Рішення

від 21.09.2009 по справі 42/211-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

42/211-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2009 р.                                                            Справа № 42/211-09

вх. № 5835/1-42

Суддя господарського суду Яризько В.О. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко К.Є. (дов.)

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом АТЗТ "Втормет", м. Донецьк  

до  ТОВ "М-Вест", м. Харків  

про стягнення 471251,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АТЗТ "Втормет", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "М-Вест", про стягнення заборгованості за договором № 68 ВТ від 03.11.2008р. в сумі 471251, 86 грн., в т.ч. 360783,60 грн. основного боргу, 45160,59 грн. інфляційних втрат, 7320,11 грн. 3% річних, 57987,56 грн. пені, а також просить  покласти  на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач наполягає на позовних вимогах з підстав викладених в позовній заяві, та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання 13.08.2009р. відповідач не з'явився, ухвала про призначення справи до розгляду повернута на адресу суду з відміткою пошти - "за закінченням терміну зберігання".

У судове засідання 21.09.2009р. відповідач не з'явився, ухвала про відкладення розгляду справи повернута на адресу суду з відміткою пошти - "за закінченням терміну зберігання".

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач зазначає, що відповідач знаходиться за юридичною адресу, оскільки отримав позовну заяву, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого надана до матеріалів справи.

За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлювався про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Суд, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

03 листопада 2008 року між АТЗТ "Втормет" (продавець) та  ТОВ "М-ВЕСТ" (покупець) був укладений договір № 68 ВТ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити металопродукцію.

Позивач поставив відповідачу продукцію згідно із специфікацією від 03.11.2008 р. на суму 360783,60 грн. Продукція була прийнята відповідачем повністю, що підтверджується видатковою накладною № 923/1 від 03 листопада 2008 року.

Згідно п.4.1 Договору ціна на продукцію та порядок розрахунків встановлюються сторонами додатково та зазначаються в додатках до договору.

Згідно Специфікації від 03.11.2008р., яка є додатком № 1 до договору, встановлено, що  оплата продукції в сумі 360783,60 грн. здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту поставки.

Однак відповідач не здійснив оплату вартості отриманого товару.

Заборгованість у сумі 360783,60 грн. визнається відповідачем, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, підписаних обома сторонами, від 27.11.2008р. та від 26.05.2009р.

20 лютого 2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 17.02.2009 № 4 з вимогами сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, нарахованої пені та трьох процентів річних від простроченої суми.

Дана претензія  залишена відповідачем без відповіді.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 360783,60 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі прострочення виконання зобов'язань з оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені станом на 13 липня 2009 року складає 57987,56 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 57987,56 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат , відповідно до якого сума інфляційних станом на станом на 13 липня 2009 р. складає 45160,59 грн., а також розрахунок 3% річних, відповідно до якого нараховані річні станом на 13 липня 2009 р. складають 7320,11 грн.

Надані розрахунки відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 4712,52 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Вест" (61023, м. Харків, вул. Сумська, б.112, кв.5, код 33480640, п/р 260042557820011 в АКБ "Базіс"' в м. Харкові, МФО 351760) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Втормет" (83001. м. Донецьк, вул. Челюскінців, 157, код 25096030, п/р 26006039376000 в ДОД АППБ "Райффаайзен банк Аваль" в м. Донецьку МФО 335076) основну суму боргу в розмірі 360783,60 грн., пеню в розмірі 57987,56 грн., 3% річних у розмірі 7320,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 45160,59 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 4712,52 грн.. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.

Рішення підписано 28.09.2009р.