошти підприємством зараховані як погашення боргу за минулі періоди, хоча доказів про існування такого боргу з боку Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії станом на жовтень 2007 року не надано.

Сторони заявили, що надали всі докази, необхідні для вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позов КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" задоволенню не підлягає. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

Відповідно до ч.2,3 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Зміст договору передбачає волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків у межах, наданих їм договором.

Як на підставу виконання грошових зобов'язань позивач зіслався на Договір від 01.12.2005 р. № 143 «На постачання та споживання теплової енергії», згідно  якого (п.1) позивач (постачальник) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію в потрібних обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни (п.6.1),   до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно додатку №1 до Договору, теплова енергія постачальником постачалась у приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька,78-А, яке, згідно договору оренди, відповідач орендував у виконкому Вінницької міської ради для розміщення перукарні «Лагуна». В цьому ж додатку сторони погодили, що розрахунки за опалення проводяться за показниками опломбованими позивачем приладів обліку (лічильників), з розрахунку за 1 Гкал. теплової енергії по тепловому лічильнику « Multical » та за 1 куб. м. гарячого водопостачання по лічильнику №587356.

На протязі дії зазначеного Договору обсяги споживання теплової енергії та гарячої води сторонами погоджувались обопільно підписаними актами про зняття показників приладів обліку, на підставі яких позивач направляв відповідачу рахунки на оплату.

Згідно наданих в справу рахунків та актів здачі-прийняття послуг за період 01.10.2007 року по 01.08.2009 року, позивач надав відповідачу послуг по теплопостачанню та гарячому постачанню на суму 19335,29 грн., що сторонами не оспорювалось.

Разом з тим, за період з квітня 2008 року по серпень 2009 року в актах здачі-прийняття послуг позивачем крім послуг по теплопостачанню та гарячому постачанню, виставлялась вимога про сплату за «приєднане навантаження», всього на суму 15043,13 грн. Дослідивши надані в справу докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача до відповідача про сплату коштів за приєднане навантаження є необгрунтованою за таких обставин.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №919 від 22.04.2008 року затверджені тарифи на теплову енергію, опалення, підігрів води та гаряче водопостачання, що виробляється КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», в додатках до якого введена плата за одиницю приєднаного теплового навантаження. В п.2 вказаного рішення від 22.04.2008 року зазначається, що тарифи в додатку №1 вводяться в дію з 01 січня 2008 року (тобто «заднім числом»).  По суті, органом місцевого самоврядування запроваджений двоставковий тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці  приєднаного  теплового  навантаження  та вартості одиниці спожитої теплової енергії.

Відповідно до пп.1.5, 1.6 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених наказом Державного комітету

будівництва, архітектури та житлової політики України  від 08.09.2000 року № 191, приєднане теплове навантаження  визначається  технічними умовами  на  приєднання  споживача та обумовлюються договором між теплопостачальною  організацією та споживачем  про  використання теплової  енергії  та гарячої води.

Відповідно до пп.4.1 (після таблиці п.1) Правил, приєднане   теплове   навантаження   та   обсяг    корисно використаної   теплової   енергії визначається   договорами  про теплопостачання відповідно пункту 1.5 цих Правил.

Супровідним листом №243-вз від 05.05.2008 року, позивачем на адресу відповідача була направлена додаткова угода від 30 квітня 2008 року про зміну п.6 Договору від 01.12.2005 р. № 143, згідно якої, а саме в п.6.2 пропонується споживачу вносити плату ще за приєднане навантаження та окремо за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку. Відповідач не підписав цю додаткову угоду, не погодився із зобов'язанням сплачувати кошти за «приєднане навантаження», тобто з редакцією істотньої для договору умови, запропонованої позивачем.

З позовом про спонукання укласти зазначену додаткову угоду чи внести зміни до Договору від 01.12.2005 р. № 143 в своїй редакції, відповідно до ст.188 ГК України, позивач до суду не звертався.  Згідно ст.638,ч.1 ст.646 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки волевиявлення сторін щодо редакції додаткової угоди про внесення змін до Договору в частині оплати за приєднане навантаження не збігаються, то договір в частині оплати  за приєднане навантаження не укладений. Тому зобов'язання перед позивачем оплачувати йому кошти за «приєднане навантаження», у відповідача не виникло.

Характер взятих на себе зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.714 ЦК України (договір постачання енергетичними та іншими  ресурсами через приєднану мережу). Згідно цієї правової норми, договором постачання енергетичними та іншими ресурсами

через приєднану мережу одна сторона (постачальник)  зобов'язується надавати  другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші  ресурси,  передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати   вартість прийнятих  ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму  її  використання,  а також  забезпечити  безпечну  експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими  ресурсами через  приєднану  мережу  застосовуються  загальні  положення  про

купівлю-продаж,  положення про  договір  поставки,  якщо  інше  не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.    

З огляду на вимоги закону, договір постачання енергетичними та іншими  ресурсами через приєднану мережу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають з моменту заключення договору. Істотними умовами такого договору є предмет і ціна (тариф), які повинні бути погоджені між сторонами. В даному спорі право контролю в теплопостачальної організації нараховувати і вимагати плату за приєднане навантаження може виникати лише за умови укладення договору із споживачем на введення двоставкового тарифу і не може бути проявом владних повноважень з боку позивача, навіть при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Крім цього, позивач не надав суду технічних умов приєднаного теплового навантаження споживача, підтверджених  незалежною установою (п.1.6 Правил), не обгрунтував суми коштів, які виставляв до оплати у рахунках  відповідачу за приєднане навантаження, що не носить матеріальний вираз як предмет поставки, а (п.1.3 Правил) є умовно-постійною частиною витрат теплопостачальної організації на  виробництво,  транспортування та розподілення теплової  енергії, тому її слід обгрунтовувати реальними матеріальними затратами.

Також, слід звернути увагу на те, що згідно акту прийому-передачі, складеного 04.06.2008 року, приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька,78-А, передано відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВВТ», тому

Концерн «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії не міг в подальшому виконувати умови Договору, за виключенням п.9.3 (обов'язок повної сплати спожитої теплової енергії).

Відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3179,25 грн. інфляційних, 511,14 грн. - 3% річних та 1173,87 грн. – пені, суд мотивує наступним.   Розрахунок інфляційних, 3% річних та пені починається з суми 2181,43 грн., яка складається з дебетового сальдо на жовтень 2007 року в сумі 1267,47 грн. (згідно рахунку №143 від 31.10.2007 року) та 913,96 грн.- нарахованої теплової енергії та гарячого водопостачання за жовтень 2007 року. Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються    сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд  приймає  тільки ті  докази,  які мають значення для справи.  Всупереч цим вимогам, позивач не надав суду обгрунтованого розрахунку дебетового сальдо (боргу) станом на жовтень 2007 року в сумі  1267,47 грн. та не збільшив позовні вимоги щодо стягнення зазначеної суми. Крім цього,  розрахунок інфляційних, 3% річних та пені виконаний також із сум, нарахованих позивачем за приєднане навантаження, яке не обумовлене договором.

В зв'язку з відмовою в позові судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі ч.1,2,5 ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Дослідивши матеріали зустрічного позову Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що він обгрунтований та підлягає задоволенню за такого.

Згідно додатку №1 до Договору №143 від 01.12.2005 року, теплова енергія КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" постачалась у приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Келецька,78-А, яке, згідно договору оренди №15-20 від 11 грудня 2006 року ДП МОУ «Вінницький відділ військової торгівлі №52 ЗОК», правонаступником якого є  Концерн «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії, орендував у виконкому Вінницької міської ради для розміщення перукарні «Лагуна».

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30.05.2008 року, реєстраційного посвідчення Вінницького БТІ від 09.06.2008 року та акту прийому-передачі, складеного 04.06.2008 року,  вбудоване приміщення по вул. Келецькій, 78-А в м. Вінниці площею 310,4 кв.м., в яке надавались послуги з теплопостачання, належить ТОВ «ВВВТ», яке фактично почало його використовувати.

Сторони не дійшли згоди щодо розірвання договору №143 від 01.12.2005 року «На постачання та споживання теплової енергії». Враховуючи обгрунтовані обставини, які унеможливлюють в подальшому Концерн «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії виконувати умови зазначеного договору, суд вважає за можливим його розірвати судовим рішенням.

Задовольняючи вимогу зустрічного позову про стягнення з КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Вінницької філії Концерну «Військторгсервіс» 2437,53 грн., суд мотивує таке рішення наступним.

Відповідно до виставлених до оплати рахунків про оплату послуг за поставлену теплову енергію і гаряче водопостачання, судом з'ясовано і сторонами не заперечувалось (акт звірки по договору №143 від 01.12.2005 року), що  споживачу надано послуг всього на  суму 19335,29 грн. Згідно платіжних доручень за теплопостачання та гаряче водопостачання Вінницькою філією Концерну «Військторгсервіс» було сплачено 21772,82 грн. Крім цього, споживач у призначенні платежу, як того вимагає п.6.5 Договору, зазначав номер і дату договору із вказівкою призначення платежу «за теплову енергію, з ПДВ».

Різниця між наданими послугами та їх оплатою складає 2437,53 грн. Тому КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" зобов'язане повернути Вінницькій філії Концерну «Військторгсервіс» кошти в сумі 2437,53 грн. як набуті  без будь-яких на те правових підстав (п.3.ч.2 ст.1212 ЦК України).

В зв'язку із задоволенням зустрічних позовних вимог судові витрати на державне мито в сумі 187 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та за правову допомогу адвоката в сумі 750 грн. на підставі ч.1,2,5 ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача по зустрічному позову.

Керуючись ст.4-3,4-5,22,28,32,33,36,43, 49,82,83,84,115 ГПК України, суд -

          ВИРІШИВ :

1. В задоволенні первісного позову КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" до Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії – відмовити з покладенням судових витрат на позивача.

2. Зустрічний позов Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії до  КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" задовольнити.

3. Розірвати Договір від 01.12.2005 р. № 143 «На постачання та споживання теплової енергії», укладений між КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" та ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», правонаступником якого є Концерн «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії.

4. Стягнути з КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13, р/р 260371034 в ВФ ВАТ «Кредитпромбанк» МФО 302623) на користь Вінницької філії Концерну «Військторгсервіс» (21100, м. Вінниця, вул.50-річчя Перемоги,25,  р/р 26006208011001 у ВФ АТ «Індекс Банк», МФО 30253703151) -2437,53 грн. боргу, як надмірно сплачених коштів за теплову енергію, 187,00 грн.- витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн.-витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 750,00 грн.- за правову допомогу адвоката.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копії даного рішення направити позивачу, відповідачу рекомендованим листом.

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  21 вересня 2009 р.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу-  Комунальному підприємству "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 13); 3 - відповідачу- Концерну "Військторгсервіс" в особі Вінницької філії (21037, м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги, 25).