Рішення

від 22.09.2009 по справі 18/1108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1108

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "22" вересня 2009 р. Справа № 18/1108

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Соловей Л.А.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача    Кизенко Д.О., довіреність №215/01 від 27.07.2009р.;

від відповідача  не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД (смт.Володарськ-Волинський)

про стягнення 7550,33грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 21.09.2009р.)

Позивачем пред'явлено позов про стягнення  з відповідача 7849,66грн., з яких: 5500,00грн. основний борг за отримані нафтопереробні продукти по договору купівлі-продажу №011034-ГСМ від 01.10.2008р., 1213,67грн. пеня за прострочення оплати заборгованості, 152,80грн.  3% річних, 983,18грн. - інфляційні.     

Представник позивача позовні вимоги підтримав, в судове засідання подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 7550,33грн., з яких: 5500,00грн. - сума основного боргу; 914,36грн. - пеня;  152,80грн. - 3% річні; 983,18грн. - інфляційні.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 7550,33грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився; ухвали господарського суду від 23.07.2009р. та 25.08.2009р. направлені за юридичною адресою відповідача: 12101, смт.Володарськ-Волинський, вул.Крупської, 45 (зазначена в позовній заяві, а також в довідці Головного управління статистики у Житомирській області), повернуті поштовим відділенням з відміткою про те, що адресат за зазначеною адресою не існує. Представник позивача в судовому засіданні повідомив про відсутність у нього інформації щодо іншої фактичної або юридичної адреси відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку ТОВ "Фактор Нафтогаз" у позовній заяві вказав адресу відповідача - смт.Володарськ-Волинський, вул.Крупської, 45, на цю адресу господарським  судом направлялись поштові відправлення. У довідці Головного управління статистики у Житомирській області від 10.08.2009р. №14/10/629 (а.с.40) також зазначена адреса ТОВ МП "Алмаз" ЛТД смт.Володарськ-Волинський, вул.Крупської, 45. Інші адреси господарському  суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України  якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2008 року між  Товариством з обмеженою відповідальністю   "Фактор Нафтогаз" (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД (Покупець, відповідач)   укладено договір купівлі-продажу №011034-ГСМ (а.с.15-16), за умовами якого позивач (Продавець) поставляє, а  відповідач (Покупець) приймає і оплачує нафтопереробні продукти рідкі (дизильне пальне, бензини моторні) відповідно до умов даного договору (п.1.1).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.2 асортимент, кількість, ціна і загальна вартість партії Товару визначаються у видаткових накладних та/або додатках, які складаються сторонами на кожну окрему партію товару і є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу  паливно-мастильні матеріали (бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо Ен-590), на загальну суму 7996,81 грн., що підтверджується видатковими накладними  №РС-0000246 від 31.10.2008р., №РС-0000383 від 30.11.2008р. (а.с.17-18).

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що при відсутності іншої домовленості щодо оплати за товар, Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого  йому товару в погоджені сторонами договором №011034-ГСМ від 01.10.2008р. строки не виконав, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач лише частково сплатив позивачу 2496,81грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість  за отриманий товар в сумі 5500,00грн.,  яка станом на час розгляду справи не змінилась, що підтверджується довідкою позивача за №799/09 від 16.09.2009р.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 5500,00грн. основного боргу  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.6.1 договору  просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 914,36грн.  

Як свідчить зміст розділу 6 договору "Відповідальність сторін", сторони  передбачили, що за порушення термінів оплати товару, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати товару (п.6.1).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 914,36грн. нарахована з врахуванням умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України  стягнути з відповідача  за прострочення грошового зобов'язання 152,80грн. 3% річних та 983,18грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд здійснивши перерахунок вказаних сум, вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 152,80грн. 3% річних та 983,18грн. інфляційних.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував. В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.19), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 5500,00грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 7550,33грн., з яких: 5500,00грн. - сума основного боргу; 914,36грн. - пеня;  152,80грн. - 3% річні; 983,18грн. - інфляційні.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 625, 655,  692, ЦК України, ст.ст.193, 229 ГК України,  ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МП "Алмаз" ЛТД (12101, Житомирська область, смт. Володарськ-Волинський, вул. Крупської, 45, ідентифікаційний код 13544888)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (03150, м.Київ, вул. Тельмана, 5, ідентифікаційний код 36134497):

- 5500,00грн. - основний борг;

- 914,36грн. - пеня;  

- 152,80грн. - 3% річні;

- 983,18грн. - інфляційні;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 118,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" 03150, м.Київ, вул.Тельмана, 5, ідентифікаційний код 36134497 зайво сплачені  платіжним дорученням №8710 від 14.07.2009 року кошти в сумі 197,00грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2,3 - сторонам