Рішення

від 22.09.2009 по справі 15/1125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1125

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" вересня 2009 р.                                                     Справа № 15/1125

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача Бишовець Н.М. - представник за довіреністю від 01.07.2009р.,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфон Груп" (с. Рогозів Бориспільського району Київської області)  

до Приватного підприємства "Родос - 1" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 5 926,43 грн. боргу, 235,54 грн. - 3% річних, 344,14 грн. пені.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6506,11грн., із яких: 5926,43грн. основної заборгованості, 235,54грн. 3% річних та 344,14грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 2736657 про вручення 22.08.2009р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа (а.с.42).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,  

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать про те, що по видаткових накладних № РН-0000012 від 06.02.2008р. та  №РН-0000030 від 20.03.2008р. (а.с.18) та згідно з рахунками-фактурами № СФ-0000013 від 06.02.2008р. (а.с.13),  №СФ-0000031 від 20.03.2008р. на суму (а.с.17) Товариство з обмеженою відповідальністю "Гріфон Груп" (позивач) передало, а  Приватне підприємство "Родос - 1" (відповідач) отримало товар (плівка ПВХ термозбіжна) на загальну суму 8826,43грн.

Зазначений товар було отримано відповідачем через уповноважену особу на підставі довіреностей: серія НБГ № 516541 від 06.02.2008р. (а.с.15) та серія НБГ №516547  від 20.03.2008р. (а.с.19).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата товару, згідно рахунку-фактури  №СФ-0000013 від 06.02.2008р. повинна була здійснюватися відповідачем у строк до 16.02.2008р., а згідно рахунку-фактури №СФ-0000031 від 20.03.2008р. - у строк до 31.03.2008р.

Таким чином, за товар отриманий по видатковій накладній №РН-0000012 від 06.02.2008р. на суму 4379,12грн. відповідач мав провести оплату в строк до 16.02.2008р., а по видатковій накладній №РН-0000030 від 20.03.2008р. на суму 4447,31грн. - в строк   до 31.03.2008р.

Відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар у встановлені строки не виконав. Здійснив часткове погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній  № РН-0000012 від 06.02.2008р.  на суму 1000,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 16.04.2008р. (а.с.21) та на суму 900,00грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 26.06.2008р. (а.с.22).

Крім того, відповідачем 02.09.2008р. було перераховано на рахунок позивача 1000,00грн., про що свідчить виписка з особового рахунку позивача від 02.09.2008р. (а.с.23). При цьому, в графі призначення платежу вказано - "часткове погашення кредиторської заборгованості згідно договору". Відповідно до письмових пояснень представника ТОВ "Гріфон Груп" від 22.09.2009р.(а.с.45), зазначені грошові кошти в сумі 1000,00грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар згідно видаткової накладної № РН-0000012 від 06.02.2008р., оскільки інших правовідносин між сторонами не існувало та будь-яких договорів не укладалось.

23.04.2009р.  позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу (претензію) про проведення розрахунків за отриманий товар в сумі 5926,43грн. (а.с. 24), яку ним було отримано  28.04.2009р., про що свідчить поштове повідомлення № 8531361(а.с.25).

Відповідач відповіді на вимогу не направив, зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар  не виконав.

Таким чином, на момент пред'явлення позову до суду, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 5926,43грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України)

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5926,43грн. основної заборгованості є правомірними.

Крім суми основного боргу,  позивач просить стягнути з відповідача 235,54грн. - 3% річних та 344,14грн. пені.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача  3% річних та пені, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 63,37грн. за період з 17.02.2008р. по 15.07.2009р. нарахованих на суму боргу в розмірі 1497,12грн. (по накладній від 06.02.2008р.) та  3% річних в сумі 172,17грн. за період з 01.04.2008р. по 15.07.2009р. нарахованих на суму боргу 4447,31грн. (по накладній від 20.03.2008р.). Загальна сума 3% річних становить 235,54грн.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача встановив, що обґрунтованим є нарахування  3% річних за визначений позивачем період  в сумі  259,48 грн. Зокрема:

по видатковій накладній РН-0000012 від 06.02.2008р. за період з 17.02.2008р. по 15.07.2009р. 3% річних становить 87,59грн.:

- з 17.02.2008р. по 15.04.2008р. (59 днів)  на суму 4379,12грн., що складає 21,18грн.,

- з 16.04.2008р.  по 25.06.2008р. (71 день) на суму 3379,12грн., що складає 19,67грн.,

- з 26.06.2008р.  по 15.07.2009р. (385 днів) на суму  1479,12грн., що складає  46,74грн;

по видатковій накладній  №РН-0000030 від 20.03.2008р. за період з 01.04.2008р. по 15.07.2009р. (471 дні) на суму 4447,31грн. 3% річних становить 171,89грн.

Однак, враховуючи те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення  3% річних в сумі 235,54грн., яка є меншою ніж обґрунтовано нарахована, то задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 235,54грн.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ст. 546 ЦК України, згідно якої виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою ч. 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею) здійснюється у письмовій формі.

Проте, як вже було зазначено, поставка позивачем товару (плівки ПХВ термозбіжної)  здійснювалась за правочином, який не було укладено у письмовій формі, а отже і без забезпечення його виконання.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст.  49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,    

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Родос-1" (12401, Житомирський район, с.Вереси, вул. Леніна, 16-г, ідентифікаційний код 33320988)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гріфон Груп" (08351, Київська область, Бориспільський район, с.Рогозів, вул. Вітчизняна, 1 кв. 6, ідентифікаційний код 35319822):

- 5926,43грн. боргу;

- 235,54грн. - 3% річних;

- 96,60грн. витрат по сплаті державного мита;

- 111,76грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 344,14грн. пені.

4. Повернути позивачу суму зайво сплачених, згідно з платіжним дорученням №177 від 15.07.2009р. судових витрат в розмірі 197,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

Віддрукувати:

1-в справу;

2,3-сторонам.