Рішення

від 10.09.2009 по справі 6/1396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/1396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2009 р.Справа № 6/1396

За позовом  Приватного підприємства "Баядера" м. Хмельницький   

до Приватного підприємства "Елізіум продукт Україна" с. Солобківці Ярмолинецький район

про стягнення 9004,11 грн.

                                                                                                   Суддя    

За участю представників сторін:

позивача –Березюк О.Б. –за довіреністю від 31.12.2008р. б/н

відповідача –не з'явився

          Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 9004,11 грн., з яких 5963,51 грн. основного боргу, 2124,02 грн. пені та 916,58 грн. 10% річних, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №531 від 24.08.2006р. На підтвердження позовних вимог подано видаткову накладну, розрахунок заборгованості, в тому числі суми пені та 10% річних.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позову із вищевикладених підстав.

Відповідач своїм правом щодо участі в судовому засіданні відповідно до ст.22 ГПК України не скористався, хоча про розгляд справи був повідомлений із направленням ухвал згідно реєстру поштових відправлень від 24.07.2009р. №01-138, від 11.08.2009р. №01-150. При цьому, письмового відзиву на позов не подав, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

24.08.2006р. між ПП „Баядера” (постачальником) та Приватним підприємством „Елізіум продукт Україна” (покупцем) було укладено договір поставки №531, згідно якого постачальник зобов'язується передати, а покупець -  прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в договорі (п.1.1 договору).

Згідно п.п. 1.2, 1.3 договору передбачено, що найменування, асортимент та кількість товару визначається у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначеній в одній видатковій накладні.

Вказаним договором сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 10% річних від суми заборгованості (п.7.2.1 договору).

Позивач зобов'язання по вказаному договору виконав, здійснивши поставку товару на суму 8163,51 грн. згідно видаткової накладної №175368 від 20.12.2007р. із відміткою про отримання товару відповідачем.

Станом на 17.07.2009р. у відповідача наявна заборгованість за отриманий товар в сумі 5963,51 грн., яка в добровільному порядку не погашена.  

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 5963,51 грн. основного боргу, 2124,02 грн. пені та 916,58 грн. 10% річних, всього в сумі 9004,11 грн.  

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник),  який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки №531 від 24.08.2006р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно провести розрахунок за поставлений товар, проте не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5963,51 грн., що підтверджується поданими в матеріали справи видатковою накладною №175368 від 20.12.2007р., розрахунком заборгованості. Доказів про погашення відповідачем заборгованості суду не подано.  

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 2124,02 грн. за період прострочення з 04.01.2008р. по 17.07.2009р. згідно поданого в матеріали справи розрахунку.

При цьому, судом при нарахуванні суми пені враховується наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2.1 договору поставки сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день погашення боргу.

При цьому, п.4.1 договору поставки передбачено, що розрахунки за товар здійснюються за кожну поставлену партію товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.  

Оскільки товар було отримано покупцем 20.12.2007р. по видатковій накладній №175368, то розрахунок за поставлений товар покупець повинен був здійснити протягом 14 календарних днів (п.4.1 договору), тому зобов'язання по оплаті за товар повинно було бути виконано 04.01.2008р., строк нарахування пені розпочинається з 04.01.2008р.   

При цьому, судом враховується, що згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки договором поставки №531 від 24.08.2007р. не було передбачено нарахування пені за весь час прострочення, то судом в даному випадку застосовується положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а значить  нарахування пені позивачем здійснюється за період з 04.01.2008 р. по 04.06.2008р.

Проте, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 22.07.2009р., про що свідчить відтиск штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Хмельницької області за №01-08/1823, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України в межах строків позовної давності для стягненні пені позивачем враховується період з  22.07.2008р. по 17.07.2009р.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав у стягненні 2124,02 грн. пені за період з 04.01.2008р. по 17.07.2009р., оскільки нарахування пені здійснено позивачем за межами строків позовної давності, встановленої для стягнення пені. Тому, у стягненні 2124,02 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Щодо стягнення 916,58 грн. 10% річних, то судом приймається до уваги, що нарахування 10% річних  передбачено договором поставки №531 від 24.08.2006р. (п. 7.2 договору), відповідає вимогам ч.2 ст.625 ЦК України та підтверджено розрахунком.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 5963,51 грн. основної заборгованості та 916,58 грн. 10% річних, всього в сумі 6880,09 грн., в решті позову щодо стягненні пені в сумі 2124,02 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

  Керуючись ст.ст.1,12,44, 49,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства „ Баядера” м. Горлівка Донецької області до Приватного підприємства „Елізіум продукт Україна” с. Солобківці Ярмолинецький район про стягнення 9004,11 грн.  задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Елізіум продукт Україна” с. Солобківці Ярмолинецький район (код ЗКПО 33415110) на користь Приватного підприємства „Баядера” Донецька область м. Горлівка, вул. Озерянівська,2 (п/рах.№26000980875 в філії АКБ „Укрсоцбанк” м. Горлівка, МФО 334088, код ЗКПО 13491057) 5963,51 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні 51 коп.) основного боргу, 916,58 грн. (дев'ятсот шістнадцять гривень 58 коп.) 10% річних, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті державного мита та 315,00 грн. (триста п'ятнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

          Суддя                                                                                                      

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам