Рішення

від 25.08.2009 по справі 18/1106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1106

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "25" серпня 2009 р. Справа № 18/1106

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого  судді   

                          судді  Соловей Л.А.

                          судді   

за участю представників сторін

від позивача     Кльоц А.О. - юрисконсульт., довіреність №14/729 від 21.08.2009р.

від відповідача  не з'явився;

 розглянув справу за позовом Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (м.Бердичів)  

до Приватного підприємства "Форест" (м.Житомир)

про стягнення 5749,14грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5749,14грн., з яких: 4598,74грн. основний борг, 613,81грн. пеня, 76,72грн. 3% річних та 459,87грн.  штраф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвали господарського суду від 23.07.2009р. надав довідку за №14/728 від 25.08.2009р. про те, що станом на день судового засідання заборгованість відповідача не змінилась та складає 5749,14грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 23.07.2009р., направлена за юридичною адресою відповідача: м.Житомир, вул.Баранова, 77 (зазначена в позовній заяві, а також в довідці Головного управління статистики у Житомирській області), повернута поштовим відділенням з відміткою про те, що підприємство вибуло. Представник позивача в судовому засіданні повідомив про відсутність у нього інформації щодо іншої фактичної або юридичної адреси відповідача.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку ДП "Бердичівське лісове господарство" у позовній заяві вказав адресу м.Житомир, вул.Баранова, 77, на цю адресу господарським  судом направлялось поштове відправлення. У довідці Головного управління статистики у Житомирській області від 16.07.2009р. №14/10-1/167 (а.с.18) також зазначена адреса Приватного підприємства "Форест" м.Житомир, вул.Баранова, 77. Інші адреси господарському  суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України  якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2008р. між Державним підприємством "Бердичівське лісове господарство" (Продавець) та  Приватним підприємством "Форест" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №249/3, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти продукцію та оплатити її вартість, передбачену п.1.3 Договору (п.1.1; 1.2).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

Згідно п.3.1 договору для отримання продукції Покупець зобов'язався провести попередню оплату протягом 3-ох банківських днів з моменту отримання рахунку.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу лісопродукцію  на загальну суму 4598,74грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №003718 від 25.12.2008р. та довіреністю на отримання продукції №666673 від 25.12.2008р. (а.с.12-13).

Однак відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату  в обумовлені договором строки;  таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 4598,74грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась згідно довідки позивача від 25.08.2009р. №14/728.

26.01.2009р. позивач направив відповідачу претензію за №14/76 (а.с.14) про сплату суми боргу в розмірі 4598,74грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 4598,74грн. основного боргу  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.5.1 договору  просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 613,81грн. (а.с.8) та 10% штрафу, що складає 459,87грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як свідчить зміст розділу 5 Договору "Відповідальність сторін", сторони передбачили відповідальність покупця за порушення термінів оплати товару у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу та  штраф у розмірі 10% від вартості продукції, з якої допущено прострочення (п.5.1).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає його обґрунтованим.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором №249/3 від 25.12.2008р., позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено   законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.         

Таким чином, суд самостійно нараховує пеню відповідно до вимог чинного законодавства, а саме по товарно-транспортній накладній №003718 від 25.12.2008р. за період з 29.12.2008р. по 28.06.2009р. згідно наступного розрахунку: 4598,74грн. (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2009 році) х182 (кількість прострочених днів) /100 = 552,40грн.

Отже, розмір пені, який  підлягає задоволенню, становить 552,40грн.;  вимоги в частині стягнення пені в розмірі 61,41грн. (613,81грн. - 552,40грн.) необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд стягнути з відповідача  на підставі ст.625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання  76,72грн. 3% річних .  

Відповідно до  ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.9), суд вважає за необхідне зробити перерахунок річних з 29.12.2008р., а не з 25.12.2008р., оскільки  при здійсненні розрахунку  3% річних позивач не врахував передбачений пунктом 3.1 договору триденний термін, наданий відповідачу для проведення оплати.

Таким чином, розмір 3% річних за несвоєчасну оплату продукції, який підлягає задоволенню, становить 75,22грн., з наступного розрахунку: по товарно-транспортній накладній №003718 від 25.12.2008р. за період з 29.12.2008р. по 15.07.2009р.: 4598,74грн.  (сума боргу) х 3% х 199 (дні прострочення)/365 (кількість днів у 2009 році)/100 = 75,22грн.;

У стягненні 3% річних в розмірі 1,50грн. (76,72грн. - 75,22грн.) суд відмовляє.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок штрафних санкцій та річних не спростував.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 5686,23грн. (з яких: 4598,74грн. основного боргу; 552,40грн. пені, 459,87грн. 10% штрафу та 76,22грн. 3% річних) обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.  В частині стягнення пені у розмірі 61,41грн. та 1,50грн. 3% річних суд відмовляє в їх задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 692,  ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Форест" (м.Житомир, вул.Баранова, 77, код ЄДРПОУ 31945252)

на користь Державного підприємства "Бердичівське лісове господарство" (юридична адреса: 13327, с.Хмелище, Бердичівський район, Житомирська область, поштова адреса:13312, м.Бердичів, вул.Карла Маркса, 9, код ЄДРПОУ 00991806):

-  4598,74грн. основного боргу;

-  552,40грн. пені;

- 76,22грн. річних;

- 459,87грн. штрафу,

-  100,88грн. витрат  по сплаті державного мита,

- 116,71грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення пені у розмірі 61,41грн. та 1,50грн. 3% річних .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.      

Віддрукувати:   

1 - в справу

2,3 - сторонам